2)Періодичний гавкаючий кашель з виділенням незначної кількості в’язкого, слизистого харкотиння, яке в подальшому змінилося «іржавим» (пряма ознака крупозної пневмонії), який виникає без видимої причини і зменшується при вживанні теплого пиття. Кашель(tussis) – cкладний рефлекторний акт, який виникає як захисна реакція при накопиченні в дихальних шляхах - гортані, трахеї, бронхах, -слизу, мокроти, і являє собою раптовий, мимовільний чи немимовільний різкий форсований звучний видих. При запальних процесах в альвеолах спостерігаються рефлексогенні зони, подразнення яких ексудатом чи харкотинням зумовлює кашель.
3)Задишку(dyspnoe), постійного характеру, змішаного типу, яка виникає в спокої. Згідно В. Х. Василенко і професора Коносової, задишка є частим симптомом при захворюванні органів дихання. Вона відображає порушення функції зовнішнього дихання, характеризується порушенням частоти, глибини і ритму дихання, підвищенням роботи дихальних м’язів і супроводжується суб’єктивним відчуттям (затрудненим диханням). Поява у хворих задишки, згідно В. Х. Василенко, свідчить про дихальну недостатність. Суб’єктивне відчуття задишки виникає, коли надмірне збудження дихального центру передається у вищі відділи головного мозку.
4) Точковий біль в лівій половині грудної клітки, в її нижніх відділах, який посилюється при глибокому диханні і лежанні на правому боці. Дані характеристики, згідно професора Коносової, притаманні дольовій пневмонії. Болі в грудній клітці можуть бути поверхневими і глибокими. Болі, пов'язані із ураженням легень носять глибокий характер, посилюються при глибокому диханні, кашлі, місце їх локалізації точно вказується хворим.
5)Загальну слабкість, нічну пітливість, недомагання, головний біль, швидку втомлюваність. Згідно професора Путової, дані ознаки є результатом інтоксикації організму токсичними сполуками, що утворюються в результаті запального процесу в легеневій тканині, в тому числі і при крупозній пневмонії.
II)На основі анамнезу захворювання:
Перші ознаки хвороби з'явились через 2 дні після загального переохолодження. Захворювання почалося гостро з відчуття гострого болю в грудній клітці колючо-деручого характеру зліва, гострого сухого насадного кашлю, сильної лихоманки, температури 38°С, головного болю, загального недомагання. На ранок наступного дня біль у грудній клітці посилився, кашель став вологим з виділенням, спочатку, невеликої кількості слизистого харкотиння, яке згодом стало “іржавим” з прожилками крові. З’явилась задишка в стані спокою змішаного характеру та сильна пітливість.
Переохолодження на фоні весняного гіповітамінозу та зниження резистентності організму є провокуючим фактором для розвитку запальних інфекційних процесів (крупозної пневмонії зокрема).
III)Згідно даних об’єктивного обстеження:
1)Гіпермійована шкіра на обличчі хворого свідчить про надмірне наповнення шкірних судин кров'ю, що може бути, згідно професора Коносової, результатом лихоманки при захворюваннях дихальної системи, зокрема при пневмонії.
2)Знижена дихальна екскурсія легень, що вказує на ураження легеневої тканини.
3)Задишка на фоні збільшеної частоти дихальних рухів (тахіпное) – згідно В. Х. Василенко дане явище спостерігається при звуженні просвіту дрібних бронхів внаслідок їх спазму, дифузного запалення слизової оболонки, що перешкоджає надходженню повітря в альвеоли. Це явище спостерігається при плевропневмонії. В даному випадку має місце також зменшення дихальної поверхні легень внаслідок втягнення в запальний процес паренхіми легень.
4)Притуплення перкуторного звуку в нижніх відділах лівої половини грудної клітки є однією з ознак гострої пневмонії. Притуплення пояснюється тим, що в даній ділянці легень(в її паренхімі та альвеолах) накопичується ексудат(рідина), який погано проводить звукові коливання.
5)Послаблене везикулярне дихання над легенями зумовлене зменшенням загальної кількості альвеол, які вентилюються, в результаті атрофії, руйнування міжальвеолярних перегородок і утворенні більш крупних пухирів, які не здатні до розтягнення при вдосі.
6)Посилена бронхофонія і голосове тремтіння – пов’язане з ущільненням легеневої тканини за умови збереження прохідності дихальних шляхів.
7) Наявність розсіяних вологих дрібноміхурцевих хрипів зумовлене накопиченням в уражених альвеолах рідкого харкотиння. Струмінь повітря, проходячи при вдисі і видисі через рідину, збурює її до появи бульбашок, які тріскають і сприймаються як вологі хрипи.
IV)Даних лабораторних та інструментальних методів досліджень.
1) Загальний аналіз крові:
Виражений нейтрофільний лейкоцитоз – 16,0 Г/л. Зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорене ШОЕ (класичні ознаки запального процесу).
2) Рентгенографія органів грудної порожнини:
Відмічається посилення легеневого малюнка та вогнище затемнення в нижній долі лівої легені. Корені лівої легені розширені, синуси вільні.
3) Пневмотахометрія:
Швидкість видиху 1,5 л/с. Різке порушення бронхіальної прохідності.
4) Спірографія:
ДО- 100мл., РОВД-1000 мл., РОВИД- 1200 мл., ЖЄЛ-2300 мл.,
Дані пневмотахометрії та спірографії свідчать про дихальну недостатність.
5) Дослідження харкотиння:
Консистенція - в’язке, колір – рожевий, наявність білка, еритроцитів, лейкоцитів, макрофагів, фібрину, мікрофлора представлена Streptococcus pneumoniae (Дані дослідження харкотиння вказують про наявність у хворого крупозної пневмонії пневмококової етіології.)
можна поставити заключний діагноз:
1. Основне захворювання: Гостра позашпитальна лівобічна нижньодолева пневмонія пневмококової етіології. (Pleuropneumonia acuta sinistra in lobo inferio).
2. Ускладнення основного: Дихальна недостатність ІІ-го ступеня. (Insufficiencia respiratoria II)
3. Супровіднізахворювання: відсутні
Принципитерапіїіпрофілактики.
1. Режим- ліжковий.
2. Дієта №15 збагачена вітаміном С.
3. Медикаментозне лікування:
А) Етіологічне (спрямоване на ліквідацію Streptococcus pneumoniae)
- антибіотикотерапія: амоксицилін (напівсинтетичний пеніцилін) – по 0,25 кожні 4 години; етазол сульфаніламід короткої дії) – по 0,5 4 рази на день.
Б) Патогенетичне (спрямоване на розрив основних ланок патогенезу)
- муколітична терапія: бромгексин (стимулятор синтезу сурфактанта) – по 0,008 3 рази на день;
- бронхолітична терапія: еуфілін (теофілінвмісний бронхолітик) – по 0,15 3 рази на день;
- десенсибілізуюча терапія: кальцію глюконат (неіонізована сіль кальцію) – по 0,5 3 рази на день
В) Симптоматичне
- нафтизин (прямий a1- адреноміметик – місцевий вазоконстриктор) – терапія реактивного риніту;
- імуностимулююча терапія: аскорбінова кислота (препарат вітаміну С) – по 0,05 2 рази на день; настойка ехінацеї пурпурової – по 25 крапель 1 раз на день.
4. Фізіотерапевтична терапія – гірчичники на ділянку спини на ніч, УВЧ на ділянку ураження, парафінові аплікаціїї на ліву підлопаткову ділянку.
Завантажити реферат