У зонах недостатнього зволоження і в умовах швидкого підсихання ґрунту навесні перша і друга підгодівля суміщає. При цьому добрива вносять прикореневим способом зерновими сівалками.
Якщо, за наслідками діагностики, запаси мінерального азоту в ґрунті недостатні, то його необхідно внести під основну обробку в такій дозі, щоб загальний вміст в орному шарі складав не меншого 40 кг/га.
Першу азотну підгодівлю слід проводити навесні у фазі кущення (3 етап органогенезу) після повного сходу снігу і відтоку талих вод з посівів зернових культур. Дозу розраховують виходячи із запасів мінерального азоту в ґрунті під час відновлення весняної вегетації. Решту частини загальної норми азотного добрива необхідно внести у вигляді другої підгодівлі у фазі виходу рослин в трубку (5-6 етапи органогенезу) з урахуванням рослинної і ґрунтової діагностики.
Азотна підгодівля у фазі кущення впливає перш за все на щільність стеблистою, у фазі виходу в трубку – на число зерен в колосі, у фазі колошенія – головним чином на масу 1000 зерен і зміст білка в зерні.
Застосування мікродобрив збільшує врожайність озимої іржі, покращує якість зерна, підвищує стійкість рослин до несприятливих чинників (засуха, низька температура, поразка хворобами і ін.).
Борні добрива вносять під озиме жито не дерновий-підзолистих, торф'яних, сірих лісових ґрунтах. Цинкові добрива використовують на дерновий-карбонатних ґрунтах, чорноземах, дерновий-підзолистих ґрунтах з високим вмістом фосфору і добре провапнованих.
Дози бору складають 0,4-0,5 кг/га, мідь – 0,8-1,0, цинку – 2,5-3,0 кг/га. Мікроелементи вносять у складі комплексних мінеральних добрив. Для передпосівної обробки насіння використовують борну кислоту в дозі 0,2-0,4 кг/т, мідь сернокислотну – 0,8-1,0 кг/т і цинк сернокислотний – 0,8-1,0 кг/т (по препарату).
4.4 Передпосівнийобробіток ґрунту
При передпосівній обробці грунту слід враховувати вигляд і стан грунту, а також проміжок часу між прибиранням попередньої культури і посівом іржи. Глибина передпосівної обробки заздрості, головним чином від попередника і потужності орного горизонту.
Метою передпосівної обробки є, зокрема, забезпечення перемішування пожнівних залишків, що вже розклалися, в біологічно активній зоні орного горизонту. Порівняно дрібна оранка полегшує спушення і накочення грунту за допомогою комбінованих почвоуплотнітелей.
При короткому періоді між передпосівною обробкою і посівом потрібне застосування плуга з почвоуплатнітелямі. При цьому слід враховувати, що для цього годяться тільки підпружинені колёса великого діаметру. Тільки в цьому випадку, якщо між оранкою і посівом є достатньо часу для природного осідання, можна відмовитися від застосування почвоуплотнітелей. При вирощуванні картоплі як попередня культура можна проводити за допомогою комбінованого посівного агрегату.
Терміни передпосівної обробки грунту і её інтенсивність визначаються придатністю грунту для обробки і мають на легких грунтах другорядне значення. Головне тут, щоб верхній орний шар до моменту посіву мав достатньо хорошу структуру і осів, оскільки дуже рихлий грунт приводить до нерівномірної в більшості випадків, дуже глибокого закладення насіння, що ведёт до прорідженої сходів, слабкому кущенню і втратам при зимівлі.
4.5 Підготовка насінного матеріалу
У інтенсивних технологіях обробітку озимого жита важлива роль належить сорту. Вибір необхідного сорту дозволить повніше розкрити можливості вживаної технології, а інтенсивна технологія создаёт умови для реалізації потенційних можливостей самого сорту.
Сорти для інтенсивних технологій повинні мати високий потенціал продуктивності, не вилягати, бути чуйними на високі дози добрив.
У всіх зонах обробітку озимого жита є сорти, що районують, що достатньо повно відповідають вимогам інтенсивної технології: високопродуктивні, чуйні на приёмы агротехніки і здатні в умовах інтенсивного обробітку забезпечити врожайність 7 т і більш з кожного гектара.
Дані науки і передової практики показують, що в господарствах повинні бути інтенсивні посіви два – трьох сортів, що районують і перспективних, доповнюючи один одного за біологічними і господарськими ознаками. Це дозволить повніше використовувати погодні умови, що складаються, і отримати гарантовані урожаї з найбільшою
віддачею від матеріальних засобів, що вкладаються .
Підготовка насіння до посіву в умовах інтенсивного обробітку вимагає неодмінного виконання всіх рекомендованих заходів в режимі, що строго наказує . До обов'язкових прийомів підготовки насіння для інтенсивних посівів на додаток до звичайної технології відносяться:
1) калібрування насінного матеріалу на повітряних
машинах або додаткове сортування на пневматичних столах;
2) протравлення високоефективними препаратами із застосуванням методів, сприяючих утриманню їх на насінні після обробки;
3) обробка регуляторами зростання, біологічними стимуляторами і мікроелементами;
В результаті таких заходів підвищується стійкість рослин до зовнішніх умов абіотичного і інфекційного характеру. Спостерігається інтенсивніше проростання насіння, глибше закладається вузол кущення, формується могутніша коренева система.
4.6 Сівба
Терміни посіву озимого жита мають особливе значення для забезпечення як оптимальної густини продуктивного стеблестоя, так і для захисту рослин від хвороб, їх успішної зимівлі і, отже, для отримання високих і стійких урожаїв. При цьому оптимальні терміни посіву вельми різні по окремих регіонах і залежать від місцевих кліматичних умов.
Хоча дуже ранній посів в звичайних умовах негативно позначається на врожайності, в тих місцепроживаннях, де існує небезпека засухи або вимерзання, проведення сівби в декілька раніші терміни дає ряд переваг. В цьому випадку навіть при вирощуванні в украй несприятливих умовах жито до весни вже досить добре розкущиться, краще закриє грунт і тому ефективніше використовуватиме зимову вологу, яка завжди є в таких місцепроживаннях чинником, що обмежує врожайність.
Жито – найбільш зимостійка зі всіх зернових культур, втрати рослин від вимерзання, викликаного низькою температурою, зустрічаються при ії вирощуванні порівняно рідко. І, навпаки, набагато частіше має місце вимерзання, що викликається тривалим збереженням сніжного покриву і поразкою сніжною цвіллю. При цьому найбільшій загрозі піддаються рослини, посіяні дуже рано, оскільки вони йдуть під зиму перерісшими, а потім, опинившись під довго лежачим сніжним покривом, створюють сприятливі умови для розповсюдження грибних хвороб і випрівають. Тому в тих місцепроживаннях, де посівам загрожує поразка сніжною цвіллю, на врожайність негативно позначається як дуже рясна підгодівля рослин восени, так і в цілому сприятливі умови для їх розвитку в передзимовий період.
Посів в дуже ранні терміни підсилює також поразку хворобою ламкості стебел. Жито, посіяне в раніші терміни, в значно більшій мірі вимагає застосування фунгіцидів для боротьби з хворобою ламкість стебел, чим пізні посіви іржи.
Завантажити реферат