Ціль: дослідити науку, як основну галузь Української культури. Розкрити її значення. З’ясувати, як сприяють закордонні вчені розвиткові незалежної думки України, які негативні тенденції мають місце в цій галузі та які проблеми стоять перед науковими робітниками і яким чином державні діячі вирішують їх.
Дослідити розвиток науки у своєму місті і зробити свої висновки.
План
1. Значення науки у незалежній Україні
а) забезпечення інформацією
б) політологія
в) термінологія
2. Зв’язок українських вчених з закордонними колегами
а) сприяння США розвиткові незалежної наукової думки України
б) допомога вчених США у створенні Інституту східно ведення АН України
в) діаспори
3. Негативні тенденції у розвитку науки
а) зниження витрат
б) недостатня матеріальна база, обмежений доступ до новітньої наукової інформації
в) зниження ефективності функціонування наукових установ
г) внутрішній і зовнішній “відплив умів”
4. Законодавча база стосовно розвитку науки
а) Закон України “Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”
5. Наука і основні напрямки виробничого, соціального й політичного життя
а) наука і сільське господарство
б) наука і індустрія металів – машинобудування
в) наука і будівельна індустрія
г) наука і енергетика
д) наука і інформаційна система
е) наука-нація-держава-природа
6. Алчевськ і наука
а) Донбаський гірничо-металургійний інститут
б) науково-дослідницька праця і зв’язок з промисловістю
в) міжнародні зв’язки інститута
г) хроніка подій за 10 років
7. Наука на порозі тисячоліть
а) світова скарбниця
б) фінансування
8. Висновки та власна програма розвитку науки
 |
Важливим чинником і передумовою розвитку освіти, культури, піднесення якості робочої сили завжди була наука. Без потужної наукової бази ефективна ринкова економіка просто не може розвиватись.
До здобуття Україною незалежності українська культура була надто зорієнтована на потреби військово-промислового комплексу. Це заважало розвиватися всім її галузям. У перші роки незалежності стало очевидним, що в Україні дуже слабка система інформації, без чого вона як держава не може розбудовуватись і, найголовніше, приєднатися о світової співдружності країн, які мають інформаційне суспільство.
Після розпаду СРСР Україна мала добрі стартові можливості для інформатизації і створення постіндустріального суспільства. Однак за 1991-1995 рр. майже ніяких зрушень у напрямі інформатизації не було зроблено. Більше того, за цей період намітилось значне відставання в галузі від багатьох країн.
В Україні довгі роки система забезпечення інформацією та документальними джерелами була надзвичайно відсталою і не давала змоги організувати ефективне забезпечення вчених та спеціалістів часописами, книжковою продукцією, компактними оптичними дисками, доступом до зарубіжних баз даних. В Україні не було реферативних журналів (крім медичного), не було “Експрес-інформації”, не видавались аналітичні огляди різних галузей науки і техніки, різко скоротилась кількість наукових журналів. Не було електронних каталогів бібліографічної інформації. Всі органи наукової, технічної, патентної та іншої інформації, створені в СРСР, залишились в Росії. Літописи журнальних і газетних статей ставали дедалі тоншими. Не було централізованої каталогізації всіх друкованих в Україні видань.
Повільними темпами переходили національні рейки філософська, історична, культурологічна науки. Дещо в кращому стані перебувала політологія – нова для нас наука, яка на хвилі революційних потрясінь у суспільстві випередила своїми прикладними результатами інші гуманітарні. І це незважаючи на те, що політологів наші вищі заклади освіти раніше не готували. В політологію прийшли науковці суміжних наук.
Проте українськими вченими вже розроблено й стверджено програму “Термінологія”, якою передбачено розробку концепції та функціонування української науково-технічної термінології, її унормування та комп’ютеризацію процесу стандартизації, - формування банку даних з науково-технічної термінології і його аналізу. Було проведено міжнародні конференції з української термінології, виконано експертизу більш як 300 стандартів з науково-технічної термінології, підготовлено до видання 200 словників різних видів. Відомо, що за роки “небаченого розквіту мов неозорної “батьківщини” українські власні назви латинською абеткою відтворювались лише у російській транскрипції. Наприклад, передавалось “Kiev”, а не “Kyiv”, “Lvov”, а не “Lviv” тощо.
У зв’язку з цим Міністерство закордонних справ видано розпорядження “Про відтворення українських власних назв латинським алфавітом” (1996 р.) (прізвищ, імен, географічних назв, неперекладних назв юридичних осіб тощо). У розпорядженні зазначається, що відтворення українських власних назв латиницею при заповненні закордонних паспортів (чого, на жаль, не скажеш про паспорт внутрішній), укладанні автентичних текстів договорів іноземними мовами, виготовленні різних консульських документів, заповненні громадянами України анкет та оформлення віз іноземних держав, у нотній переписці, при перекладі текстів на інші мови тощо відбувається шляхом транслітерації (політерного запису за допомогою латинського алфавіту) з української мови. Відповідну ноту надіслано посольствам іноземних держав і представництвам міжнародних організацій, у якій повідомляється про розроблену “Нормативну таблицю .” та правила відтворення українських власних назв. Отож, зроблено ще один важливий крок на шляху утвердження української державної мови.
Вчені вищих закладів освіти також одержали ряд результатів світового рівня з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, які свідчать про наявність в Україні потужного інтелектуального потенціалу. Державні премії України в галузі науки і техніки були присуджені великій групі науковців, серед яких провідні вчені Дніпропетровського, Харківського, Львівського університетів, Національного технічного університету (КПУ).
2. Зв’язок українських вчених з закордонними колегами
Допомагають світовому співтовариству заявити, донести знання про Україну контакти наших вчених з колегами європейських та американських університетів. За останні роки організовані наукові конференції в Празі, Мюнхені, Штутгарді, Парижі, Відні, Люблені, Римі, Нью-Йорку. Фундація Українського Вільного Університету в США дбає про стипендії для студентів, керуючись благородною метою сприяти розвиткові незалежної наукової думки, зближенню українців, розсіяних по світу, підготовці наукових кадрів для України.
У 90-ті роки головним науковим центром залишається Академія наук України. Тут здійснюються світового значення дослідження в області матеріаловедення, математиці, фізики, астрономії, біології. Але в Академії існує багато проблем. Серед них – пріоритет прикладних досліджень, що значить, перевага інститутів технічного і прикладного профілю. При цьому більше 90% нових технологічних розробок не заглиблюються у виробництво.
Завантажити реферат