Підтверджуючи цю думку, приклад таких мереж – у вигляді зв’язків “блату” – демонструє Росія. Найвідомішим і найґрунтовнішим дослідженням, присвяченим таким зв’язкам є робота Альони Леденьової “Russia’s Economy of Favours: Blat, Networking and Informal Exchange” (Ledeneva, 1998). У широкому розумінні “блат означає використання особистих контактів та неформальних стосунків для отримання доступу до ресурсів в обхід існуючих правил доступу “для всіх” (Леденева, 1997, 89). Досліджуючи зв’язки “блату” в Росії, Лєдєньова звертає увагу на узвичаєність, усталеність зв’язків “блату” в російському суспільстві.
Мережі неформальних зв’язків “блату” без сумніву, відіграли важливу роль у період ринкових перетворень. Проблеми, пов’язані зі зниженням рівня життя, та інституційною перебудовою, що супроводжували перехід до ринку, зумовили підвищення значущості неформальних зв’язків у соціальних мережах (Lonkila, 7.11).
Дослідники вказують на два важливі способи використання таких зв’язків за часів трансформації. З одного боку, в період масової приватизації, утворення перших комерційних підприємств, що отримували державні замовлення, стала можливою конвертація соціального капіталу (як сукупності зв’язків у соціальних мережах, які можна мобілізувати для досягнення певних цілей), і високі посадовці, використовуючи свої зв’язки ставали власниками приватизованих підприємств або отримували вигідні контракти – численні приклади такої конвертації наведені в дослідженнях (Kolankiewicz, 1996), (Крыштановская, Хуторянский, 2002). Зв’язки, що сформувалися у неформальній економіці, таким чином не лише були використані певними посадовцями – саме використання цих звязків стало важливим елементом політичної та економічної культури.
З іншого боку, ці мережі відіграли важливу роль у ширшій сфері – як показують дослідження (Lonkila, 1997), зв’язки блату використовуються у повсякденному житті. Проте важливо також відзначити, що з розгортанням ринкових відносин роль блату знижується.
Ключовою характеристикою ресурсів у радянській системі була їх дефіцитність і те, що цими ресурсами були, в основному товари та послуги, а характеристикою правил доступу – централізований розподіл (Леденева, 1997, 89) – товари та послуги оцінювались не відповідно до їх грошової ціни, а відповідно до складності доступу до них. Наслідком лібералізації стало подолання дефіциту на послуги і товари, а грошовий вимір їхньої вартості стає більш інформативним. З іншого боку, із запровадженням приватної власності змінилися правила доступу до ресурсів.
Фактично, лишається три сфери, в яких зв’язки блату лишаються вагомими і важливими: (1) сфера трудових відносин (Барсукова, 2003a, 143) – “блат” значною мірою впливає на стратегії поведінки найманого працівника щодо працевлаштування та захисту трудових прав; (2) сфера зв’язків між бізнесменами – в бізнесі “блат” існує у вигляді корпоративності, неформальних ділових спільнот з високою мірою довіри між їх членами (Леденева, 1997, 89); (3) “блат” зберігає свою значущість у тих видах суспільних взаємовідносин, яка пов’язана із держаним сектором (розподіл бюджетних субсидій та дотацій, державних ресурсів, оподаткування, ліцензування та інші види регулювання підприємницької діяльності).
Підсумовуючи, слід відзначити, що система соціальних зв’язків, яка уможливлює діяльність в межах неформальної економіки склалася за умов соціалістичної планової економіки і носила надзвичайно широкий характер. Безумовно, вплив цієї системи зберігся і в умовах ринкових перетворень і значною мірою вплинув на їх перебіг. Проте значення мереж – як власне і неформальної економіки, побудованої на цих мережах – змінюється по мірі інституціоналізації ринкової економіки.
Розділ 2. Неформальна економіка та політичні інститути
Оскільки “друга економіка” соціалістичних країн мала в принципі ринкову природу, був сенс сподіватися, що в умовах ринкових перетворень саме ця сфера суспільного життя стане авангардом поширення ринкової і підприємницької активності, наслідком якої і стане економічне зростання. Частково такі очікування виправдались – наслідком чого стало поширення малого бізнесу в деяких країнах Східної Європи на початку 90-х років минулого століття (Stark, 1999). Проте згодом, як зазначалося вище, розвиток неформальної економіки позначився не в зростаючій “ринковості” суспільства, а в розширенні масштабів самої неформальної економіки. У чому причини такої динаміки?
Перехід до ринкової економіки в колишніх соціалістичних країнах більшою чи меншою мірою означав “правову невизначеність”. Нові економічні та передосвім політичні інститути: парламент, виборча система, судова та партійна система, банківська система, податкові механізми, інститут приватної власності – створювались на зразок західних, впровадження тих чи інших правових норм не було результатом реалізації політичних інтересів і політичної активності тих чи інших груп, як це було в західних країнах, оскільки самі групи – підприємці, робітничий клас, бюрократія, власники – були або дезінтегровані, або малочисельні, або не існували взагалі. З іншого боку, часто забезпечення тих чи інших реформ не було задовільним – через брак кваліфікованих фахівців, матеріальних ресурсів, тощо. У такій ситуації, на відміну від очікувань реформаторів, значно зростала вага державної влади, оскільки тепер чиновники могли визначати що саме й кому буде продано в процесі приватизації, за якою ціною, які будуть встановлені тарифи та розміри ставок тощо (Nagy, 1996, 75) Таким чином, деякі чиновники опинились у ситуації, коли вони могли отримати значні прибутки, використовуючи своє службове становище – аналогічно ситуації, в якій перебувають чиновники в “хижацькій державі” [predatory state] (Портес, 1994, 43). Системи неформальних зв’язків (таких, як, наприклад, “блат”) дозволяла тепер чиновникам досить вільно конвертувати політичний вплив, становище в економічний капітал[5] – і уникати покарання за порушення деяких правових норм. З іншого боку, в умовах структурної перебудови відбулася мобілізація неформальних зв’язків, внаслідок чого утворилися певні групи еліти (в Росії прикладом можуть бути клани, досліджувані російським соціологом Ольгою Криштановською, що поєднали як підприємців так і чиновників), члени яких, поєднуючи політичну та економічну діяльність отримали безпрецедентну можливість впливати на політичні процеси, відстоюючи власні інтереси (Wedel, 2002).
Західні дослідники, звертаючи увагу на те, що неформальна економіка колишніх соціалістичних країн багато в чому стане резервом довіри до нових політичних інституів і стартовим майданчиком для реформ. Проте, як показує сьогодення, слід утриматись від поспішного висновку, що саме неформальна економіка могла стати головним чинником соціальної, правової та політичної стабілізації, і таким чином визначити умови, в яких могла б формуватись ринкова економіка. Для більш докладного аналізу впливу такого неформальної економіки на трансформаційні процеси у колишніх соціалістичних країнах слід розглянути також ще один досить важливий аспект. А саме, йдеться про становлення стабільної політичної сфери – якщо політика діє як економіка, то для її стабільної діяльності мають існувати інституції, що уможливлять “ринкові процеси”. Чи могла неформальна економіка в колишніх соціалістичних країнах вплинути на становлення таких інституцій?
Завантажити реферат