Наркотизм (уживання наркотиків) - надзвичайно серйозна проблема, що одержала велике поширення в сучасному світі. Зловживання наркотиками характерно для тих груп суспільства, які перебувають у стані аномії, тобто індивіди в цих групах позбавлені соціально-значимих ідеалів і цілей, що особливо характерно для підлітків. Явище аномії розвивається на тлі деструктивних явищ у суспільстві, коли молодь не бачить для себе досить ясно життєвого сценарію становлення й розвитку особистості. В описаній ситуації деякі молоді люди виявляються нездатними реалізувати одну із провідних життєвих потреб у самореалізації й самоствердженні. Ці явища супроводжуються негативним емоційним фоном, дискомфортом, і ця остання обставина народжує в підлітка пошук нових засобів, які допомогли б упоратися із кризовою ситуацією. Наркотик у цьому випадку є засобом, що тимчасово дарує ілюзію благополуччя й емоційного комфорту. Подальшому зловживанню наркотиком досить сприяють індивідуальні біологічні передумови майбутнього наркомана.
Звичайно саме по собі вживання наркотику не обов'язково робить людину наркоманом. Існують різні рівні наркоманії (А.Е. Личко, 1983):
1) Одиничне або рідке вживання наркотиків;
2) Багаторазове їхнє вживання, але без ознак психологічної або психічної залежності;
3) Наркоманія I стадії, коли вже сформувалася психічна залежність, пошук наркотику заради одержання приємних відчуттів, але ще немає фізичної залежності й припинення прийому наркотиків не викликає болісних відчуттів абстиненції;
4) Наркоманія II стадії, коли склалася фізична залежність;
5) Наркоманія III стадії - повна психічна й фізична деградація.
Перші дві стадії розвитку оборотні, тільки 20% підлітків, що ставляться до другого рівня, у майбутньому стають наркоманами. Однак ступінь ризику залежить від віку, і від характеру наркотичного засобу.
Як і пияцтво, підлітковий наркотизм пов'язаний із психічним експериментуванням, пошуком нових, незвичайних відчуттів. За спостереженнями лікарів-наркологів, дві третини молодих людей уперше прилучаються до наркотичних речовин із цікавості, бажання довідатися, що за гранню заборонного. Іноді першу дозу нав'язують обманом, під виглядом сигарети або напою.
Разом із тим це групове явище, до 90% наркоманів починають уживати наркотики в компаніях, що збираються в певних місцях [4,с.87].
Крім шкоди для здоров'я наркотизм майже неминуче означає залучення підлітка в кримінальну субкультуру, де здобуваються наркотики, а потім він і сам починає робити усе більш серйозні правопорушення.
Протиправне поводження неповнолітніх найчастіше виражається в агресивності й присвоєнні чужого. Звернемося до першого.
Агресія як прояв непристосованості до соціального середовища чітко проявляється у віці від 10 до 13 років. Вона виражається або в сімейних бійках при вирішенні конфліктів, або в побитті фізично слабких, невпевнених у собі, позбавлених батьківської захисти учнів.
У старшому шкільному віці агресивність відзначається в основному в юнаків, у дівчат - значно рідше. Агресія до юнаків звичайно відрізняється в наступних ситуаціях: при протиставленні себе дітям, дорослим, старим; у конфліктах між окремими молодіжними групами; при регуляції відносин усередині молодіжної групи за допомогою фізичної сили.
Агресивність стосовно молодшого звичайно виражається в глузуваннях над ними, поштовхах, потиличниках, іноді в одбиранні дрібних особистих речей і грошей. Особливо вона може проявлятися проти дітей, що не мають сильного захисника. Агресивність у подібних випадках є засобом глузливої й поблажливої демонстрації своєї вікової переваги й фізичної сили. Агресія старших підлітків стосовно дорослого часто має на меті визначення границь дозволеного в поводженні й носить демонстративний характер. Вона може проявлятися в навмисному порушенні тиші, запереченням старшим (нерідко в зухвалій, образливій формі), сутички на місцях найбільшого скупчення дорослої публіки, псуванню громадського майна. При цьому молоді люди уважно спостерігають за поводженням дорослих і негайно на нього реагують. Значне загострення обстановки наступає, коли старші роздратовано й гнівно вимагають «призвати хуліганів до порядку» або боязко відстороняються від конфлікту. Старшому підліткові подобається дражнити таких дорослих. Причому навіть можливе згодом покарання він розцінює як несправедливе, бо сам підліток заздалегідь не знав куди заведе його цей «експеримент». Тому підлітки в таких випадках в усьому винять дорослих.
Агресія нерідко буває спрямована на окремого дорослого. Частіше це відзначається при кримінальному поводженні, здійснюваному цілою молодіжною групою. Безпосередній поштовх до нього звичайно роблять сильні емоції, що захопили всю компанію молодих людей. Нерідко, як відзначалося вище, такі емоції виникають на тлі алкогольного сп'яніння. У такому стані в школярів підсилюється прагнення зробити якесь незвичайне «лихе», «хоробре» діло. Вихід воно може знайти в нападі на фізично слабку, п'яну або стару людину.
Агресивність може проявлятися в школярів середніх класів у сутичках між окремими групами. Суперечка між проживаючими по сусідству підлітковими групами звичайно йде через територіальні «сфери впливу», клуби, кінотеатри, дискотеки. Суперників туди намагаються не пускати.
Нарешті, агресивність при регулюванні відносин у групі. Вона пов'язана із установленням або збереженням певного «порядку» у конкретному молодіжному об'єднанні й спрямована проти «зрадників і баламутів», у повчанні невпевненим. Звичайно це буває при виникненні або розпаді певної неформальної групи [11, с.92].
Підліткова агресія - найчастіше наслідок загальної озлобленості й зниженої самоповаги в результаті пережитих невдач і несправедливостей. Витончену твердість нерідко проявляють також жертви гіперопіки, розбещені мамії, що не мали в дитинстві можливості експериментувати й відповідати за свої вчинки; жорстокість для них - своєрідний сплав мести, самоствердження й одночасно самоперевірки. Підліткові акти вандалізму, як правило, відбуваються спільно, у групі. Роль кожного окремо при цьому як би стирається, особиста моральна відповідальність усувається. Спільно чинені антисоціальні дії зміцнюють почуття групової солідарності, що доходить у момент дії до стану ейфорії, що потім, коли порушення проходить, самі підлітки нічим не можуть пояснити.
Негативне явище - присвоєння підлітками чужих речей, викликано їх недостатньою етичною вихованістю або великою розпещеністю. Треба відзначити, що присвоєння речей іншої людини в переважної більшості правопорушників підлітків не пов'язане зі спрямованістю на особисте збагачення. Звичайно «відчуження» бувають дрібні. Їх часто роблять у бійці, хуліганському нападі на іншу людину. «Трофеї переможця» можуть роздаровуватися товаришам і знайомим. Такі підлітки не вважають себе злодіями й при затримці не випробовують ні сорому, ні каяття совісті. Свої особливості має поводження дівчин-підлітків, що роблять крадіжки. У тих родинах, де немає можливості мати дорогі іграшки, косметику, модні предмети жіночого туалету, виявляються потреби в крадіжках. Такі відбуваються також і при спільному проживанні в гуртожитку.