Функцію опорних членів зазначених конструкцій дієслова виконують у всіх можливих для них формах, тобто в обох видових, усіх способових, часових, особових, рядових і числових формах.
Домінуючим компонентом у конструкціях з синкретичним об’єктно-просторовим значенням може виступати також предикативний прислівник (або слова категорії стану), дієприкметник, дієприслівник та дієслівні форми на –но, -то.
Залежними членами аналізованих словосполучень бувають іменники конкретно-предметної та просторової семантики. Під цими загальними значеннями об’єднуються широкі шари лексики, наприклад, іменники, які є назвами різних споруд, прибудов, приміщень, установ, організацій, держав, країв, відкритих площ, водних просторів, населених пунктів і т.п.
До складу синкретичних другорядних членів речення можуть входити особові займенники, які заступають іменники та субстантивовані прикметники. Однак роль цих частин мови в аналізованих словосполученнях невелика.
Іменники – основний лексичний матеріал для вираження синкретичних другорядних членів речення з просторовим значенням - репрезентовані формами усіх непрямих відмінків, серед яких явно переважають прийменниково-відмінкові форми, що більш точно і тонко передають різноманітні відтінки просторового значення, ніж безприйменникові форми. Майже всі первинні прийменники, за винятками прийменників без, для, про та чимало вторинних служать засобами передачі різноманітних відтінків просторового значення.
Відмінкові форми на вираження об’єктно-локального значення представлені конструкціями типу "дієслово + орудний відмінок іменника" та структурами із залежним родовим і знахідним, що вказують на просторово-об’єктне значення, наприклад, дістатися берега, перейти міст, проїхали село.
При цьому сполучення "дієслово + родовий просторового значення" утворюється лише деякими дієсловами з префіксами до- (ді-) та окремими іменниками просторової семантики і належать до малопродуктивних словосполучних утворень, замість яких використовуються ідентичні за змістом конструкції з прийменником до (дістатися до берега).
Конструкції, які включають до свого складу прийменники на вираження об’єктно-просторового значення, відзначаються багатством структурно-семантичних типів.
Уся багатогранність і різноманітність просторовості членується на семантичні підгрупи. Так, З.І. Іваненко в межах просторового значення виділяє чотири різновиди: місця, шляху, кінцевого і вихідного пунктів переміщення (Іваненко, 1981, 31).
2. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням місця дії
Синкретичні другорядні члени речення з частковим значенням місця дії реалізуються прийменниково-відмінковими конструкціями іменниками таких семантичних груп:
1) Назви конкретних предметів та об’єктів: одновимірних (дріт, роги, палиця, стовп тощо), наприклад: Він на гарбі стоїть, силос скидає, озирнувся, а старшокласниця його в низу, мов на гойдалці, на волячих рогах колишеться (О.Г.) На стовпі забуто блищить електрична лампочка (П.З.);
двовимірних (долина, підлога, колодязь, місто), наприклад: Помахавши усім, що стоять біля колодязя, він бере курс на столицю радгоспу - Центральну (О.Г.) Ти ж бачила, біля школи у нас їх повно сіють: цупкі, високі . (О.Г.) (до тривимірних);
тривимірних будь-якого типу (шафи, хата, погріб, сани, човен, віз, школа), наприклад: Обідають вони на веранді . (О.Г.) У вестибюлі третього поверху чиясь невтомна рука направляла радіолу (П.З.);
2) 
назви осіб та істот (брат, мати, баба, люди, син та інші), наприклад: Лукія підійшла і сіла біля сина, розглядаючи його аж здивовано (О.Г.) Лукія зупиняється біля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись зрозуміти, чим вони на цей раз розлючені (О.Г.);
3) назви частин тіла та органів людини (спина, очі, плечі, жили, коліна, губи, руки, рот тощо), наприклад: У атлантів на плечах покоїлося небесне склепіння з сонцем і хмарами, у тебе - земля, в усій її красі й скорботі, всеплодющості і тісноті (П.З.) На кожній руці в нього знаходиться по годиннику, один спішить, другий відстає, так він поглядає на той, що спішить, по ньому пасе (П.З.);
4) назви дерев і трав’яних рослин та їх частин (дерево, барвінок, ялинка, квітка, очерет, суцвіття, горіх тощо), наприклад: Може моя чабанська радість - це просто отака он тополя, а під тополею стіл, а на столі пляшка (О.Г.) Мачуха теж присіла у холодку під горіхом (П.З.);
5) іменники з матеріально-речовинним значенням (цукор, сіль, сажа, молоко, вода, кров тощо), наприклад: . Він ще довго тримався на воді . (О.Г.) . Ви скоро всі потонете в крові (П.З.);
6) власні імена та прізвиська, наприклад: Я завжди намагався стати якомога ближче до Тоні. У неї (у Тоні) завжди було чим нас пригостити . (О.Г.) У сполученнях з назвами осіб, істот посилюється об’єктне значення, а послаблюється просторове.
Серед зібраного лексичного матеріалу є випадки функціонування в ролі синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-просторовим значенням займенників, що заступають іменники та субстантивовані прикметники конкретно-предметної та просторової семантики, а також назви осіб, істот тощо. Наприклад: Тільки в собі ти зможеш знайти справжню причину страждань (О.Г.) Спогади ці завжди житимуть в мені (П.З.)
Для вираження синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-просторовим значенням місця дії в українській мові використовується до 60 конструкцій з вивідними, простими і складними прийменниками та іменниками уже названих семантичних груп у місцевому, родовому та орудному відмінках.
Один предмет, займаючи місце в просторі завжди оточені іншими предметами і перебуває в певному положенні щодо них. Тому виділення одного матеріального об’єкта з навколишнього середовища і фіксація його нашою свідомістю - це визначення і його місцеперебування в просторі і виявлення місцеперебування сусідніх об’єктів (Іваненко, 1981, 30).
Місце перебування чи переміщення предметів стосовно сусідніх об’єктів буває дистантним і контактним. Дистантне місцеперебування або рух може відбуватися без орієнтації або з орієнтацією на конкретний бік предмета (Верхній, нижній, лицьовий, боковий тощо). Контактне перебування чи рух реалізується звичайно у внутрішній або центральній частині предмета, на його поверхні або між рядом об’єктів. Усі ці відношення між предметами об’єктивного світу узагальнюються і типізуються в нашій свідомості і виражаються за допомогою певних лексичних і синтаксичних мовних засобів.
Найчисельнішу групу синкретичних ДЧР з частковим значенням місця дії, що виражають контактне місцеперебування, становлять конструкції "на + м.в." та "в + м.в.", що вживаються при дієсловах таких семантичних груп:
1) Дієслова процесуальної семантики:
а) жити, читати, писати, дрімати, купатися, нарізати, горіти тощо: Льотчик мовчки переглянувся з сивуватим командиром і почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (О.Г.) Влітку найчастіше вона спить на канапі (П.З.) Іван Дімак згорів у бомбардувальнику (П.З.) "Де ви спите?" "У будці!" (О.Г.);
Завантажити реферат