Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств

Коносамент і дублікат переоформленої залізничної накладної є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відванта­ження товару з порту чи прикордонного пункту за кордон.

Якщо під час збереження вантажу у порту чи на закордонному пункті виникла недостача, то складається комерційний акт, який служить підставою для пред'явлення претензії порту (чи відповідним службам на прикордонному пункті).

Недостача також відноситься на рахунок 631 «Розрахунки за претензіями з вітчизняними організаціями».

У такому разі четвертий бухгалтерський запис виглядатиме

так:

Дт 4515 На суму фактично відвантаженого товару Х г.од.

Дт 631 На суму недостачі Y г.од.

Кт 4514 На суму X+Y г.од.

5. Товар прибув за кордон. Тут можливі два варіанти:

1) товар, відвантажений на адресу іноземного покупця за конт­рактом, з якихось причин тимчасово поміщається на склад у порту (що оформляється доковою розпискою) чи відправляється на збері­гання на комерційний склад (що оформляється складським свідоцтвом-варіантом). Варіант складається з двох частин - розписки про прийняття вантажу на зберігання та заставного свідоцтва, яке може використовуватися для отримання кредиту під заставу товару;

2) товар відправляється за кордон на адресу посередницької іноземної фірми для подальшої його реалізації зі складу цієї фірми. Таке відвантаження називається поставкою на консигнацію. Фірма, що прийняла товар на консигнацію, йменується консигнатором, а постачальник - консигнантом.

Постачальник після отримання документів, які підтверджують надходження товарів на склад за кордон, робить у бухгалтерському обліку такий запис:

Дт 4516 «Товари експортні на складах, 200 000 г.од.

у переробці і на комісії за кордоном»

Кт 4515 «Товари експортні в дорозі за 200 000 г.од.

кордоном»

У разі виникнення в дорозі за кордоном недостачі також скла­дається акт. Він є підставою для пред'явлення претензій іноземним організаціям. На підставі цього акта недостача відноситься на рахунок 632 «Розрахунки за претензіями з іноземними організаціями». Тоді бухгалтерський запис № 5 матиме такий вигляд:

Дт 4516 На суму товару, що фактично надійшов Х г.од.

Дт 632 На суму недостачі Y г.од.

Кт4515 На суму X+Y г.од.

6. Якщо з якихось причин товар знімається з експорту (наприк­лад, анульований контракт, з'ясувалося, що отримати платіж неможли­во або що товар не придатний для поставки, і т.п.), то він переноситься на рахунок 4117 «Товари, зняті з експорту, в портах і на складах в Україні». На цьому ж рахунку необхідно облікувати і вже відвантаже­ні товари за кордон, але з певних причин (скажімо, невідповідність якості тощо) повернені звідти. У такому разі бухгалтерський запис виглядатиме так:

Дт4517 200 000 г.од.

Кт 40/1 Залежно від того, на якому

4513 рахунку був товар до моменту

4514 його зняття з експорту

4515

4516 200 000 г.од.

7. Якщо на кінець звітного періоду відвантажені іноземному покупцеві експортні товари не відфактуровані (тобто на них не виставлені рахунки), то вони мають бути переведені на рахунок 4518 «Товари експортні відвантажені, але не відфактуровані»:

Дт4518 200 000 г.од.

Кт 4512 Залежно від того, на якому

4513 рахунку був невідфактурований

4514 товар на кінець звітного

4515 періоду

4516 200 000 г.од.

8. Оплачені накладні витрати на експорт у національній валюті:

Дт 431 «Накладні витрати на експорт та 50 000 г.од.

реекспорт в українській національній

валюті»

Кт 51 «Розрахунковий рахунок» 50 000 г.од.

9. Оплачені накладні витрати на експорт в іноземній валюті:

Дт 432 «Накладні витрати на експорт та 40 000 г.од. ,

реекспорт в іноземній валюті»

Кт 52 «Валютний рахунок» 40 000 г.од.

Накладні витрати на експорт — це затрати, пов'язані з реаліза­цією експортних товарів на шляху їх просування від постачальника до покупця: оплата за транспортування, перевалку та зберігання вантажів, оплата страхування і митних процедур, недостачі у межах норм гривнях і т.д. Накладні витрати на території України оплачу­ються в українській національній валюті, на іноземній території — в іноземній валюті. Облік накладних витрат ведеться паралельно з врахуванням товароруху.

Витрати на доставку експортних товарів до прикордонного пункту (наприклад, залізничної станції Чоп) чи вихідного порту в Україні (наприклад, порт М.Одеси), а також витрати на збереження та перевалку вантажів у портах і на прикордонних пунктах, оплата митних процедур, недостачі у межах норм природних втрат, які виникли в дорозі і під час зберігання, й інші облікуються на рахунку 431 «Накладні витрати на експорт та реекспорт в українській на­ціональній валюті».

Усі витрати на доставку експортних товарів від вихідного укра­їнського порту чи прикордонного пункту до місця здачі вантажу іноземному покупцеві, відповідно до умов контракту (фрахт, страхування вантажів, перевезення по транзитній території тощо), відображаються на рахунку 432 «Накладні витрати на експорт та реекспорт в іноземній валюті».

Яка частина накладних витрат на іноземній території лягає на постачальника, залежить від умов поставки товару, на яких укладе­ний контракт. Включення затрат у накладні витрати мусить бути економічно обґрунтованим. Не можна відносити до накладних витрат ті затрати, котрі виникли з вини підприємства чи іноземного партнера, хоч вони і пов'язані з продажем товарів (затрати на переадресу­вання вантажів, збитки від анульованих контрактів і т.д.). Такі витрати повинні покриватися за рахунок винної сторони і відобража­тися на рахунку 80 «Прибутки та збитки». Не допускається списання на накладні витрати штрафів, пені та неустойок, оскільки вони економічно не виправдані: їх можна було уникнути.

У зв'язку з тим, що накладні витрати впливають на фінансовий результат експортної операції, необхідно вести їх аналітичний облік у розрізі товарних партій. Накладні витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі накладні витрати можна безпосередньо віднести на конкретну товарну партію. Це витрати на перевезення, перевалку, зберігання, експортне мито, витрати на митні процедури тощо. Такі витрати включаються у собівартість експортного товару при його реалізації і разом із його виробничою собівартістю утворюють повну собівартість товару. Непрямі (загальноторгові) знеособлені витрати, що не відносяться до конкретного товару, стягуються у сукупності за якийсь час. Це — оплата послуг банку, транспортно-експедиторська комісія, портові збори. Непрямі витрати у собівартість окремої партії не входять. Вони облікуються на рахунку 435 «Загальноторгові накладні витрати на експорт» і включаються загальною сумою у собівартість реалізованих експортних товарів, а тоді розподіляються за певною методологією між окремими партіями. Накладні витрати потрібно відносити до того періоду часу, коли вони були фактично здійснені. Якщо витрати, пов'язані з наступним періодом, оплачують­ся достроково, то для виявлення реального фінансового результату за звітний період їх слід обліковувати на рахунку 314 «Інші витрати, що стосуються майбутніх періодів», а згодом щомісячно списувати рівними частками на рахунки накладних витрат.