Висновки
На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і практичні висновки:
1. Традиційне вчення має свої недоліки:
1) нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і класифікувати всі мовленнєві елементи речення;
2) відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення в конкретних висловлюваннях;
3) відсутність опису суті означальних, об’єктних обставинних відношень, покладених в основу ДЧР.
Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної української літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні ДЧР. Знання про такі структурні компоненти речення доповнюють і уточнюють окремі поняття, конкретизують їх, допомагають орієнтуватися у складних випадках аналізу речення, дають змогу правильно визначити члени речення.
2. Синкретизм у системі членів речення – це синтез в одному членові речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у плані змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих відтінків думки – головна умова існування синкретичних другорядних членів речення.
3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-обставинним значенням є такі фактори:
1) лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів синкретичного поєднання;
2) синкретизм прийменника .
Функціонування другорядних членів речення мотивується комунікативно-семантичною доцільністю, потребою висловити відповідний обсяг інформації за рахунок економії мовних засобів.
4. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням мають місце у тих випадках, коли підпорядкований компонент синкретичної конструкції вказує одночасно і на предметність, і на обставинну характеристику. За цих умов лексичне значення іменників витісняється функціональним значенням – обставинним.
Засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням є безприйменникові та прийменниково-відмінкові словоформи.
5. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням місця дії, репрезентуючи широку семантику, виражаються прийменниково-відмінковими конструкціями: “в + місц.в.”, “між + оруд.в.”, “серед, посеред + род.в.”, “біля + род.в.”, “круг, навколо + род.в.”, “перед + оруд.в.”, “за + оруд.в.”, “мимо + род.в.” та інші.
6. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням вихідного пункту представлені в українській мові зворотами: “з + род.в.”, “від + род.в.”, “по + місц.в.”, “з-під, з-за + род.в.”
7. Значення кінцевого пункту передають конструкції: “до + род.в.”, “у + знах.в.”, “на + знах.в.”, “назустріч + дав.в.”, “за + оруд.в.”, “за + знах.в.” та інші.
8. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням шляху переміщення виражаються сполученнями: “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, “орудний відмінок без прийменника”.
У мові творів П. Загребельного та О. Гончара широко використовуються синкретичні другорядні члени речення . Це є проявом тенденції до мовленнєвої економії, тобто бажанням висловити один і той же зміст меншою кількістю виражальних засобів.
Найбільшою продуктивністю відзначаються конструкції з частковим значенням місця дії (“в + місц.в.”, “на + місц.в.”, “по + місц.в.”) та частковим значенням кінцевого пункту (“до + род.в.”, “в (у) + знах.в.”). Рідше трапляються синкретичні другорядні члени речення із значенням вихідного пункту та шляху.
Таким чином, синкретичні ДЧР, широко вживані в мові творів П. Загребельного та О. Гончара, збагачують виражальні можливості сучасної української літературної мови, дозволяють стисло, емоційно висловлювати думку.
Література:
1. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в школі. –1974.-№ 10-с.34-40.
2. Аношкина Т.Е. О синкретизме членов предложения со значением принадлежности // Русский язык и лит. в школе.–1981.-№ 2.
3. Бабайцева. Система членов предложения в современном русском 0языке.-М.: Просвещение, 1988.
4. Бабайцева В.В. Изучение членов предложения в школе.-М.,1975.
5. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского языка // В сб. : Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка.-М.,1988.-с.3-13.
6. Бабайцева В.В. Зоны синкретизма в системе членов предложения современного русского языка // Филологические науки.-1983.-№ 5-с.35-42.
7. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. -Воронеж, 1967.-с.391.
8. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Ситаксис.-М.:Высшая школа, 1977.-248с.
9. Ващук В.О., Моренець В.В. Неузгоджені означення, виражені іменниками у непрямих відмінках // УМЛШ.-1965.-№ 1-с.18-24.
10. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. - К.: Наукова думка, 1987.-с.231.
11. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. - К.: Либідь, 1993.
12. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. -К.: Наукова думка, 1980.
13. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. -К.: Наукова думка, 1988.
14. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наукова думка, 1983.
15. Дубова О.А. Другорядні члени речення з синкретичними означально-обставинними ознаками // Мовознавство.-1989.-№6.
16. Жигилій Н.В. Дієслівно-іменні словосполучення на вираження просторових відношень.: Дис. канд. філолог. наук. - К., 1974.-220с.
17. Жовтобрюх М.А. Синтаксичні конструкції з прийменником по // Укр. мова та література в школі.-1986.-№ 8-с.51-55.
18. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского языка (Монография).-М.: Наука, 1982.
19. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. - Київ - Одеса: Вища школа, 1981.-142с.
20. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові.-К.: Вища школа, 1986.
21. Іваницька Н.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного речення валентністю дієслова-присудка // Мовознавство.-1985.-№ 1-с.39-49.
22. Йова А.І. Прийменникові конструкції в СУЛМ: Дис. канд. філолог. наук.-Сімферополь, 1963.-316с.
23. Коваленко Р.О. Синоніміка прийменниково-відмінкових конструкцій об'єктного значення // Граматичні аспекти укр. мови. -К.: КДПІ, 1985.-с.88-94.
24. Кодухов В.И. Общее языкознание. -М., 1974.
25. Колесников О.А. Про поняттєві сфери термінів "синкретизм" та "омонімія" // Мовознавство. -1990.-№ 2-с.27-31.
26. Кротевич Є.В. О связях слов. -Львов: Изд-во Львов. ун-та. -1959.-с.4.
27. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. -К.: Радянська школа, 1965.
28. Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство. -1973.-№ 3-с.12-23.
29. Лингвистический энциклопедический словарь. -М.: Сов. энциклопедия, 1990.-685с.
Завантажити реферат