Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика оздоровчої фізичної культури
1.1. Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в
практиці фізичного виховання
1.2. Зміст оздоровчо-рекреативної фізичної культури
1.3. Зміст оздоровчо-реабілітаційної фізичної культури
Розділ 2. Теоретико-методичні основи оздоровчої фізичної культури
2.1. Загальні основи побудови оздоровчого тренування
2.2. Методика використання оздоровчого бігу та ходьби
2.3. Методики використання плавання
2.4. Методика використання їзди на велосипеді
2.5. Методики використання пересування на лижах
2.6. Методика використання аеробіки
2.7. Методика використання дихальної гімнастики
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Рухи, як такі, можуть по своїй дії замінити любий засіб, але всі лікувальні засоби світу не можуть замінити дію рухів.
С.А. Тіссо.
ХХ сторіччя врятувало людство від масового вимирання, яке викликали інфекційні захворювання. Здавалося б, що настав рай земний. Але прогрес приніс з собою не тільки позбавлення від старих, а і нові хвороби. Найнебезпечніші з них – це ішемічна хвороба серця (ІХС), інсульти, ракові захворювання, СНІД .
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в кінці 60-х років у 23 економічно розвинутих країнах світу лише за одне десятиріччя смертність від ІХС виросла на 60%. Як правило, хвороби віку є наслідком недостатньої рухової активності і незбалансованого харчування, навколишнього середовища.
Суть даного принципу полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров’я. Поняттю здоров’я американський медик Г.Сігєріст дав наступне визначення “Здоровою може рахуватись людина, яка відрізняється гармонійним розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного і соціального середовища.
Здоров’я не означає просто відсутність хвороб: це щось позитивне, це життєрадісне і охотне виконання обов’язків, які життя покладає на людину”. Цьому відповідає і правило, прийняте Всесвітньою організацією охорони здоров’я: “Здоров’я це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб, або фізичних вад” [1, 6, 21].
Наукою доказано, що здоров’я людини тільки на 10-15% залежить від діяльності лікарів, медпрепаратів, на 15-20% від генетичних факторів, на 20-25% - від стану навколишнього середовища і на 50-55% - від умов і способу життя. [7, 9,12].
Проблеми руху і здоров’я мали велику актуальність ще в Давній Греції і в Римі. Так, грецький філософ Аристотель (ІV ст. до н.е.) виказав думку про те, що ніщо так сильно не руйнує організм, як фізична бездіяльність. Великий лікар Гіппократ не тільки широко використовував фізичні вправи під час лікування хворих, але і обґрунтував принцип їх застосування. Він писав: “Гармонія функцій є результатом правильного відношення суми вправ до здоров’я даного суб’єкта”. Давньоримський лікар Галєн в своїй праці “Майстерність повертати здоров’я” писав: “Тисячу і тисячу раз повертав я здоров’я своїм хворим за допомогою вправ”.[7,23,25]
Медики всіх часів одностайно застерігали: недостатня рухова активність підриває здоров’я, старить людину, наближує її смерть. В теперішній час раціональна організація рухової активності набула особливої актуальності внаслідок порушення балансу між вжитою їжею, фізичним навантаженням і відпочинком людини. Сталось порушення одного з основних принципів світостворення – принципу рівноваги.
Організм людини чудового збалансований. Кожному з нас потрібна цілком конкретна кількість різноманітної їжі, рухової активності, сну та відпочинку. Дитина інстинктивно і практично безперервно рухається. Активні рухи їй необхідні для розвитку так само як їжа, повітря і сон. Але з віком рухові інстинкти згасають, а свідомість не завжди спонукує нас до забезпечення організму життєвої збалансованості. Тут важливо знати, що не тільки брак рухової активності, їжі, сну і відпочинку, але і їх надмірність ведуть до порушення рівноваги в його функціональних системах. Коли немає рівноваги, немає здоров’я і добробуту. Недарма кажуть: “Здоровий жебрак щасливіший хворого короля”. Коли ми молоді і хвороби нас ще не турбують – над цим не замислюємось. Гребуємо раціональним режимом харчування, праці і відпочинку, фізичним тренуванням і загартуванням. А між іншим вже більше 50% школярів мають різного ступеня порушення в опорно-руховому апараті.
За даними фахівців Латвійського інституту фізичної культури половина випускниць і третина випускників середньої школи мають надмірну масу тіла. Кількість жінок, котрі страждають ожирінням, в нашій країні перевищує 70%, чоловіків – 40%. [12,19,21,24]
Згідно М.М.Яковлєву до 60-річного віку доживають 90% худорлявих і лише 60% повних, до 70-річного віку відповідно 50 і 30, а до 80-річного – 30 і 10. Якщо врахувати те, що збільшення маси тіла на 10% відносно до нормальної, скорочує тривалість життя на 14%, збільшення на 20% - скорочує тривалість життя на 45%, а збільшення на 25% - скорочує життя вже на 74%, то стане зрозумілим, чому ми по тривалості життя знаходимось в сьомому десятку країн. Зв’язок між ожирінням і тривалістю життя був добре відомий ще в Древньому Римі, про що свідчить напис на пам’ятнику римлянину, померлому в 112 років: “Він їв і пив вміру”. Проте слід мати на увазі, що і дистрофія ні здоров’я, ні тривалості життя не додає. Італійський дослідник А.Дотто на великому статистичному матеріалі показав, що у людей із зниженою на 15-34% масою тіла відносно до належної, смертність на 8% перевищує смертність людей з нормальною масою тіла.
У школярів із недостатньою руховою активністю, за даними НДУ фізіології дітей і підлітків АПН колишнього СРСР, захворюваність верхніх дихальних шляхів в 3-5 разів вища, ніж у їхніх однолітків. З віком згубний вплив недостатньої рухової активності на стан нашого здоров’я поглиблюється. [6,12,25]
Воістину найбезжаліснішим вбивцею людей є ішемічна хвороба серця (ІХС), хоча всього 100 років назад її практично не було. Тепер же вона, та тісно пов’язані з нею інсульти, є практично біля половини всіх смертельних випадків в високо розвинутих країнах. Наприклад, в США інфаркти щорічно трапляються у 1,25 млн. жителів.
Значна кількість фахівців вважають, що низька рухова активність, як фактор ризику розвитку ішемічної хвороби серця збільшує частоту її виникнення на 30-43%. Це переконливо підтверджують статистичні дані про те, що абсолютна частота смертей у людей, які займаються фізичними вправами, наприклад бігом підтюпцем в 7 разів нижча, ніж у людей відповідного віку з низькою руховою активністю.
У юдей, в яких недостатня рухова активність, порушується обмін речовин, погіршується функція дихання, травлення, виникають застійні явища в області малого тазу. Все це супроводжується зниженням витривалості, падінням працездатності.
Суттєво підвищується імовірність серцево-судинних захворювань надмірна маса тіла і стреси. Відомий кардіолог А.Л. Мясніков відзначав, що при надмірному нервово-емоційному збудженні рухова активність і фізична робота найбільш сприятливі для нормалізації нервової діяльності [1,7,17]
Завантажити реферат