Правове положення громадських організацій і політичних партій по законодавству України

2. майнові права: право власності; право займатися дозволеної законом підприємницькою діяльністю; право одержувати від держави матеріальну і фінансову підтримку; у різних формах (пряме і непряме державне фінансування, надання різного роду податкових пільг і привілеїв).[19]

Громадські організації — це масові об'єд­нання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.

Одним із її видів - є політична партія.

На мою думку, політична партія, будучи виразником політичних інтересів певного класу (верстви, прошарку, страти) або його частини, – це спільність людей, об’єднаних організаційно й ідеологічно, і має за мету внаслідок виборів, а також іншими шляхами взяти у свої руки керівництво державними справами для того, щоб використати цю владу для задоволення інтересів тих, кого вони репрезентують.

Вона має кваліфікаційні ознаки які притаманні тільки їй. При відсутності одного з них громадське об’єднання втрачає юридичну якість партії.

Політична партія - це суспільне об'єднання, головною метою участі якого в політичному процесі є завоювання і здійснення (чи участь у здійсненні) державної влади в рамках і на основі конституції і діючого законодавства.

Політична партія — це організація, що о6єднює індивідів на основі спільності політичних поглядів, визнання визначеної системи цінностей, що знаходять своє втілення в програмі, яка намічає основні напрямки політики держави.

Політична партія — це об'єднання, що діє на постійній основі, що має формалізовану організаційну структуру.

Розділ II.

2.1. Громадські організації і політичні партії – як суб’єкти цивільного правовідносин.

Суб'єктами цивільних правовідносин і від­повідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути не лише індивіди — фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації, господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи та ін. Однак для того, щоб мати можливість вступати у ци­вільні правовідносини і бути їх суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юри­дичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визна­ється можливість бути суб'єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав та обов'язків, які не пов'язані з природними властивос­тями людей.

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зу­мовлений становленням товарно-грошових відносин у рин­ковій економіці, суспільним! розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, громадських та інших організацій.

Поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст.23 ЦК України: юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набу­вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз­ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. З цього визначення можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:

А. Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворен­ня, певним чином організований колектив людей (організа­ція). Принципи формування цього колективу можуть бути різними: укладення трудових договорів (контрактів) робітни­ками і службовцями з адміністрацією державного підприєм­ства, добровільне об'єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків Її членів, внутрішньою структурною і функціональною дифе­ренціацією.

Згідно зі ст.23 ГКУ. “Цей принцип забезпечує виступ юридичної особи в цивільному обороті як єдиного цілого. Організаційна єдність виражається у визначенні цілей і задач юридичної особи, у встановленні його внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їхньої діяльності і взаємин з іншими органами, порядку припинення юридичної особи й в інших указівках. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється в його установчих документах і законодавчих актах, що регулюють правове положення організацій відповідного виду.”

Так наприклад, в статуті СДПУ(О) признак організаційна єдність характеризується таким чином:

Організаційну структуру СДПУ(О) складають первинні осередки, районні, районні в містах, міські, обласні, Кримська республіканська, Київська та Севастопольська міські організації. У своїй діяльності вони керуються цим Статутом, програмними документами та рішеннями з'їздів, конференцій, Політичної Ради, Політичного бюро, Секретаріату СДПУ(О).

Первинні осередки створюються рішенням установчих зборів членів СДПУ(О) з власної ініціативи на основі їх вільного волевияв­лення за наявністю не менше 3-х осіб за територіальною або іншою озна­кою.

Первинні осередки входять до відповідної районної (міської) ор­ганізації і діють як їх структурні підрозділи.

Первинні осередки вирішують питання, що належать до їх компе­тенції, самостійно, в межах, що не суперечать програмним і статутним до­кументам партії, рішенням вищестоящих партійних організацій та керівних органів партії.

Первинні осередки СДПУ(О):

- приймають рішення про прийом до партії, виключення та вибуття з неї;

- вирішують питання матеріальної підтримки партії;

- беруть участь у проведенні в життя рішень вищестоящих партійних організацій та керівних органів партії, пропаганді її ідей;

- співпрацюють з громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, які діють в межах Конституції України та чинного законодавст­ва;

- вирішують питання участі в громадсько-політичному житті території, на якій вони діють;

- обирають делегатів на конференції парторганізацій вищого рівня. З мстою координації зусиль можуть утворюватись спільні коорди­наційні органи кількох первинних осередків, компетенція та структура яких визначається зборами первинних осередків, що об'єднались.

Вищим органом первинного осередку є загальні збори. Вони прово­дяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал, і повно­важні при наявності на них більше половини членів первинного осеред­ку. Рішення на зборах з усіх питань, крім окремо обумовлених у цьому Статуті, приймаються більшістю голосів від числа присутніх на них членів партії.

На період між зборами обирається секретар первинного осередку, а при наявності більше 15 членів партії - секретар та інші керівні особи. Вони забезпечують роботу первинного осередку і представляють всюди його інтереси.

На території міст, районів, районів у містах, створюються районні (міські) парторганізації: районні організації в місті входять до складу міської, міські організації міст районного підпорядкування - до складу районної, селищні та організації сіл - до складу відповідної районної чи міської організації. У містах обласного підпорядкування, районах та рай­онах в місті, до складу яких входять відокремлені населені пункти (міста, селища, села), створені парторганізації таких населених пунктів входять до складу відповідної міської чи районної парторганізації, на території яких вони знаходяться.