Органи вищого, середнього та місцевого рівнів управління діяльністю РІМК — колегіальні, до них входять як керівники структур РІМК так і керівники відповідного рівня державних структур, органів місцевого самоврядування, учбових закладів тощо.
Процес прийняття рішень — колегіальний, відповідальність за їх виконання — персональна при обов`язковій участі у прийнятті рішення відповідального за його виконання.
Всередині підрозділів, які безпосередньо пов`язані з виконанням фінансових, маркетингових та інформаційних функцій доцільно застосувати формування функціональних структур[21].
Аналогічний підхід планується при створенні підрозділів технічного, господарського, забезпечення безпеки тощо.
Адаптивний підхід (принцип проектної організації) може бути використаний при формуванні “штабних” підрозділів, які володіють, як правило, консультаційними функціями[21]:
· аналітичні відділи;
· відділи довгострокового планування;
· тимчасові робочі групи з вирішення конкретних проблем;
· юридичні та нотаріальні підрозділи тощо.
При формуванні функціонально відособлених одиниць використовуються аналогічні принципи.
Механізми мотивації управлінського персоналу:
1) надання статусу державних службовців;
2) створення умов делегування додаткових повноважень та відповідальності;
3) система пільг для отримання додаткової освіти, підвищення кваліфікації тощо;
4) залучення високопрофесіональних працівників до викладацької діяльності;
5) рейтингова система підвищення по службі;
6) широка публікація діяльності;
7) система матеріального заохочення за результатами діяльності;
8) система пільгового придбання цінних паперів акціонерних фірм інноваційного спрямування;
9) інші стимули морального та матеріального плану.
Ефективне становлення структури управління дозволить вести цілеспрямовану та скоординовану діяльність усіх суб`єктів регіонального інноваційного поля( додатки 11;12), оперативно реагувати на зовнішні та внутрішні зміни із застосуванням ринкових важелів державного впливу на ситуацію як в економіці регіону, так і на суміжні сфери суспільного життя.
ВИСНОВКИ
Будь-яке управління, а державне — особливо, достатньо ресурсомістка сфера соціально-економічної діяльності, що викликає потребу оцінки його ефективності.
У ринковій економіці ефективне державне управління може існувати тільки при умові поєднання зусиль двох протилежностей — держави та приватного бізнесу за умови урахування інтересів кожної сторони у досягненні власних цілей.
Головна мета держави — ефективне виконання функцій, що відведені їй Конституцією, за рахунок збалансованого бюджету та постійного його поповнення.
Головна мета бізнесу — отримання прибутку та розширення виробництва.
Сьогодні інтереси авторитарної держави та ринкової економіки не мають точок доторкання. Держава робить постійні спроби отримати максимум коштів на основі податкових платежів, фактично, душачи малий та середній бізнес — основу ринкової системи. Бізнес, не бажаючи бути задушеним, іде в “тінь”.
Саме цей конфлікт, конфлікт між державою та приватним бізнесом, як ми вважаємо, лежить у основі соціально-економічних кризових явищ в Україні.
У концепцію управління інноваційною діяльністю регіону покладено ідею створення такого принципово нового механізму взаємодії у системі бізнес-держава, при якому напруга у потенційному конфліктному полі збігає до нуля. Тобто, вона спрямована на створення системи взаємної зацікавленості обох сторін.
На сьогоднішній день, держава зацікавлена в розвитку приватного бізнесу набагато сильніше, ніж бізнес — у підтримці держави. Тому, ініціатива повинна виходити від держави у вигляді загальнонаціонального рівня пакету програмних документів, підкріпленого взаємоузгодженою та цілісною законодавчою підтримкою щодо податкових, інвестиційних, інформаційних, зовнішньоторгівельних та організаційних аспектів діяльності, питань власності та суттєвого розширення прав регіонального та місцевого рівнів управління у формуванні економічної політики.
Реальне виконання заходів з розвитку та підтримки бізнесу повинне здійснюватись шляхом розробки та реалізації комплексних обласних програм.
Реальні втрати, які понесе держава, є необхідною умовою реалізації заходів, але при успішному їх проходженні, кількісне зростання суб`єктів ринку — потенційних платників податків та роботодавців, спричинить якісні позитивні зміни у соціально-економічній сфері суспільних відносин, що потягне за собою позитивні зрушення у інших сферах.
