Характеристика ПЕОМ PC / AT 486 наведена нище.
Основні елементи апаратних засобів:
– системний блок;
– клавіатура;
– пристрій відображення ( монітор );
– дисководи;
– друкуючий пристрій;
– різноманітні засоби синхронного звязку та управління ігровими програмами.
Системний блок складається з системної плати, блоку живлення та слотів для додаткових плат. На системній платі розміщені:
– мікропроцесор ( 486 UMS );
– оперативна пам’ять ( RAM 8 Мбайта ).
Слоти забезпечують підключення пристроїв відображення, дисководів для ГМД, каналів телекомунікацій, додаткової пам’яті та ігрових пристроїв.
Клавіатура вміщує власний мікропроцесор, який здійснює сканування клавіатури, приглушення ефекту тремтіння клавіш і буферізації до 20 символів.
“Мізком” комп’ютера є мікропроцесор, який здійснює виконання команд і обробку даних. Мікропроцесор об’єднує у собі 27500 транзисторів і має 32-бітну адресну шину команд. У структурі мікропроцесора найбільш важливу роль грають:
– арифметико-логічний пристрій ( АЛП );
– блок шинного інтерфейсу;
– блок управління пам’яттю.
АЛП входить в так названий виконавчий блок, який виконує команди.
Блок управління пам’яттю складається, в свою чергу, з двох інших блоків:
– блок сегментації;
– блок підкачки сторінок.
Ці пристрої призначені для розбиття оперативної пам’яті на відносно невеликі фрагменти і динамічного перерозподілу їх в прикладних програмах.
На системній платі знаходяться два типи пам’яті:
Перший тип – це постійна пам’ять. Ця пам’ять представляє собою одну або декілька мікросхем, які постійно зберігають деяку інформацію. Оскільки ця інформація може тільки зчитуавтися в анголомовній літературі вони отримала назву “Read Only Memory” ( ROM ) – “тільки читаєма пам’ять”
ROM - пам’ять служить для розміщення у ній даних про апаратні особливості ПК і базової системи вводу/виводу операційної системи ( Basic Input/Output System – BIOS ).
BIOS дозволяє комп’ютеру при початковому запуску ПК, тобто включенні блоку живлення, виконати три основні операції:
– розпізнати, які пристрої встановлені у ПК;
– отримати вказівки, звідки і як читати файли операційної системи;
– визначити як встановити взаємозв’язок між центральним процесором та іншими пристроями (дисководами, монітором, пам’яттю, клавіатурою і т.д. ).
Саме на рівні ROM може бути виявлена несумісність того чи іншого ПК з клану IBM з оригінальною моделлю ПК.
Другий тип пам’яті – оперативна пам’ять.
Оперативна пам’ять або оперативний запам’ятовуючий пристрій – ОЗП ( Random Access Memory – RAM ) являє собою сукупність мікросхем з властивістю накопичувати і тимчасово зберігати інформацію.
Оперативна пам’ять, яка знаходиться у розпорядженні користувача ПК, може бути розділена на чотири категорії.
Базова пам’ять ( conventional memory ).
Це оперативна пам’ять об’ємом до 640 Кбайт, яка обслуговується найбільш розповсюдженою операційною системою ПК – DOS ( Disk Operating System ). Будь-яка програма, що працює під управлінням DOS, може бути завантажена в цю область пам’яті і використовувати її без будь-яких обмежень.
Нарощена пам’ять ( extended memory ).
Це оперативна пам’ять більше 1 МБ, що встановлюється на платах розширення. Ця область пам’яті може бути використана програмами, що працюють у середовищі DOS, але легко доступна при роботі операційних систем XENIX, UNIX i OS/2.
Схована пам’ять ( shadow memory ).
Це категорія нарощеної пам’яті в ПК AT ( що використовують мікропроцесор Intel 80286 ). Вона застосовується для резервування областей пам’яті під віртуальні диски, прінтерні спулери, області зберігання копій BIOS, а також буфери для операцій обміну з іншими пристроями ( кеш-пам’ять ).
