Барсукова С.Ю. (2002b) Таможня и бизнес: от теневого тандема к легализации?, Мир России, № 2, 2002, pp. 70-92
Барсукова С. Ю. (2003a) Теневая занятость: проблемы легализации, Проблемы прогнозирования, № 1, 2003, стор. 136-147
БарсуковаС.Ю. (2003b) Неформальная экономика: понятие, структура. Экономическая социология, том 4, №4. стор. 15-37
Бойков В. Э. (2001). «Серая» экономика: масштабы развития и влияние на массовое сознание, Социологические исследования, № 11, 2001, стор. 29-35
Глинкина С. П. (2001) Теневая экономика в глобализирующемся мире, Проблемы прогнозирования, № 4, 2001, pp. 64-73
Крыштановская О.В., Хуторянский Ю.В. (2002) Элита и возраст: путь наверх. Социологические исследования, №4, 2002, с. 49‑60
Леденева А. (1997) Личные связи и неформальные сообщества: трансформация блата в постсоветском обществе, Мир России, № 4, 1997, стор. 89-106
Норт, Даглас (2000) Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки, Київ: Основи, [1990] 2000.
Портес, Алехандро (1994)Неформальная экономика и ее парадоксы. Экономическая социология, том 4, №5, стор. 34-54
[1] Йдеться про брак соціологічних даних – щодо чисельності і соціальної структури учасників неформальної економіки, динаміки процесів та особливостей функціонування неформальних економік відповідно до інституціональної структури суспільств країн Центральної та Східної Європи. З іншого боку, слід відзначити, що існує ціла низка досліджень, у яких здійснені спроби оцінити обсяги неформальної економіки та динаміку зміни цих обсягів.
[2] У таблиці наведені дані за двома дослідженнями – Johnson, Simon; Kaufmann, Daniel; and Andrei Shleifer (1997), The Unofficial Economy in Transition та в дужках “( )” Lacko Maria (1999), Hidden Economy an Unknown uantity? Comparative Analyses of Hidden Economies in Transition Countries in 1989-95. Детальныше щодо даних таблиці див. (Schneider and Enste, 2000, 10).
[3] Слід відзначити, що для деяких країн Західної Європи також характерний високий рівень тіньової економіки. Так, для періоду 1996-1997 рр. обсяг тіньової економіки для Греції становив 30% перерахованого ВВП, для Італії 27%, для Іспанії і Португалії – 23% (Schneider and Enste, 2000, 13).
[4] Приклад такого аналізу щодо Росії див. (Барсукова, 2001)
[5] прикладом такої конвертації може бути утворення численних комерційних підприємств Радянському союзі та одразу після розпаду СРСР, які фактично очолювалися високими посадовцями або контролювалися ними, отримуючи державні замовлення або ресурси на вигідних умовах і без конкуренції (Крыштановская, Хуторянский, 2002)
Завантажити реферат