Фотографія та хронометраж робочого часу як методи аналізу його затрат

4.Самофотографія — різновид індивідуальної фотографії, роз­рахований на те, що працівник сам вестиме спостереження за своєю роботою і фіксуватиме втрати робочого часу з різних причин, у першу чергу ті, що трапляються не з його вини

Самофотографія є також засобом залучення робітників до ак­тивної участі в управлінні виробництвом, отже її слід вдосконалю­вати і всіляко підтримувати.

5.Фотографія робочого дня багатоверстатника багато в чому схожа з груповою. Відрізняться тим, що одноіменні затрати часу зводяться у двох варіантах; відносно до робітника і до обслуговуваних ним верстатів, машин, апаратів.

6. Фотографія виробничого процесу застосовується за умов безперервною апаратурного виробництва. Спостереження одночасно ведеться за діями оператора (апаратчика), параметрами техно­логічного процесу та випуском готової продукції.

7.Маршрутна фотографія застосовується тоді, коли виникає потреба проаналізувати завантаженість робітників, які не мають постійних робочих місць, а виконують свої обов'язки на пересувних робочих місцях (водії, машиністи кранів, трактористи тощо) чи працюють на досить розлогих зонах обслуговування (черговий пер­сонал слюсарів, електриків, наладчики устаткування, прибиральни­ки, підсобні робітники і т.п.).

8.Цільова фотографія — різновид групової фотографії. Проводиться цільова фотографія здебільшого раптово, без по­передження відповідних служб і людей з метою одержання вірогідної інформації. Це дійовий засіб зміцнення трудової та виконавської дисципліни, поліпшення організації праці.

9. Фотографія часу використання устаткування проводиться 2-3 рази на рік з метою визначення степені завантаженості устаткування в часі. Проходячі за маршрутом, спостерігач фіксує лише дві події: "працює" або "не працює". Використання методу моментних спостережень дозволяє не­значними силами кваліфікованих фахівців спостерігати практично за всім верстатним парком підприємства одночасно.

10. Масова фотографія робочого часу застосовується при од­ночасному обстеженні великої сукупності працівників методом мо-меитних спостережень. Поширена на великих підприємствах, де до­статньо підготовлених фахівців.

Однак, наскільки інтенсивно працює певний робітник за даними фотографії вирішити неможливо. Для цього потрібен детальніший аналіз тру­дового процесу, цільове дослідження окремих видів затрат робочого часу, розчленування технологічних операцій на дрібні елементи та рсгслі.ішн хронометраж фактичних затрат часу. Хронометраж є одним з основних способів вивчення затрат часу при виконанні циклічно повторюваних елементів операції. Залежно від числа працівників, робота яких вивчається хроно­метражним способом, розрізняють індивідуальний і груповий хроно­метраж. Головним не­доліком хронометражу є те, що він ефективний лише при вимірах циклічно повторюваних елементів оперативної роботи. Отже, об'єктом хронометражних вимірів може бути лише операція зі ста­лим технологічним змістом, яка виконується великими серіями (партіями) одним робітником або групою (бригадою).

Нагальна необхідність вивчення ступеня досконалості трудових процесів саме у малосерійному та індивідуальному виробництві сти­мулювала винайдення адекватного методу. І такий метод було знай­дено комбінуванням фотографії робочого дня і хронометражу опе­рації. Цей метод дістав назву фотохронометража.