1 -й у ч е н ь.
Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.
Наша мати-пшениченька золоту сорочку тче.
А в тій золотій сорочечці, як маля,
Буде красуватися, буде усміхатися вся земля.
Подивлюся я навкруг — поле колоситься,
Урожай наш, урожай — золота пшениця.
2-й учень.
Так хай же щедро наривається соком
І колоситься золотистій сніп!
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність—годувальник-хлібі!
Господиня. Коли жито, ячмінь і пшениця дозрівають, то господиня бере хліб-сіль, громичну свічку та йде в поле заживати ниву. На узбіччі вона зупиняється і тричі кланяється ниві, промовляючи: "Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати". Жнива починали в "легкі" дні — вівторок, п'ятницю. Бажано також, щоб це збігалося з новим місяцем. Господиня трьома захватами лівої руки стинала одну жменю, потім другу і клала їх навхрест на узбіччі. Ці жменьки мали тут пролежати до кінця жнив. Третій жмуток несла додому, ставила на покутті, під образами. Перший сніп
обмолочували окремо: зерна з нього святили у церкві, а перед сівбою їх змішували з насінням. Соломою з першого снопа годували корів, щоб не хворіли. Часом зажинки робили, в присутності священика.
Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходія і знахаря не могла зіпсувати хліба. Закрутка робилася так: коли дозрівав хліб, жінки йшли з піснями в поле, і одна з них, взявши в жменю колоски, завивала їх вузлом — це й була закрутка. Інші в цей час співали хороводні пісні, а потім усі разом поверталися додому.
Пісня «Ой, до схід сонця»:
Ой, до схід-сонця, рано-раненько
будить матуся красну Оленку. (2 р.)
Ой встань, Оленко, годі вже спати,
вже йдуть сусіди в поле жати. (2 р.)
Ой, вийшли в поле женці з серпами,
Красна Оленка з подружечками. (2 р.)
Пшеницю спілу женці пожали,
В круглі сніпочки ще й пов'язали. (2 р.)
В круглі сніпочки густі-густенькі,
В вінки зложили в часті-частенькі. (2 р.)
Пшеницю спілу вітер гойдає,
Женчиків красних мило вітає. (2 р.)
Як женці поле вкрили квітками,
Серпи новенькі вкрили квітками. (2 р.)
Завели пісню веселу, жваву,
Пішли додому женчики браві. (2 р.)
Учениця.
Пшениці шумлять довкола —
Колос колосу співає,
На просторім нашім полі
Почалися вже жнива.
Учень.
Вінець хліборобської праці — жнива.
І в душі твоїй снується радість.
Жнива! руки пахнуть зеоном.
Учениця.
Ой, сонечко вже височенько,
А жнивний час близенько,
Треба женчиків будити
Та в поле їх проводити.
Ой, женчики молоді, вставайте,
Та серпики свої нагостряйте!
Час у поле, час,
Вже ж нивонька кличе вас!
Учень.
Будуть всі вони при ділі,
Не змарнують жодну мить.
Пшениці рясні доспіли,
Треба встигнути скосить.
Господар. Колись, не так і давно, з півстоліття тому, єдиними знаряддями для збирання хліба були серп і коса. Комбайни в Україні з'явилися лише в 30-х роках нашого століття.
Отож, за тиждень після Петра починалися жнива, на полі з'являлися люди у полотняних сорочках, з мантачками за поясом і з косами в руках — косарі; вони вдаряли своїм гострим знаряддям по сухих стеблах дозрілого хліба й довгий рівний покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою. Збирання зернових починалося на Прокопа— 21 липня. У цей день кожен господар намагався нажати бодай один сніп. Про це свідчать численні приказки та прислів'я: "На Прокопа приготуй плечі для снопа", "На Прокопа має бути в полі копа".
Пісня "Маленькі дударі":
Встали рано до зорі
Славні друзі дударі.
Пісню гучно засурмили,
Все село оповістили.
