Особливу увагу серед зовнішніх факторів заслуговують такі, як законодавство, інфраструктура й окремі програми по удосконалюванню чи поліпшенню економічної ситуації в тій чи іншій галузі. У цьому випадку управління цими факторами знаходяться в руках держави.
Регулювання зовнішніх факторів вимагає особливої уваги, оскільки швидкоплинні висновки чи заходи можуть призвести до небажаних наслідків, що потім складно буде усунути.
Одним з основних методів аналізу росту продуктивності є факторний аналіз, за допомогою якого розглядають і аналізую показники зміни економіки з погляду окремих факторів на сукупний показник.
Факторний аналіз росту продуктивності передбачає аналіз продуктивності фірми по окремих елементах у зв'язку з чим використовується класифікація Фішера, яку він обґрунтував у такий спосіб: він зіставляв реальну і вартісну концепцію продуктивності капіталу. У результаті цього зіставлення він вивів 4 основні відношення:
-реальна продуктивність, як відношення кількості послуг до кількості капіталу;
-продуктивність у вартісному вираженні як відношення вартості послуг до кількості капіталу;
-реальна віддача, як кількість послуг до вартості капіталу;
-вартісна віддача, як вартість послуг до вартості капіталу.
За допомогою цієї класифікації факторів оцінюється доход, що може бути отриманий капіталу в майбутньому. Крім того, він установив, що загальними факторами, що надають вплив на капітал, є зовнішні і внутрішні фактори. При цьому до внутрішніх факторів, що зв'язані з продуктивністю капіталу, він у першу чергу відносив технічні характеристики і завантаження устаткування. Крім того, важливим моментом у підвищенні продуктивності капіталу він вважав управління витратами і повсюдною економією ресурсів.
До зовнішніх факторів відносяться економічна політика усередині держави і грошово-кредитна політика, як в галузі банківських послуг, так і ринку цінних паперів.
Важливим моментом вважають інноваційний фактор, що вважається пусковим ефектом і розглядається як один з основних у цій групі факторів.
Крім того, окремо виділялися фактори: прибутковість капіталовкладення і попит на капітал.
Аналізуючи продуктивність капіталу, важливо визначити вагомість факторів під дією яких досягається найбільша продуктивність. Це важливо для того, щоб виявити ті елементи, за допомогою яких можна досягти максимального ефекту.
Через ці найбільш ефективні фактори здійснюється управління продуктивністю на виробництві, і розраховувати економічну доцільність здійснення тих чи інших заходів.
У залежності від отриманих результатів дослідження будується фінансова політика використання державних і недержавних коштів, а також здійснюється регулювання витрат з місцевого бюджету чи з зовнішніх надходжень. Оскільки на продуктивність капіталу впливає велика кількість факторів, будуються багатофакторні моделі, за допомогою яких оцінюється найбільш вагомі фактори і їх результативність.
Ці моделі враховують три групи факторів:
- зовнішні, загальнодержавні;
- регіональні;
- внутрішні фактори, що характеризують ситуацію безпосередньо на виробництві.
Розглянутий факторний аналіз має велике практичне значення для розрахунку ефективності використання ресурсів і взаємозв'язку між ними. Основою розрахунку у факторному аналізі є виробнича функція, що володіє двома важливими характеристиками: по-перше, збільшення одного з факторів приводить до зміни співвідношення між ними і до обсягу випущеної продукції.
Гранична продуктивність – тобто приріст випуску в результаті використання однієї додаткової одиниці праці є позитивною величиною. Аналогічно обстоїть справа і з граничною продуктивністю капіталу. По-друге, гранична продуктивність кожного з факторів падає в міру росту цього фактора при незмінній величині іншого.
Використання методів виробничої функції здійснюється на макрорівні і має обмежений характер, тому в ряді випадків інші методи і моделі, що дозволяють більш детально вивчити проблеми продуктивності і приймати управлінські рішення на різних рівнях управління.
Однією з різновидів моделей застосовуваних для оцінки продуктивності є нормативні моделі, що також як і виробнича функція відбивають залежності продуктивності від ряду факторів. Ці моделі використовуються на мікрорівні. А якщо об'єкт дослідження знаходиться в сприятливих економічних умовах, тобто відсутня тверда конкуренція і є впевненість у стабільному постачанні матеріальних ресурсів і підприємницький ризик невеликий, то тоді застосовуються математичне програмування, що називають нормативною моделлю. Можливий варіант такої моделі припускає, що рівень продуктивності в майбутньому перспективному періоді визначається n-ною кількістю факторів, залежність між якими визначається через кореляційний аналіз. У цій моделі встановлена верхня і нижня границя для кожного з факторів, у межі якої допускається зміна того, чи іншого фактора. У залежності від варіанта зміни факторів, що враховуються, прораховується рівень виробітку й оцінюється ріст обсягу виробництва. На основі цього розраховуються показники економічної ефективності фірм чи компаній, що є тією межею, до якої повинна прагнути фірма в майбутньому періоді. Зміни, що виникають у процесі роботи фірми, вносяться в перелічену модель і обраховуються зміни і утрати фірми в результаті непередбачених змін. Оскільки кожен фактор чи показник одержує два значення – верхню і нижню межу, яка показує, як можуть змінюватися ці показники і відповідно як це відіб'ється на продуктивності, визначається оптимум втрат, допустимих для фірми.
Слід зазначити, що ріст продуктивності для підприємства не є самоціллю, оскільки намічену масу прибутку можна збільшити в результаті росту чисельності працівників. У цьому випадку, якщо росте чисельність працівників, росте його витрати по зарплаті і це відбивається на собівартість продукції. І у великих фірмах і компаніях, коли виникає погроза, що передбачені в нормативній моделі фактори не вписуються у встановлені межі, тоді використовується теоретико-ігрові методи, і розраховуються моделі ігор з нульовою сумою або ж моделі антагоністичних ігор.
Пошук оптимального рішення питань використання ресурсів пов'язаний з ще однією групою моделей, що звуться коаліційні ігри. Цей вид моделей застосовуються в тих випадках, коли продуктивність на підприємстві залежить від виробітку різних груп працівників, а збільшення виробітку пов'язане зі збільшенням тих самих ресурсів.
Багатофакторна модель виміру продуктивності – складна багаторівнева система, що використовується для виміру продуктивності праці на різних рівнях управління. Уперше багатофакторна модель була використана на американській фірмі на початку 50-х років.
Спочатку це були пробні моделі, що ставили між собою одну чи дві цілі. До кінця сімдесятих ці моделі починають використовуватися для:
-одержання інтегрованої оцінки динаміки продуктивності;
-одержання аналітичної оцінки і ревізії складових показників продуктивності;
Завантажити реферат