З огляду на велике різноманіття постачальників товарів їх можна класифікувати на різні групи по різних ознаках.
В узагальненому вигляді всіх постачальників товарів можна підрозділити на дві категорії: постачальників-виготовлювачів і постачальників-посередників, що закуповують продукцію у її виробників і реалізуючих її оптовим покупцям.
Постачальниками-посередниками можуть бути оптові підприємства загальнонаціонального, регіонального рівня різних товарних асортиментів (спеціалізації), що становлять основу системи оптової структури на споживчому ринку, оптові посередники (дистриб'ютори, підприємства-брокери, підприємства-агенти, дилери, яких ми вже розглянули у попередньому розділі курсової роботи), а також організатори оптового обороту (оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові й дрібнооптові ринки, магазини-склади й т.п.).
Оптові посередники в умовах ринкової економіки здобувають самостійне значення в сфері закупівельної діяльності.
Важливим посередницьким елементом у закупівельній діяльності є організатори оптового товарообігу - товарні біржі, оптові ярмарки, аукціони, оптові ринки й інші підприємства. Основним завданням цих структур є створення умов для організації закупівельної й реалізаційної діяльності клієнтів. Однак вони не є самостійними суб'єктами гуртової торговельної діяльності.
По територіальній ознаці постачальники товарів бувають місцевими, позаобластними, республіканськими й позареспубліканськими. Оптові підприємства частіше закуповують товари у позаобластних і позареспубліканських постачальників, враховуючи, що не у всіх областях і регіонах розвинене виробництво багатьох товарів і їх доводиться завозити. Місцеві постачальники найчастіше поставляють товари безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам, минаючи оптові бази.
Постачальники також розрізняються по їх приналежності до тієї або іншої господарської системи. Постачальники, що належать до тієї ж системи, у яку входять оптові покупці, називаються внутрісистемними, інші - позасистемні.
За формою власності постачальники можуть бути приватними, державними, муніципальними, кооперативними й іншими формами власності.
Вивчаючи джерела закупівель товарів, комерційні працівники складають на кожного постачальника спеціальні картки, причому їх доцільно групувати по місцевих, міжобласних і міжреспубліканських постачальниках. У картках вказують дані про виробничу потужність підприємства, про кількість і асортименти продукції що випускається, про можливості виробництва інших товарів, умови поставки товарів і інші відомості, що цікавлять оптові бази.
З постачальниками товарів повинні бути налагоджені раціональні господарські зв'язки, переважно прямі й довгострокові договірні взаємини, що дозволяють закуповувати товари безпосередньо у постачальників-виробників на стабільній довгостроковій основі.
2.2. Закупівля товарів на гуртових ярмарках і гуртових ринках.
Прогресивною формою оптових закупівель товарів є укладання договорів на постачання товарів на оптових ярмарках.
Продаж-закупівля товарів на оптових ярмарках - одна з найстаріших форм гуртової торгівлі. Гуртові ярмарки проводилися ще в дореволюційний період, коли широкою популярністю користувалися Нижегородський, Київський, Харківський і інші ярмарки. У період централізованої, адміністративної економіки гуртові ярмарки одержали поширення в середині 60-х років. Вони мали в цей час позитивне, прогресивне значення, тому що дозволяли покупцям більш вільно закуповувати товари по представлених зразках, швидше оформити угоди договорами, підсилити вплив на промисловість, відродити дух конкуренції між виробниками однакових товарів. Надалі гуртові ярмарки здобували усе більш адміністративно-директивний характер - їх організовували державні органи управління, порядок їх проведення строго регламентувався, переважав продаж і закупівля товарів, що розподіляють централізовано, по твердих роздрібних цінах, відповідно до плану прикріплення покупців до постачальників.
В умовах переходу до ринкових відносин гуртові ярмарки в їх адміністративно-директивному вигляді втратили своє значення, тому що вони не забезпечували вільних ринкових відносин і комерційної ініціативи виробників товарів і споживачів. У цей період комерційним цілям більшою мірою стали відповідати нові торгово-посередницькі структури - постійно діючі товарні біржі. Однак у зв'язку з деякою складністю виставляння товарів на торги товарної біржі, гуртові ярмарки не втратили своє значення, як проведені гуртові торги на вільній ринковій основі. Мають перспективу розвитку в ринковій економіці гуртові ярмарки міжнародного або загальнодержавного масштабу, а також гуртові ярмарки регіонального значення. В оптових ярмарках міжнародного або загальнодержавного значення беруть участь міжнародні компанії (фірми) - постачальники товарів із ближнього й далекого зарубіжжя. Організують їх проведення державні органи управління, а також великі комерційні структури. На оптових ярмарках місцевого масштабу на відміну від постійно діючих товарних бірж по торгівлі однорідними стандартизованими товарами відбуваються операції по купівлі-продажу товарів складних асортиментів, вироблюваних місцевими виробниками. На таких гуртових ярмарках покупці здійснюють закупівлі товарів на основі індивідуального підбору, порівняння, вибору з асортиментів продукції різних виробників за вільними цінами. На оптових ярмарках посилюється вплив торгових організацій на виробництво товарів відносно асортиментів і якості товарів, прискорюється процес укладання договорів, тому що постачальники й покупці знаходяться у безпосередньому контакті. Керує роботою ярмарку ярмарковий комітет, що може створювати робочі органи ярмарку (дирекцію, арбітраж, групу по обліку договорів і ін.).
Гуртові продовольчі ринки - місце купівлі-продажу конкурентноздатної сільськогосподарської сировини й продовольства гуртовими й роздрібними торговельними підприємствами й приватними особами.
У ряді розвинених ринкових країнах важливу роль грають гуртові ринки, що займають серединне положення між оптовим ярмарком і товарно-сировинною біржею. Однак на відміну від двох останніх гуртовий продовольчий ринок має у своєму розпорядженні власним складським господарством.
Різновидом гуртового ринку є дрібнооптові магазини-склади, орієнтовані переважно на дрібних покупців - роздрібних торговців. Дрібнооптові магазини-склади одержали за кордоном широке поширення й називаються «кеш анд керрі». Вони з'явилися вперше в 30-і роки, і мережа їх розвивається дотепер.
Організація обліку й контролю за гуртовими закупівлями - важлива частина комерційної роботи. Метою оперативного обліку й контролю оптових закупівель є здійснення повсякденного спостереження за ходом виконання постачальниками договорів поставки для забезпечення своєчасного й безперебійного надходження товарів у узгодженому асортименті, належної якості й кількості. Облік виконання договорів поставки може здійснюватися в спеціальних картках або журналах, де фіксуються відомості про фактичне відвантаження й надходження товарів і виявляються випадки порушення постачальниками договорів. Все це необхідно для своєчасного пред'явлення постачальникам претензій. Карткова або журнальна форма обліку виконання договорів досить трудомістка, здійснюється, як правило, вручну й не дозволяє мати повсякденних даних про хід надходження товарів по розгорнутих асортиментах. Тому актуальним завданням комерційної роботи є механізація й автоматизація обліку поставок за допомогою ЕОМ і іншої сучасної комп'ютерної техніки.
Завантажити реферат