Система господарського права

Зміст

1 Система господарського права

1.1 Вступ

1.2 Поняття та види нормативних актів господарського законодавства

1.3 Система господарського законодавства

1.4 Висновки

2 Оформлення позовної заяви

3 Задача

4 Література

1 Система господарського права

1.1 Вступ

Норми господарського права як загальні правила поведінки субєктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі - формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обовязкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему нормативно-правових актів, які згідно із законом є інституційними джерелами господарського права. Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент у цій сфері застосовуються рідко.

Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмету не визначені через відсутність у даному законодавстві кодифікованого нормативного акта типу Господарського кодексу. Тому теоретично обґрунтовуються два визначення меж предмета господарського законодавства.

Згідно з першим визначення предметом господарського законодавства є господарські відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації продукції, відносин у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників, відносин у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні відносини. Це точка зору представників теорії господарського права. Згідно з нею господарське законодавство являє собою самостійну галузь - систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо ор­ганізації і здійснення господарської діяльності, в галузі суспіль­ного виробництва та обігу.

Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське законодавство окреслене лише господарськими від­носинами і не включає всіх нормативних актів (фінансового, адміністративного, трудового права тощо), які теж регулюють народне господарство. У такому спеціальному значенні госпо­дарське законодавство кодифіковано лише частково, стосовно окремих видів господарських відносин: транспортних, господар-сько-процесуальних.

Друге визначення предмета господарського законодавства формулюється не за предметом регулювання ("господарські пра­вовідносини"), а за "критерієм адресата" — за відношенням нор­мативних актів до народного господарства, адресуванням їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам майнових від­носин).

Згідно з цим визначенням господарське законодавство є су­купністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки гос­подарські, правовідносини у народному, господарстві. Таке ви­значення, терміна "господарське законодавство" узагальнює адре-соване економіці цивільне {насправді господарськє), трудове, фінансове, земельне, екологічне та інші окремі системи законо­давства. Тобто це безмежно широка "суперсистема" законодавства ("безмежний нормативний масив"). Прихильники цієї теорії називають господарське законодавство не галуззю, а "норматив­ним масивом" — терміном, змістовно-понятійні межі якого з'ясувати важко. Він охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. Враховуючи, що і суто суто господарсько-правових актів у нас дуже багато, наукова цінність цієї теорії досить сумнівна.

Ознаки та особливості господарського законодавства, однією з яких є комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю галузь законодавства, Переважна більшість нормативних актів господарського законодавства включає норми двох і більше галузей правам.

Як приклад можна навести Закон України "Про підприємства а Україні". Це акт господарського законодавства, який містить норми господарського або цивільного (статті 10,20 і 21), адміністративного (ст. 16). фінансового (статті 18, 23 і 24) трудового (ст. 19) та інших галузей права.

Комплексними є й інші (кодифіковані) акти господарського законодавства, зокрема транспортні статути та кодекси.

Другою ознакою і осо6ливістю господарського законодавства є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського ( цивільного) законодавства. Такими слід вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, та Положення про поставки товарів народного споживанням Вони одногалузеві, бо регулюють відносини щодо укладання та вико­нання відповідних господарських договорів.

Об'єктивною ознакою господарського законодавства є мно­жинність актів, зумовлена тим, що:

1) це законодавство регулює різні,.види господарської діяль­ності (промислову, будівельну, транспортну, комерційну тощо), кожен з яких має істотні особливості, які враховуються у спеці­альних актах,

2) в економіці наявні різні форми власності (приватна, колек­тивна, державна), що теж відповідним чином диференціює, акти господарського законодавства;

3) на території України до цього часу застосовуються окремі акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані за­конодавством України (в тому числі і стосовно законодавчого регулювання господарських відносин), за умови, що вони не су­перечать Конституції і законам України;

4) немає кодифікованого акта господарського законодавства, натомість діє значна кількість актів, прийнятих вищим та цен­тральними органами державної виконавчої влади.

З названих об'єктивних факторів і суб'єктивних причин ви­пливає висновок про те, що кодифікувати господарське законодавство навіть у великому акті (Господарському чи Комерційному кодексі) буде дуже важко. Тому як один з варіантів, як пер­ший крок на шляху систематизації господарського законодавства можлива його інкорпорація, тобто прийняття Зводу господарського законодавства України.

Наступною ознакою господарського законодавства України є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань. Воно здійснюється згідно з певними принципами, зазначеними нижче.

Принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України. Цей принцип сформульований, зокрема, у ст. 4 Закону України “Про підприємства в Україні”: "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила, ніж ті, що містить Законодавство про підприємства, то застосовуються Правила міжнародного договору або міжнародної угоди”. 3 цього принципу виходить, наприклад, інвестиційне законодавство України.

Принцип надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства України. Законом Украї­ни "Про дію міжнародних договорів на території України" від 11 грудня 1999р. встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять не­від'ємну частину національного законодавства України й засто­совуються в порядку, передбаченому для норм національного за­конодавства". Якщо такого порядку не встановлено, пріоритет згідно з нормами міжнародного права мають норми міжнародних договорів.''