З одного боку це дає позитивні наслідки, адже підприємства мають право самостійно визначати фонд споживання, підвищувати життєвий рівень своїх працівників. Але на фоні спаду виробництва збільшення розміру заробітної плати в собівартості продукції приводить до зростання відрахувань до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду сприяння занятості, Фонду по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до потенційного зростання грошової маси та невідповідності між грошовою та товарною масами. До того ж зростання питомої ваги заробітної плати в собівартості продукції відбувається на фоні зниження продуктивності праці. Приватизовані підприємства в І кварталі 1996 року зменшили продуктивність праці в порівнянні з І кварталом 1995 року в середньому на 88,4 млн.крб. (13 підприємств зменшили продуктивність праці) (таблиця 2.2.3).
В І кварталі 1995 року сума обов'язкових платежів до бюджету, що сплатили досліджувані підприємства (з урахуванням індексу інфляції) становила 21678,2 млн.крб., а в І кварталі 1996 року - 10488 млн.крб., тобто на 11190,2 млн.крб. менше. Така ситуація, коли бюджет недораховує млн.крб., пов'язана із зменшенням обсягів виробництва.
Вибіркове дослідження, яке я провела, відображає ситуацію, що склалася на Чернігівщині із діяльністю приватизованих підприємств. У відповідності із Звітом про результати перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу та планів приватизації на підприємствах Чернігівської області за ІІ квартал 1996 року, у І кварталі 1996 року стан підприємств області істотно гірший, ніж був у І кварталі 1995 року, коли половина
приватизованих підприємств утримувалась на доприватизаційному рівні. Скорочення виробництва позначилося на прибутках підприємств, через що 67% їх зменшили відрахування до бюджету. Вцілому по Черніговщині загальний спад надходжень до бюджету у І кварталі 1996 року у порівнянні з І кварталом минулого року у порівнених цінах становив майже 30% (за моєю вибіркою 48%).
Фонд споживання зріс на 55% приватизованих підприємствах (за моєю добіркою на 61%), на 8% залишився на доприватизаційному рівні, на 37% знизився (за вибірковим дослідженням на 39%).
В динаміці стан виробництва на Чернігівщині можна охарактеризувати такими даними:
Стан виробництва на приватизованих підприємствах
на 01.01.95р., в І кварталі 1996 року,
у ІІ кварталі 1996 року Таблиця 2.2.4
Питома вага підприємств станом на
01.01.95р.(%) І квартал
1996р. (%) ІІ квартал
1996р. (%)
що збільшили обсяг виробництва
що зменшили обсяг виробництва
що залишили обсяг на доприват.рівні 28
19
53 26
19
55 34
63
3
Той стан, що з кожним роком зменшується обсяг виробництва пов'язаний із загальноекономічною кризою, із такими проблемами, як:
- інфляційні процеси;
- недосконалість механізму кредитування;
- недосконалість правової бази в частині опадаткування;
- відсутність дієвої системи поєднання інтересів держави і виробництва, а це пов'язано також із тим, що на початку приватизаційного процесу частіше реформувалися економічно сильніші підприємства і вища була платоспроможність підприємств і населення;
- з платіжною кризою Платіжна криза зв'язала руки товарови-робникам. Зростає взаємна заборгованість більшості вітчизняних підприємств. За станом на 1 січня 1996 року, дебіторська і кредиторська заборгованість підприємств України становила, відповідно, 2225,0 трлн. і 3054,3 трлн.крб. Згідно з моєю добіркою дебіторська заборгованість підприємств у І кварталі 1996 року становила 97075 млн.крб., а у І кварталі 1995 року у проіндексованих цінах - 77718,38 млн.крб. Тобто у післяприватизаційний період дебіторська заборгованість зросла в порівнянні
з тим же періодом до приватизації на 19,9%. Кредиторська заборгованість у І кварталі 1996 року по дослідженим підприємствам склала 190304 млн.крб., а у І кварталі 1995 року вона становила 190094,1 млн.крб., тобто майже одинакова. Зміна форми власності не зможе зменшити суми неплатежів, яка викликана внаслідок монетарної політики. Жорстка монетарна політика сприяла активізації такого інфляційного чинника, як спад виробництва. На думку Ковальчука необхідні точно спрямовані грошові ін'єкції, які б могли прискорити загальмований цикл "виробництво-реалізація-виплати". На сучасному етапі спонтанні емісійні вливання розливаються у банківсько-кредитній системі, фінансуючи тіньову економіку.