Ми вважаємо, що далекоглядна та ретельно спланована державна інноваційна політика, спрямована на одну із самих динамічних та активних складових сучасного ринку — малий та середній інноваційний бізнес, є одним із самих дієвих механізмів ліквідації існуючих між державою та економікою протирічч. А вирішення цієї проблеми є необхідною умовою побудови цивілізованого ринку, демократичного громадянського суспільства, та, як результат — економічно та політично сильної держави.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. |
Конституція України. Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К.: Юрінком, 1996.- 79с. |
2. |
Закон України “Про підприємництво”//ВВР.-1996.-№31.-С.144 |
3. |
Закон України “Про інвестиційну діяльність”// ВВР.-1992.-№10.-С.138 |
4. |
Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”// ВВР.- 1996.-№31.-С.144 |
5. |
Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”// ВВР.-1994.-№13.-С.64 |
6. |
Закон України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”// ВВР.- 1994.-№13.-С.70 |
7. |
Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій”// ВВР.- 1994.-№11.-С.244 |
8. |
Розпорядження Президента України “Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів” №17/96 від 23.01.96р.// УК.-1996.- 26 лютого(№30).-С.22 |
9. |
Постанова Кабінету Міністрів України “Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні”№277 від 29.04.94р.//УК.-1996.- 11травня(№68).-С.17 |
10. |
Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів. Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №549 від 22.05.96р.//УК.-1996.-30травня(№77)-С.23 |
11. |
Андрощук Г. Государственная инновационная политика//Бизнесинформ.-1997.-№1.-С.37-40 |
12. |
Гришин І.,Колот І.,Мостовий Г. Пілотний проект “харківський технологічний край”.Проблеми теорії і практики державного управління та місцевого самоврядування.Матеріали щорічної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу та слухачів УАДУ 31 травня 1996р.-К.:УАДУ,1996.-166с |
13. |
Гришин І.Я. Національна ідея тотальних інновацій та інформаційна технологія клієнт-сервер//Вісник УАДУ.-1996.-№2.-С.205-208 |
14. |
Ионцов М. Инновационная сфера:состояние и перспективы//Экономист.-1993.-№10.-С.17-22 |
15. |
Комраков Е.М.Создаём инновационное образование//Народное образование.-1996.-№7.-С.30-37 |
16. |
Лебедева Е.А.Венчурные фирмы в США//Вопросы изобретательства.-1990.-№8.-С.11-15 |
17. |
Малащук С.П.Роль зон свободного экономического развития в региональной инновационной деятельности. Сборник статей и тезисов выступлений по развитию инновационной деятельности в рамках проекта “Харьковский технокрай 2015”15-16мая 1997г.-Х.:АРПНТЭИ,1997.-82с. |
18. |
Мексон М.Х.,Альберт М.,Хедоури Ф.Основы менеджмента:Пер. с англ.-- М.:Дело,1992.- 702 с. |
19. |
Мякотин Ю.Г.,Шукшунов В.Е. Инновационное образование: концепции, проблемы, становление, поиск технологий.-М.:Академические чтения,1995.-102с. |
20. |
Пересада А.А.Основы инвестиционной деятельности.-К.: ООО Либра, 1996.-344с. |
21. |
ПерлакИ.Нововведения в организациях.М.:Экономика,1980.-144с. |
22. |
Покропивный С. Инновационный менеджмент в рыночной системе хозяйствования//Экономика Украины.-1995.-№2.-С.34- |
23. |
Полтавщина на шляху до ринкової економіки: Статистичний збірник.-Полтава: Полтавщина,1996.-340с. |
24. |
Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина.-К.:Демос,1995.-354с. |
25. |
Тацуно Ш. Стратегия — технополисы: Пер. с англ.-М.:Прогресс,1989.-344с. |
26. |
Теория и практика создания технологических парков.Материалы международного семинара по проблемам развития инновационной деятельности 17-23 сентября 1993г.-Ташкент: Наука,1993.-160с. |
27. |
Файоль А,Эмерсон Г.,Тейлор Ф.,Форд Г Управление — это наука и искусство.-М.: Республика,1992.- 351 с. |
28. |
Яковец Ю. Инновационное инвестирование: новые подходы // Экономист.-1995.-№1.-С.31-33 |