Правове положення громадських організацій і політичних партій по законодавству України

– державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України;

– підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків;

– нелегалізованих об'єднань громадян;

– анонімних пожертвувачів.

Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності.

Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджети для загального відома.

Зміст суб'єктивного права власності громадських організа­цій полягає у тому, що профспілкові та інші громадські орга­нізації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їхніх стату­тів (положень).

Право власності об'єднань громадян (громадських органі­зацій, фондів, політичних партій) реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) у порядку, передбаченому законодавством України та статут­ними документами. Деякі функції щодо господарського уп­равління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян (ст. 23 За­кону України "Про об'єднання громадян").

Високий ступінь усуспільнення майна більшості громад­ських організацій означає здійснення ними права власності шляхом закріплення майна на праві оперативного управління (якщо йдеться про підприємства, які здійснюють господар­ську діяльність, то на праві повного господарського відання) за окремими ланками відповідної громадської організації (наприклад, галузевими профспілками, обласними, міськими комітетами тощо).

Порядок здійснення окремими ланками громадських орга­нізацій права на закріплене за ними майно визначається не лише статутами, а й іншими спеціальними актами, що затвер­джуються вищими органами відповідної громадської орга­нізації.

Відповідно до рішення Спілки наукових та інженерних то­вариств створювані нею госпрозрахункові центри науково-технічних послуг, а також інші госпрозрахункові формування визнаються суб'єктами права повного господарського відання щодо майна, наданого їм громадською організацією або одер­жаного внаслідок виробничо-господарської діяльності. Влас­ником майна центрів залишається громадська організація, що утворила його.

Щодо майна профспілкових організацій, то джерела, по­рядок формування і використання коштів профспілкового бюджету визначаються статутами профспілок.

Фінансову діяльність профспілок, що здійснюється відпо­відно до їхніх статутів, за винятком комерційної діяльності, держава не контролює.

Джерела доходів підприємств і організацій, що належать профспілкам, розміри одержаних ними коштів і сплату подат­ків контролюють державні фінансові органи та податкові ін­спекції.

Межі здійснення права оперативного управління або пов­ного господарського відання конкретних громадських органі­зацій залежать від правового режиму майнових фондів цих організацій і визначаються як їхніми статутними цілями, так і призначенням майна.

Загалом правовий режим майна, закріпленого за установа­ми і підприємствами відповідних громадських організацій, підпорядковується правилам, встановленим законодавством України щодо державних підприємств і державних установ.

Кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятись між їх членами і використовуються для виконання статутних зав­дань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених зако­нодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави (ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян").

Нині особливий правовий режим встановлено щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, Так, Постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінан­сові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10 квітня 1992 р. було передбачено здійснити тимчасово (до визначення право­наступників загальносоюзних громадських організацій ко­лишнього Союзу РСР) передачу майна та фінансових ресурсів розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні цих організацій, Фонду державного майна України.

У зв’язку з невизначеністю в законодавчому порядку правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постано­вою "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 р. встановила, що тимчасово (до законодавчого визначення суб'єктів права власності зазначеного майна) воно є загальнодержавною власністю. За Фондом державного майна України було за­кріплено право розпоряджатися майном загальносоюзних громадських організацій у процесі приватизації та повнова­ження орендодавця майнових комплексів підприємств та ор­ганізацій (їх структурних підрозділів).

В листопаді 1996 р. Верховна Рада України доручила Фон­ду державного майна України разом з відповідними громад­ськими організаціями України до 1 січня 1997 р. провести ін­вентаризацію майна загальносоюзних громадських організа­цій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 р. і подати Верховній Раді України перелік суб'єктів, у віданні яких перебуває це майно.

Цією ж постановою передбачена підготовка проекту Зако­ну України про власність на майно загальносоюзних громад­ських організацій колишнього Союзу РСР.

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову ре­путацію та ін.

Юридична особа має своє найменування (ч. 1 ст. 27 ЦК України). Воно присвоюється організації в момент її створення і виступає засобом індивідуалізації цього утворення у цивіль­ному обороті, бо має містити реквізити які дають змогу від­різняти її від інших юридичних осіб. Найменування юридич­ної особи визначається в установчих та інших її документах.

Юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяль­ність, повинні мати фірмове найменування (фірму) з вказів­кою на її вид та організаційно-правову форму, місцезнаход­ження і спеціальну назву. Місцезнаходженням юридичної особи є місцезнаходження її постійно діючого органу (ст730 ЦК України) Господарська організація має право виключного користування фірмовим найменуванням в угодах, на вивіс­ках, в оголошеннях, рекламах, рахунках, на товарах, їх упа­ковці тощо.

Організації – юридичні особи – мають право на честь, гідність і ділову репутацію та їх захист у судовому порядку (ст. 7 ЦК України), а також можуть набувати інших немайнових прав та обов'язків.

Відповідно до. ст. 29 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається статутом (поло­женням).