Дослідження психолога Енн Флєтчер із Майамського університету свідчать про те, що 10-тижнева програма аеробних вправ зменшує депресію, роздратованість і покращує імунні реакції.
Велика роль фізичної культури в профілактиці злоякісних новоутворень. Раціональна рухова активність, перешкоджаючи розвитку цих небажаних явищ, стає загальнопрофілактичним засобом. Систематичні заняття аеробними фізичними вправами сприяють підвищенню споживання кисню організмом, збільшують капіляризацію м’язів, покращують постачання кисню і цим самим перешкоджають виникненню онкологічних захворювань.
Мета даного дослідження: розкрити зміст та методи впровадження фізичних вправ з метою оздоровлення та активного відпочинку.
Завдання дослідження:
1. Дати загальну характеристику оздоровчої фізичної культури, як засобу покращення стану здоров’я та працездатності людини.
2. Узагальнити методику і використання різноманітних засобів оздоровчої спрямованості.
Методи дослідження: метод теоретичного аналізу та узагальнення літературних джерел, метод педагогічного спостереження.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, переліку літератури, що налічує 25 першоджерел.
Робота має об’єм 43 листки комп’ютерного набору
Розділ І. Характеристика оздоровчої фізичної культури
1.1. Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання.
Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла визначення, що таке здоров’я. “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад”. Здатність організму адекватно змінювати свої функціональні показники і зберігати оптимальність в різних умовах – найбільш характерний критерій норми здоров’я. [1,6,7,23]
В сучасних умовах розвитку нашого суспільства спостерігається різке зниження стану здоров’я населення і довголіття. За даними різних дослідів, лиш біля 10% молоді мають нормальний рівень фізичного стану і здоров’я, тривалість життя скоротилась на 7-9 років, в результаті знижується і виробничий потенціал суспільства. Тільки оптимальне фізичне навантаження в поєднанні з раціональним харчуванням і способом життя є найбільш ефективним попередженням багатьох захворювань і збільшення тривалості життя.
Щоб фізична культура давала позитивний вплив на здоров’я людини, необхідно дотримуватись певних правил:
1) засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, які мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;
2) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями учнів;
3) в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю. [11,15,16,23,24]
Принцип оздоровчої спрямованості зобов’язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне виховання, щоб воно виконувало і профілактичну і розвиваючу функцію. Це означає, що з допомогою фізичного виховання необхідно:
1) удосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність до негативних впливів;
2) компенсувати недостаток рухової активності, яка виникає в умовах сучасного життя.
На сьогоднішній день розроблені і практично випробувані авторські комплекси і програми фізичних вправ оздоровчої спрямованості для масового використання. Основні їх переваги – доступність, простота реалізації і ефективність. Насамперед це:
1) контролюємі бігові навантаження (система Купера);
2) режим 1000 рухів (система Амосова);
3) 10000 кроків кожний день (система Міхао Інаі);
4) біг заради життя (система Лід’ярда);
5) абетка оздоровчого бігу (система Мільнера).
В наш час з’явились нові течії оздоровчої фізичної культури, які дають оздоровчий ефект. До них можна приєднати оздоровчу аеробіку і її різновиди: степ, слайд, джаз, аква або гідраеробіку, танцювальну аеробіку (фанк-еробіку, сіть-джем, хіп-хоп), велоаеробіку, аеробіку з навантаженням (невеликою штангою), акваджогінг, шейпінг, фітнес, стретчінг.
Вибір тої чи іншої методики занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю є співвідношення з реальними обставинами, можливостями, вимогами, деколи є справою індивідуального смаку і інтересу [12,23]
Оздоровчий ефект фізичних вправ спостерігається лиш тільки в тих випадках, коли вони раціонально збалансовані по спрямованості до індивідуальних можливостей займаючих.
Заняття фізичними вправами активізують і удосконалюють обмін речовин, покращують діяльність центральної нервової системи, забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної і інших систем до умов м’язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також скорочують довжину функціонального відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Крім оздоровчого ефекту, фізичні вправи діють тренувально на організм людини, (збільшують розумову і фізичну працездатність), дозволяють збільшити рівень фізичних якостей, впливають на формування і подальше удосконалення життєво важливих рухових умінь і навичок (плавання, ходьба на лижах і т.д.).
Оздоровчий, лікувальний і тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більш ефективним, якщо вони правильно поєднуються з загартуванням у вигляді водяних процедур, сонячних і повітряних ванн, а також масажу.
Таким чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих факторів покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, функції вегетативних систем, працездатність і попереджує передчасне старіння.
1.2.Зміст оздоровчо-рекреативної фізичної культури.
В системі оздоровчої фізичної культури виділяють основні напрямки: оздоровчо-рекреативне, оздоровчо-реабілітаційне (спортивно-реабілітаційне, гігієнічне).
Оздоровчо-рекреативна фізична культура – це відпочинок, відновлення сил за допомогою засобів фізичного виховання (заняття фізичними вправами, рухливі і спортивні ігри, туризм, полювання, фізкультурно-оздоровчі розваги). Термін рекреація (від латинського recreatio) означає відпочинок, відновлення сил людини, витрачених в процесі праці, тренувальних занять або змагань. Щоб відтінити специфіку цього терміну в сфері фізичної культури, часто говорять “фізична рекреація”.
В сучасному суспільстві основні функції фізичної рекреації зводяться до наступного:
- соціально-генетична (механізм засвоєння соціально-історичного досвіду);
- творчо-атрибутивна (дозволяє її розглядати в розвитку і удосконаленні);
- системно-функціональна (яка розкриває фізичну, як функцію конкретної соціальної системи);
- аксіологічна (ціннісно-орієнтувальна);
- комунікативна (важливий засіб неформального спілкування людей) [15,16,23]
Одним із об’єктивних критеріїв здоров’я людини є рівень фізичної працездатності. Висока працездатність є показником міцного здоров’я і навпаки, низькі її значення розглядаються як фактор ризику для здоров’я. Висока фізична працездатність, як правило, пов’язана з більш високою рухового активністю і меншою захворюваністю.
Завантажити реферат