наприклад, кримінальна справа з попереднього слідства, яке проводив слідчий орган МВС, спочатку надходить до ГІЦПО, а потім потрапляє до суду. Справа передається відразу до суду, але паралельно з цим інформація про результати роботи органів МВС по цій справі повинна надійти до ГІЦПО. Потім вже із суду інформація про роботу суду по цій же справі надійде до ГІЦПО.
Інформаційні системи суду, прокуратури, митниці і т. д. мають теж багаторівневу структуру відповідну до структури самих цих правоохоронних органів.
Слід зазначити, що деякі процеси роботи правоохоронних органів вже автоматизовані, тобто вже існують певні ланки, які можуть бути об’єднані в єдину систему, їх слід лише адаптувати до вимог цієї системи.
Втілення в життя запропонованої (чи інщої) схеми вимагає титанічної праці програмістів, юристів, соціологів, співробітників правоохоронних органів та інших спеціалістів, а також, як для України, значних коштів. Але, якщо світове співтовариство і надалі зацікавлене мати в цьому регіоні лояльний уряд, то діяльність правоохоронних органів рано чи пізно буде інформатизовано.
Лабораторна робота № 4
1. Об’єкти соціально - економічного аналізу.
Економічний аналіз як наука являє собою систему спеціальних знань, пов’язану:
1) З дослідженням економічних процесів у їх взаємозв’язку, які складаються під дією об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного порядку;
2) З науковим обгрунтуванням бізнес-планів, з об’єктивною оцінкою їх виконання;
3) З виявленням позитивних і негативних факторів і кількісним вимірюванням їх дії;
4) З розкриттям тенденцій і пропорцій господарського розвитку, з визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів;
5) З узагальненням передового досвіду, з прийняттям оптимальних, обгрунтованих управлінських рішень [ 2 ].
Соціально-економічний аналіз поряд із економічними охоплює також соціальні, екологічні та інші показники і характеристики, які відображають результати функціонування не тільки суспільного виробництва, але й “неекономічних” підсистем суспільства, наприклад, культури, охорони здоров’я, інших галузей невиробничої сфери.
Отже, увага соціально-економічного аналізу направлена на економічну систему як таку, її соціальну інфраструктуру (освіту, охорону здоров’я, рекреаційну діяльність та інші аспекти забезпечення життєдіяльності людей), на комплекс інформаційних ресурсів, систему управління суспільними процесами, а також на їх взаємозв'зки і взаємний вплив.
2. Використовуючи текстовий процесор Word, підготувати “Гарантійний лист про забезпечення виплати по векселям”.
Законом України “Про підприємства в Україні” (ст.24.5) передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) відсотків за цим кредитом. Для оформлення таких угод воно має право застосовувати векселі.
Верховна Рада України 17 червня 1992 року прийняла постанову “Про застосування векселів у господарському обороті України”, згідно з якою запроваджується вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до “Однакового закону про переказний і простий вексель”, прийнятого Женевською конвенцією в 1930 році. СРСР приєднався до цієї конвенції 7 серпня 1937 року затвердивши постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 “Положення про переказний і простий вексель”, яке чинне зараз в Україні.
Відповідно до статті 21 закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Розрізняють вексель простий і переказний.
Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя після вказаного строку визначену суму. Переказний вексель (тратта*) містить письмовий наказ векселедержателя (трасанта*), адресований платнику (трасату*), сплатити третій особі (ремітентові*) певну суму грошей у певний строк.
Трасат стає боржником по векселю по векселю тільки після того, як акцептує вексель, тобто дає згоду на його оплату. Акцепт – прийняття до платежу переказного векселя, виражене письмово на лицьовій стороні векселя звичайно упоперек тексту словами “акцептовано”, або “прийнятий до платежу”, з зазначенням підпису особи, яка приймає вексель (акцептанта*). З моменту акцепту зобов’язаним за векселем є акцептант. Згідно ст.26 Положення про векселі простий підпис трасата на лицьовій стороні вважається теж прийняттям.
Вексельні зобов’язання можуть бути додатково гарантовані повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля – вексельного поручительства, в силу якого особа (аваліст*), яка здійснила його, переймає на себе відповідальність за виконання зобов’язання будь-якою зобов’язаною за векселем особою. Згідно ч.2 пункту 31 Положення про простий і переказний вексель, аваль виражається словами “вважати за аваль”, або іншою рівнозначною формулою і підписується тим хто дає аваль.
Отже, якщо трасат поставив свій підпис (акцептував вексель), чи аваліст перейняв на себе відповідальність за виконання зобов’язання за векселем, то це і є гарантією виплати по векселю. Банківська енциклопедія [ 3 ] дає визначення акцепту як згоду на оплату або гарантування платіжних документів, а авалю – як вексельної поруки. Таким чином, при операціях з векселями немає особливої потреби у підготовці інших гарантійних документів.
Ниижче наводиться зразок векселя і гарантійних написів на ньому.
*
Аваліст – особа, яка взяла на себе відповідальність за виконання зобов’язання будь-якою зобов’язаною за векселем особою;
Акцептант – особа, яка приймає на себе платіж за векселем;
Ремітент – першонабувач переказного векселя;
Тратта – так називається переказний вексель стосовно трасата;
Трасат – платник, який приймає переказний вексель;
Трасант – векселедавець переказного векселя.
Лабораторна робота №33
1. Методика аналізу фонду заробітної плати з метою виявлення зловживань та злочинів.
При розслідуванні розкрадань, господарських, посадових та інших злочинів виникає необхідність застосування методів економічного аналізу господарської діяльності.
Економічний аналіз – це вивчення системи показників, що характеризують господарську діяльність підприємств, установ і т.д., яке передує прийняттю обгрунтованих управлінських рішень[ 5 ]. Система показників господарської діяльності поділяється на дві групи: кількісні (об’ємні) і якісні. До показників першої групи відносяться, наприклад, об’єм технічних, сировинних, трудових, фінансових та інших ресурсів підприємства, об’єм виробленої і реалізованої продукції і т.п. Другу групу складають показники фондовіддачі, ефективності праці, собівартості і якості продукції і т.д.
Завантажити реферат