Відмову в державній реєстрації суб'єкта господарювання може бути оскаржено в судовому порядку.
Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку.
Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.
Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання.
Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті 1 частини другої статті 55 ГКУ, мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб’єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття реєструючий орган шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.
Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України.
ЗАГАЛЬНІ ГАРАНТІЇ. ПРАВ ПІДПРИЄМНИЦІВ (ст. 47) поділяються на загальні та майнові. Загальні гарантії полягають у тому, що держава гаранту всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально – технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб.
Гарантії майнових прав підприємця полягають у тому, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.
Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування вирішується судом.
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПІДПРИЄМНИЦТВА (ст. 48). З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:
- надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
- сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;
- здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;
- стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
- подають підприємцям інші види допомоги.
Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Підприємницька діяльність припиняється:
- з власної ініціативи підприємця;
- у разі закінчення строку ліцензії;
- у разі припинення існування підприємця;
- на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюються законом відповідно до вимог ГКУ.
Завдання та запитання на закріплення вивченого
1. Що таке підприємництво?
2. Хто може бути суб'єктом підприємницької діяльності?
3. Назвіть коло осіб, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю?
4. У чому полягає свобода підприємницької діяльності?
5. Назвіть основні види підприємницької діяльності, здійснення яких неможливе без спеціального дозволу (ліцензії).
6. Який порядок видачі ліцензій встановлено чинним законодавством?
7. На яких основних принципах ґрунтується підприємницька діяльність?
8. В якому порядку здійснюється реєстрація суб'єктів підприємництва?
9. Хто несе відповідальність за відповідність установчих документів чинному
законодавству?
10.У чому полягають загальні гарантії прав підприємців? 11 .У чому полягають майнові гарантії прав підприємців? 12.Що таке державна підтримка підприємництва і як вона реалізується? 13.Яким чином будуються відносини державних органів з підприємцями? І4. Яким чином підприємець може захистити свої права в разі порушення їх державними або іншими органами?
З.Правове становище підприємств.
Поняття підприємства. Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства.
Закон визначає, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової1") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення основна ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.
Закон також визначає, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт полягає у тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство - здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належить до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій.
Завантажити реферат