Вимірювати повну продуктивність праці дуже важливо на укрупненому макрорівні, тому що дозволяється виявити розбіжність між ефективністю і продуктивністю. При цьому виникаючі розбіжності повинні улагоджуватися через систему оплати праці і тим самим нівелюватися. При цьому дає собі знать ще один вид витрат, як додаткові трудові зусилля, що звуться витрати зворотного зв'язку. Вони виникають при взаємозамінності різних засобів виробництва як здатність використовуватися для однієї і тієї ж цілі. І в той же час, ці засоби виробництва можуть по різному використовуватися в різних ланках виробництва.
Другий елемент – це нерівна ефективність різних замінних засобів виробництва на кожнім з напрямків, що відбиваються на загальній ефективності. Недолік більш ефективних засобів виробництва щодо можливих масштабів їх додатку в системі в цілому.
Розрахунок трудових витрат зворотного зв'язку і диференційованих витрат праці здійснюється за допомогою і на основі математичних моделей оптимального програмування, що відбивають розподіл робіт і матеріальних ресурсів між окремими ланками системи через ефективність, з погляду максимізації доходів при різних обмеженнях.
1.2. Виробничі функції.
Для оцінки динаміки росту продуктивності використовуються виробничі функції, де в результаті об'єктивного порівняння діючих факторів, шляхом факторного аналізу встановлюється укрупнені синтезуючі показники, що дозволяють визначити приріст продуктивності по них.
Хід аналізу здійснюється так:
Визначають приріст продуктивності за основними показниками (компонентами), а потім, по кожному з цих показників установлюють вагомість кожного елемента. У результаті аналізується вплив окремих підфакторів і по тим підфакторам, питома вага яких найбільш важлива визначаються резерви росту продуктивності і будуються програми по залученню цих резервів у процесі виробництва. У випадку, коли резерви по підфакторам максимально вичерпані, визначаються додаткові підфактори, що при активізації можуть ефективно бути використані для підвищення продуктивності.
Таким чином, управління продуктивністю має прямий і зворотний зв'язок: спочатку установлюються фактори, що найбільш впливають, розкладають їх на підфактори і через регулювання підфакторів впливають на підсумковий показник.
Продуктивність
Фактори
Підфактори
Чим більше факторів, тим краще, тому що тим більше ефективно можна керувати продуктивністю, але при цьому, стає складним і громіздким сам процес управління. Багатофакторні моделі в даний час дуже важливі, тому що використовуються в країнах з розвитою ринковою економікою для прориву з пастки низької продуктивності.
Суть пастки низької продуктивності:
1. Низький рівень продуктивності;
2. Підвищення цін;
3. Підвищення витрат на одиницю продукції;
4. Уповільнення збуту;
5. Низьке завантаження потужностей;
6. Слабке відновлення виробничих фондів (виробниче фінансове уливання);
Кожні 6 місяців проводиться багатофакторний аналіз. Вихід зі сформованої системи можливий за рахунок регулювання витрат на одиницю продукції і на відновлення окремих виробничих фондів.
При цьому регулярно (один раз у 6 місяців) здійснюється аналіз продуктивності і визначається вплив кожного з зазначених факторів на динаміку продуктивності. Через роздроблення кожного з показників на підфактори установлюється вагомість кожного з них на окремих етапах виробництва, у результаті чого складається програма управління продуктивністю, що дозволяє швидко реагувати на зміни, що відбуваються. Саме по результатам такого аналізу фірми і компанії домагаються успіхів, стабільності росту продуктивності і відповідності ефективності виробництва.
2. Вимірювання продуктивності
Для розрахунків динаміки продуктивності фірми, чи на макрорівні – продуктивності економіки, використовуються прогнозні розрахунки й оптимізаційні моделі.
З цією метою використовуються математичні методи потребуючі попередні побудови. До них відносяться:
- дескриптивні моделі – описові, при прогнозних розрахунках;
- нормативні – для оптимізації розрахунків.
Оскільки прогнозні розрахунки являють собою складний і тривалий процес, то побудові описових моделей передує велика аналітична робота, зв'язана з аналізом і установленням факторів і резервів розвитку і поліпшення того чи іншого показника. Інформаційною базою таких досліджень служить статистична звітність, що дозволяє простежити динаміку цих показників за визначений час. Оскільки нас цікавить продуктивність організації, то для різних об'єктів існує своя система факторів і резервів росту продуктивності.Однак усі ці фактори можуть об'єднати в одну схему і вже в залежності від того, які фактори головні для того чи іншого об'єкта, будується відповідна модель. (дод. 1)
Таким чином, зміна того чи іншого фактора продуктивності надає вплив на динаміку продуктивності.
За допомогою описової моделі для кожного конкретного випадку оцінюється система найбільш діючих факторів, за якими регулюється динаміка продуктивність.
Загальний вид описової моделі:
Y=f(x1,x2, …, xn), де:
у – продуктивність; x1,x2, …, xn - аналізовані фактори.
Параметри такої моделі обчислюються за допомогою способу найменших квадратів і знак плюс чи мінус показує міру впливу цього фактора на загальний результат.
Одночасно, визначається коефіцієнт кореляції чи кореляційне відношення, що дозволяє судити в якому ступені сукупна коливаність факторів впливає на продуктивність (тіснота зв'язку).
Таким чином, прогнозні розрахунки дозволяють визначити можливу динаміку продуктивності на перспективу й у залежності від рівня кореляції.
Для того, щоб визначити тісноту зв'язку між окремими показниками і загальною величиною використовуються функціональні моделі оцінки впливу окремо узятого фактора. Вона має вигляд:
Y = a0fa1, де:
Y – наприклад, продуктивність праці; f – аналізований показник; a0 – параметр, що характеризує загальний внесок даного показника в загальний підсумок; a1 – характеризує еластичність продуктивності праці по аналізованому показнику.
Y = (A+B)(a+b)
2.1. Взаємозв’язок між продуктивність і оплатою праці.
Продуктивність і рівні оплати праці знаходяться в тісному взаємозв'язку, оскільки динаміка продуктивності спричиняє ріст обсягу виробництва. Відповідно зростання прибутку і доходів, тому в даний час розроблені концептуальні підходи до тісного ув'язування зарплати з темпами росту продуктивності праці. Припустимо, що зарплата буде зміняться тільки в тому випадку, якщо буде спостерігатися ріст обсягу виробництва і відповідно продуктивності підприємства. Таке співвідношення необхідне для того, щоб приборкати невиправданий ріст зарплати, й так само значний імпорт товарів, виробництво якого легко можна налагодити у нас.
Основними формами зарплати повинні стати відрядна і контрактна. Крім того, бажано здійснити систему додаткових матеріальних заохочень росту продуктивності праці, а в ряді випадків просуванню працівників по службовим сходам. Відомо, що навіть невелика винагорода, що виділяє одного чи декількох співробітників із загальної кількості персоналу, створює передумови до активізації праці і росту продуктивності.