Варто відмітити, що дані економічного аналізу, які характеризують роботу післяприватизаційних підприємств по Україні дещо відрізняються від даних, що характеризують роботу приватизованих підприємств на Чернігвщині. "Динаміка промислового виробництва на підприємствах різних форм власності має неоднозначний характер".[58.306] Відзначається, що відбувається падіння виробництва як на державних так і на приватних підприємствах, навіть на недержавних в більших розмірах. "Підприємствами державної форми власності у 1994 році в порівнянні з 1993 роком зменшено обсяги виробництва на 12,6%, недержавної - на 16,6%. Серед недержавних підприємств найбільше зниження обсягів виробництва відбулося на колек-тивних підприємствах - на 25,3% та в акціонерних товариствах - на 19,5%, а найменше на орендних - на 5,6%, та підприємствах, заснованих на власності громадянина або юридичної особи іноземної держави - на 8,3%".[58.306] Ці дані, та дані, які я наводила в своїй роботі свідчать, що роздержавлення автоматично вирішити всі проблеми не може. Воно може бути лише передумовою зростання виробництва в результаті підвищення зацікавленості в результатах праці на приватних підприємствах.
В літературі відсутній економічний аналіз роботи підприємств до приватизації та після неї. Виявляється, що " .підводити підсумки ефективності роботи приватизованих підприємств . неможливо". Облік, який здійснює Міністерство статистики України, не дозволяє виділити в окрему графу приватизовані підприємства."[58.307] Якщо відсутній аналіз, то відсутня і можливість порівняти роботу приватизованих підприємств в Україні. Набагато легше посилатися на досвід розвинутих країн і говорити, що їх добробут будується саме на приватній власності на засоби виробництва і отже якщо Україна приватизує державне майно, то автоматично вирішить всі проблеми. Не можна закривати очі на те, що економіка почне функціонувати не лише тоді, коли запрацюють конкретні механізми, але також тоді, коли будуть відпрацьовані монетарні, бюджетні, податкові, кредитні механізми.
От наприклад, такі дані: "За 1994 рік у порівнянні з 1993 роком рентабельність на підприємствах, як колективної, так і державної форм власності знижувалася практично однаковими темпами, а саме на 27% . У 1994 році по народному господарству балансовий прибуток на одного працюючого на підприємствах колективної форми власності становить 14,95 млн.крб., в той час як на підприємствах державної власності він на 30% менший, і відповідно складає 10,49 млн.крб. В середньому по народному господарству, з розрахунку на одного працюючого, надходження до бюджету по підприємствах колективної форми власності у 1994 році становили 4,6 млн.крб., в той час як на підприємствах державної форми власності 3,15 млн.крб. Ці показники характеризують роботу колективних підприємств, порівняно з державними, як більш ефективну."[58.308] Не можна так однозначно стверджувати, що ці дані характеризують роботу підприємств як більш ефективну. При цьому потрібно врахувати, що в 1993, 1994 роках приватизувались підприємства високоприбуткові, рентабельні, що надалі вплинуло на показники. До того ж загальновідомо, що якщо орендне підприємство готується до приватизації, то всі показники, які вплинули на майбутню ціну викупу, будуть максимально занижені, в тому числі прибуток, фонд заробітної плати, обсяг виробництва. Тому характеризувати за цими показниками діяльність державних підприємств і приватних і робити висновки на користь недержавного сектору економіки неправомірно.
Завантажити реферат