Система господарського права

— встановлює правові основи державного нагляду за додер­жанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями), визначає їхню відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил;

— спрямоване на захист інтересів народного господарства і громадян України, має на меті сприяння науково-технічному і економічному прогресові на основі використання результатів ви­мірювань гарантованої точності, виражених у тих одиницях, що допускаються до застосування, і створення сприятливих умов для розвитку міждержавних зв'язків;

— визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їхнього фун­кціонування на території України;

— встановлює правові основи, державного контролю за видо­буванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.

Законодавство про арбітражні суди та арбітражній процес визначає організацію та діяльність арбітражного суду — незалеж­ного органу у вирішенні всіх господарських спорів, що виника­ють між юридичними особами, державними та іншими органами, а також організацію та діяльність міжнародного комерційного ар­бітражу (третейського суду) щодо, розв'язання спорів, які вини­кають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків.

1.4 Висновки

Однією з умов функціонування ринкових. відносин є правове забезпечення господарської діяльності, яке включає, зокрема, створення її законодавчої основи, тобто системи нормативних ак­тів (головним чином у формі законів), що визначають правовий статус суб'єктів господарювання та регламентують різні аспекти господарської діяльності.

Становлення національного господарського законодавства в Україні пов'язане з труднощами, спричиненими насамперед еко­номічними та соціально-політичними факторами.

По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умо­вах існування старого загальносоюзного законодавства, яке скла­лося у період панування державної власності як основи еконо­мічної системи, директивного планування та принципу демокра­тичного централізму в керівництві економікою. І хоч так званий пакет нормативних актів з питань радикальної економічної ре­форми (липень 1987 р.) вніс певні демократичні засади у правове регулювання господарських відносин, проте суперечності із ста­рим законодавством періоду адміністративно-командної економі­ки так і не були усунені. Ось чому основоположні закони у галу­зі економіки ("Про власність", "Про підприємництво"; "Про під­приємства в Україні") одразу ж після набрання чинності вступи­ли у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законодавства зі старим не лише перешкоджають творенню правопорядку в господарських відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва.

По-друге, деякі з прийнятих нормативних. актів (закони України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про товарну біржу" "Про селянське (фермерське) господарство" та ін. на момент прийняття були рораховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні відносини, виникли труднощі як з дією прийнятих так і з прийняттям нових нормативних актів.

По-третє, ще одна складність зумовлена припиненням існу­вання СРСР та проголошенням державної незалежності його ко­лишніх республік. Визнаним верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного, суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господар­ському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принци­пово важливих для правового регулювання господарської діяль­ності актів, не продубльованих республіками (Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будів­ництво тощо).

Крім того, функціонування міждержавних господарських зв'язків (насамперед з державами "близького зарубіжжя"), необ­хідність їхнього відновлення та зміцнення вимагає вирішення ще однієї проблеми — створення правової бази міждержавної госпо­дарської діяльності, узгодженої з уже прийнятими актами націо­нального законодавства, яке має бути узгоджене з нормами міжнародного права. З огляду на це навряд чи можна погодитися з тим, що Україна не підписала Угоду про принципи зближення Господарського законодавства держав-учасниць Співдружності, вчинену у Бішкеку 09.10.92 р. державами - учасницями СНД.

На стані господарського законодавства негативно позначаєть­ся відсутність чіткої регламентації процесу розробки, узгоджен­ня, експертизи та внесення на розгляд відповідних органів проектів законів та підзаконннх нормативних актів. Не можна вважати нормальним для законотворення явищем внесення змін до нормативних актів невдовзі після їх прийняття, як це було, на­приклад, із Законом Україну "Про підприємства в Україні". До цього Закону, який є одним з базових нормативних актів господарського законодавства, з часу його прийняття, вже більше со­рока разів вносилися зміни. Вадами законотворчого процесу можна пояснити той факт, що до Закону України "Про підприємництво" вносилися, зміни і доповнення чотирма законами, прийнятими в один день - 46 грудня 1993 р., причому три з цих законів мали однакову назву "Про внесення змін і доповнень до ст. 4 Закону України "Про підприємництво". Всього ж до зазна­ченого Закону зміни і доповнення вносилися 50 разів.

У законотворчій діяльності слід також суворо додержуватися принципу правової економії, який означає приняття меншої кількості нормативних актів з одних і тих самих питань, використання методів інкорпорації та. кодифікації як основних видів систематизації правових норм.

Важливим напрямом нормотворчої діяльності української держави у сфері правового регулювання господарських відносин є видання нормативних актів міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, органами господарського управління та контролю.

Відомчі нормативні акти, які видаються на виконання і в ме­жах закону; покликані забезпечити чітке функціонування всіх ланок ринкового механізму. Вони є однією з форм державного регулювання підприємницької (господарської) діяльності, спря­мовані на усунення прогалин у правовому регулювання тих або інших суспільних відносин.

Принцип верховенства права та його реалізація її механізмі правового регулювання зумовлюють підвищені вимоги до змісту відомчих нормативних актів господарського законодавства, від­повідності їх іншим законодавчим актам та узгодженості з рані­ше прийнятими актами. Для впорядкування видання міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади нормативних актів щодо забезпечення охорони прав, сво­бод і законних інтересів громадян, підприємств та орга­нізацій в Україні з 01.01.1993 р. було запроваджено державну реєстрацію Міністерством юстиції відомчих нормативних актів.