У зародків ссавців оогонії лежать у корковому шарі яєчника, оточені соматичними клітинами, що перетворюються у фолікулярні клітини; потім формуються фолікули — ооцити, розташовані всередині шару фолікулярних клітин. Фолікулярні клітини виділяють рідину, що накопичується всередині фолікула. Частина клітин всередині фолікула резорбується — утворюється порожнина, заповнена рідиною. На заключній стадії розвитку ооцита утворяться великі фолікули з об'ємистою порожниною, заповненою фолікулярною рідиною. По імені вперше відкритого їх Де Граафа, такі зрілі фолікули з завершеним рістом ооцитом називають граафовими пухирцями. Фолікулярний епітелій за рідкісним винятком (головоногі молюски) не постачає ооцит продуктами власної синтетичної активності. Але він відіграє велику роль у процесах, зв'язаних з надходженням в ооцит речовин экстрагонадного походження.
Висновок (значення)
Процес перетворення сперматогоній і оогоній у зрілі статеві клітини — сперматозоїди і яйцеклітини. Цей процес включає безліч кардинальних змін ядерного апарату і цитоплазматичних структур, у результаті яких оогонії і сперматогонії здобувають унікальні по морфології і фізіології риси чоловічої і жіночої статевих клітин. Основні зміни полягають у наступному.
1. У яйцеклітині, що розвивається, синтезуються, а також транспортуються в неї велика кількості макромолекул, субклітинних структур і живильних речовин, у результаті чого її розміри збільшуються іноді в мільйони разів.
2. Відбувається мейоз, що включає два важливих у генетичному відношенні явища — редукцію числа хромосом і рекомбінацію генів між гомологічними хромосомами (у рідких випадках відсутня). Ці процеси рівною мірою характерні для оогенезу і сперматогенезу.
3. В зрілих гаметах перерозподіляються їхні складові частини, що приводять у випадку оогенезу до поляризації яйцеклітини.
1. Білки. Пройде ще багато часу, перш ніж зародок виявиться здатним самостійно харчуватися чи одержувати їжу від матері. Клітини зародка на ранніх стадіях мають потребу в запасених заздалегідь джерелах енергії і амінокислотах. У багатьох видів такими джерелами є накопичені яйцем білки жовтка. Багато хто з жовточних білків синтезуються в інших органах (печінці, жировому тілі) і транспортуються до яйця.
2. Рибосоми і тРНК, Незабаром після запліднення в яйці різко збільшується синтез білка. Цей синтез здійснюється при участі рибосом і тРНК, що вже маються в яйці. Яйце, що розвивається, (ооцит) має спеціальний механізм синтезу рибосом, і в ооцитах деяких амфібій протягом профази мейозу утвориться до 1012 рибосом.
3. Матрична РНК. У більшості організмів інформація для здійснення білкового синтезу, що відбувається в ранньому розвитку, укладена вже в ооциті. Є припущення, що яйця морського їжака містять 25—50 тис. різних типів мРНК. Однак ці мРНК до запліднення залишаються в неактивному стані.
4. Морфогенетичні фактори. Ці молекули, що направляють дифференціцовку клітин для утворення різних тканин і органів, очевидно, розсіяні по всьому яйцю і розподіляються між різними клітинами при дробленні.
При оогенезі у багатьох тварин мейоз починається на більш ранніх стадіях індивідуального розвитку, чим при сперматогенезі. Так, у миші всі оогонії синхронно припиняють розподіл на 14-й день эмбріогенезу і вступають у прелептонемну інтерфазу і далі в профазу мейозу. З моменту вступу в профазу оогоній перетворюється в ооцит I порядку. Профаза мейозу у різних тварин має неоднакову тривалість: у мишей вона триває 5 днів, у пацюків — 10, у кроликів — 20 днів. Ооцити, що пройшли диплонему, не вступають відразу в прометафазу, а переходять у стадію діакінеза, що має неоднакову у різних тварин тривалість. У мишей ооцити вступають у цю стадію на 4—5-й день після народження, у пацюків — на 5—7-й день.
Список використанної літератури:
1. Газарян К.Г., Белоусов Л.В. Биология индивидуального развития животных. М: “ВШ” – 1983
2. Антипчук Ю.П. Гистология с основами эмбриологии. М: “Просвещение” 1983
3. Слюсарєв А.О., Жукова С.В. Біологія. К: “ВШ” 1992
4. Сингер М., Берг П. Гены и геномы. М: «Мир» 1998
5. Гилберт С. Биология разрития М: «Мир» 1994