Приспів:
ДУ, ДУ, ДУ, ДУ, ДУ,— все село оповістили. (2 р.)
День сьогодні урочистий,
Колосок дозоів пшеничний.
Низько голову схиляє, На жнива усіх скликає.
Приспів:
ДУ. ДУ, ДУ, ДУ, ДУ,— на жнива усіх скликає. (2 р.)
1-й ж е н ч и к. Жали женчики, жали, Серпики поламали, Серпики золотії, Женчики молодії.
2-й женчик.
Добрі були женці - дівчата і молодиці,
Дівчата косаті, хлопці вусаті.
Молодиці білолиці.
Дівчинка.
Говорила нивка, щоб не боліла спинка,
Ні спинка, ні голова,
Щоб була ціле літо здорова!
1-й же н ч й к.
Ой, жнися, загоне, жнися,
На мене не дивися,
Бо я женчик маленький,
А в мене серпик тупенький.
2-й женчик.
Ой, жни, дівча, пшениченьку,
Та й не думай собі,
Буде тая пшениченька
На коровай тобі.
2-й женчик.
А як будеш, дівчинонько,
Думати, гадати,
Буде твоя пшениченька
В полі зимувати.
Дівчинка.
Дивувалися ліси,
Де поділися вівси,
Женчики позжинали
Залізними серпами,
Залізними косами,
Біленькими руками.
1-й ж е н ч й к.
Обжинали ми ту ниву,
Як яру, так озиму,
Обжинали пов'язали,
На копички поскладали.
Пісня "Вийшли в поле косарі":
Вийшли в поле косарі
Косить рано на зорі.
Приспів:
Гей, ну-те косарі, бо не рано почали.
Хоч не рано почали,
Та багато утяли.
До обіду покосили,
Гострі коси потупили.
Приспів.
По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали.
Приспів.
Увечері холодком
Йшли додому всі рядком
Приспів.
Господар. А хто з вас їв хліб від зайця? В давні часи хлібороб залишав від сніданку, що брав із собою в поле, шматок житнього хліба на гостинець дітям. І говорив дітворі: "Це хліб від зайця".
А тепер і ви покуштуйте чорного хліба з сіллю від зайця та запийте водою. Адже недарма в народі кажуть: "Хліб, сіль та вода - богатирська їда". (Дає всім хліб, сіль і воду. Підходить до господині). А чому ти зажурилась?
Господиня. Згадую про жінок, що виходили на ниву з серпами, жнучи, вони спритно клали сніп за снопом і, працюючи, співали:
Вгору, сонечко, вгору,
Хай я нивоньку дожну.
Ой, лане-ланочку,
Скажи ж мені правдочку,
Чи будемо ми в кінці,
Чи будемо ми в вінці?
Ой, будем, доню, будем,
Лише нивоньку дожнем!
Увечері, коли вже зайде сонце, натомлені тяжкою працею женці йдуть додому і співають:
Ой, заспіваймо, хай дома почують,
Хай нам вечерять готують.
Утомила нас та широкая нива,
Що тепер нам і вечеря не мила.
Ой, не так нива, як високії гори,
Ой, не так гори, як велике жито,
А вже ж нам спину, як кілком перебито.
Коли вже кінчалися жнива, женці залишали трохи недожатих стебел з колосками: "Спасові на бороду", їх обв'язували червоною ниткою і прикрашали живими квітами. "Борода" стояла до кінця жнив.
Пісня «Гей, ставаймо в коло, дівчата»:
Гей, ставаймо в коло, дівчата,
Будемо снопа прибирати,
Будемо снопа прибирати,
Квіточками рясно квітчати.
Квіточками рясно квітчати,
Ще й стрічками переплітати,
Щоб увесь народ дивувався:
Який у нас снопок удався. (2 р.)
Височенький, ще й ваговитий,
Кожен колос зерном налитий. (2 р.)
Господня.
Борода наша гарна, пишна.
Завантажити реферат