Організація нормування праці

Критерієм оптимальності для більшості задач нормування праці виступає мінімум сукупних витрат живої та уречевленої праці.

Допустимими є такі варіанти праці та її організації, при яких виконуються обмеження за необхідним виробничим результатом; санітарно-гігієнічними, психофізіологічними та соціальними умовами праці працівників; режимами технологічних процесів та організаційними характеристиками виробництва.

Оптимальними є такі з допустимих варіантів норм праці та її організації, при котрих досягається мінімум сумарних витрат, які необхідні для отримання заданого виробничого результату.

Кожне завдання з визначення норм праці чи визначальних для цих норм варіантів технологічного і трудового процесів полягає в тому, щоб віднайти норми праці і варіант її організації при яких зберігаються обмеження за необхідним виробничим (комерційним) результатом, допустимими умовами праці, допустимими режимами технологічного процесу, обсягами наявних виробничих ресурсів та досягається мінімум витрат на прийняту програму випуску продукції (робіт, послуг).

Перегляд норм і оцінка їх якості.

Необхідність перегляду норм обумовлена наступними факторами:

· змінами організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов виробництва;

· ростом кваліфікації робочих;

· наявністю помилок в нормах, що були розроблені свого часу.

Співвідношення цих факторів залежить від стадії освоєння виробництва, його масштабів, рівня механізації і автоматизації технологічних і трудових процесів.

До показників, що характеризують стан нормування праці на підприємстві відносяться:

· середній коефіцієнт (процент) виконання норм працівниками та їх розподіл за цим показником;

· частка працівників, праця яких нормується;

· загальна кількість застосовуваних норм;

· питома вага технічно (науково) обґрунтованих норм в застосовуваних нормах;

· частка норм, розрахованих за міжгалузевими та галузевими нормативами;

· частота перегляду норм;

· економія від зниження трудомісткості продукції як результату удосконалення нормування праці.

Подальший розвиток нормування праці можливий за наступними напрямками:

· індивідуалізація норм - дозволяє більш повно використовувати людський потенціал підприємства, потребує ретельних досліджень колективу;

· нормування інтенсивності праці та ступеню використання робочого часу - разом з витратами часу на виконання одиниці продукції (чи всього обсягу) всякий процес праці характерний також витратами фізичної і нервової енергії працівників. Ці витрати ще не стали об'єктом нормування;

· комп'ютеризація розрахунків норм і нормативів - дозволяє суттєво скоротити трудомісткість розрахунків та підвищити їх обґрунтованість, деталізувати та поглиблювати нормувальний процес;

· організаційно-економічні передумови якості норм - зміна норм може відбуватися і при незмінній технічній базі за умови зросту навичок працівників. Необхідна система нормативних періодів перегляду норм.

Якість норм суттєво залежить і від організації оплати праці. З метою забезпечення стабільності коефіцієнта виконання норм необхідно своєчасно переглядати тарифні ставки та використовувати систему надбавок за зниження трудомісткості продукції і ріст ефективності виробництва.

5.Висновок

В результаті проведених досліджень та обробки отриманих даних ми вивчили процес нормування часу на швейному підприємстві. В цілому щодо праці працівника зауважень майже немає, і в цьому напрямку резерви винайти не можна. Але значні можливості для підвишення

продуктивності праці є в організаційному плані. Оскільки значна частина робочого часу робітника йде на виконання допоміжних операцій. Якщо надати працівнику можливість виконувати лише свою основну роботу, то можна досягти збільшення продуктивності праці. Тому основною пропозицією після виконання даного курсового проекту є виділення одного додаткового працівника для виконання допоміжних функцій інших працівників зміни. Цю роботу можна виконувати почергово, що дасть можливість ще й дещо змінювати монотонну роботу, якою являється підготовчий процес.

6.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Фролов Е.А. Проектування загального менеджменту на промисловому підприємстві. 1997

2. Веснін В. Р. Основи менеджменту. 1997

3. Эмерсон Г. Дванадцать принципів продуктивності. 1997

4. Кондратова И. Г. Основи управлінського обліку. 1998 р.