1. Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини. Господарське законодавство
Господарське право — є системою норм, які регулюють господарські відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї діяльності.
Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет господарського права.
Зміст предмета господарського права можна визначити двома поняттями: "народне господарство" і "господарська діяльність".
До народного господарства України належать усі розташовані на її території підприємства, організації, які у сукупності утворюють народногосподарський комплекс України.
Закон України "Про економічну самостійність України" (ст.1) - це основне коло суб'єктів, які здійснюють господарську діяльність.
Поняття господарська діяльність визначається з позиції законодавця, тобто на підставі "Господарського кодексу України" (ст. З, ст. 12, ст. 17, ст. 19, ст. 22, ст. 42, ст. 43, ст. 44).
Господарська діяльність (господарювання)- діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, надання робіт та послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3).
Господарську діяльність здійснюють суб'єкти господарювання.
Суб'єктами господарської діяльності "Господарський кодекс України" визначає учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання, відповідно до ст. 55 ГК є:
1) Господарські організації - юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3) Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарчих організацій (структурні одиниці), утворені нити для здійснення господарської діяльності.
У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Це цивільно-правові, трудові та адміністративні відносини, а з 2004 року ще й учасники господарських правовідносин. Їх поділяють на:
- господарсько-виробничі - майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності;
- організаційно-господарські - відносини між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю;
внутрішньогосподарські — відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Стаття 258 ГК встановлює, що господарські відносини регулюються не однаково, а залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини; особливості галузі господарювання; види господарської діяльності; економічної форми результату господарської діяльності; простору, на якому вони відбуваються (внутрішньому чи зовнішньому ринку), та особливостей суб'єктів, між якими вони виникають.
Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та щодо керівництва (в тому числі організації) такою діяльністю.
Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі - формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальнообов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему нормативних актів, які згідно із законом є інституційними джерелами господарського права. Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.
Предметом господарського законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні відносини. Господарське законодавство являє собою самостійну галузь - систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації та здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва і обігу.
Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське законодавство окреслене лише господарськими відносинами і не включає всіх нормативних актів (фінансового, адміністративного, трудового права тощо), які теж регулюють народне господарство. У такому спеціальному значенні господарське законодавство кодифіковане лише частково, стосовно окремих видів господарських відносин: транспортних, господарсько-процесуальних.
Друге визначення предмета господарського законодавства формулюється не за предметом регулювання ("господарські правовідносини"), а за "критерієм адресата" - за відношенням нормативних актів до народного господарства, спресованості їх цьому об'єктові (а не господарюючим суб'єктам майнових відносин).
Згідно з цим визначенням господарське законодавство є сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські, правовідносини у народному господарстві. Таке визначення терміна "господарське законодавство" узагальнює адресоване економіці цивільне (насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, природноресурсове та інші окремі системи законодавства. Тобто це безмежно широка "супер система" законодавства ("безмежний нормативний масив"), що охоплює всі нормативні акти, котрі так чи інакше стосуються народного
господарства.
ОЗНАКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА, однією з яких с комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю галузь законодавства. Переважна більшість нормативних актів господарського законодавства включає норми двох і більше галузей права.
Другою ознакою і особливістю господарського законодавства є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського (цивільного) законодавства. Такими, зокрема, слід вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання. Вони. одногалузеві, бо регулюють відносини щодо укладання та виконання відповідних господарських договорів.
Завантажити реферат