Розширена пам’ять ( expanded memory ).
Дозволяє отримати доступ до оперативної пам’яті за межами 640 Кбайт, використовуючи особливі програмні засоби у середовищі DOS
( Lotus 1 - 2 - 3, Symphony releas 1.1., Ventura Publisher version 2.0 та ін. ). Необхідість у цьому звичайно виникає при роботі з великими таблицями чи об’ємними документами. Розширена пам’ять може застосовуватися в будь-яких моделях ПК, але об’єм її обмежений 8 Мбайт.
3.4. Програмне забезпечення.
3.4.1. Загальна характеристика програмного забезпечення задачі.
Програмне забезпечення задачі “Облік наявності та руху кадрiв” складається із загальносистемного, яке включає в себе операційну систему MS – DOS 6.20 і операційне середовище Windows 3.11, та інстру-ментального СУБД FoxPro 2.5 для Windows, і спеціального програмного забезпечення.
Операційна система MS–DOS призначена для управління користувачем ресурсами ПЕОМ, пропускаючи апаратний рівень. Тобто користувачу надаєтьмя можливість отримувати доступ до програм і файлів на високому рівні. MS–DOS є інтерфейсом між користувачами і апаратними ресурсами.
Windows 3.11 представляє собою багатозадачне операційне середовище. Якщо з MS–DOS коритувач взаємодіє через символьний інтерфейс, то робота з Windows і програмами для Windows відбувається за допомогою графічного інтерфейсу. Функції Windows співпадають з функціями MS–DOS, але головною перавагою Windows є те, що це середовище багатозадачне, тобто користувачеві надаєтьмя можливість виконувати декілька задач одночасно.
СУБД FoxPro 2.5 для Windows представляє собою інструментальне середовище для створення і управління БД, для проектування програм автоматизованої обробки інформації.
Характеристика програмного забезпечення наведена нижче.
На даний момент операційна система MS–DOS має статус фактичного стандарту для 16 - ти розрядних ПЕОМ. Це слугує стимулом для багатьох програмістів до створення інструментальних систем і прикладних програм.
До основних переваг MS–DOS відносяться:
– розвинута командна мова;
– можливість організації багаторівневих каталогів;
– можливість роботи з усіма послідовними пристроями як з файлами;
– можливість піключення користувачем додаткових драйверів зовнішніх пристроїв.
Засоби, які надаються MS–DOS, дозволяють, з однієї сторони формувати зручне середовище для розробки програмного забезпечення, а іншої – створювати автоматизовані робочі місця простими засобами доступу кінцевих користувачів до прикладних програм.
Головною перевагою MS–DOS є те, що вона може працювати на ПЕОМ різних моделей і типів.
Операційна система MS–DOS складається із слідуючих модулів:
– базова система вводу/виводу ( BIOS );
– блок початкового завантаження ( Boot Rekord );
– модуль розширення базової системи вводу/виводу ( IO.SYS );
– модуль обробки переривань ( MSDOS.SYS );
– командний процесор ( COMMAND.COM );
– зовнішні команди MS–DOS, які мають вигляд окремих програм.
Достоїнством MS–DOS є те, що будь-яка програма може грати роль сервісної наряду з командами системи, оскільки її запуск ні з точки зору користувача, ні з точки зору MS–DOS не відрізняється від визову команд операційної системи.
Для функціонування операційного середовища Windows 3.11 необхідна ПЕОМ на базі процесору 80286 з об’ємом оперативної пам’яті 1 Мбайт, ЖМД типу “Вінчестер”, з об’ємом 6 Мбайт. Але така “мінімальна” конфігурація не дозволяє використовувати Windows ні для яких практичних задач. Тому оптимальною конфігурацією буде ПЕОМ на базі процесора 80486 з об’ємом оперативної пам’яті 8 Мбайт і ЖМД об’ємом не менше 180 Мбайт.
Завантажити реферат