Правове положення громадських організацій і політичних партій по законодавству України

Основними джерелами утворення власності громадських організацій є вступні й членські внески, добровільні внески державних, кооперативних та інших громадських організацій.

Політичні партії мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів.

Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Поряд з цим право власності громадських організацій виникає не тільки за наявності названих юридичних фактів, а й внаслідок загальних підстав виникнення права власності, зокрема при укладенні цивільних угод, при спадкуванні тощо.

Суб’єктом права власності громадських організацій виступає сама громадська організація. У науці цивільного права деякий час домінувала думка про багато суб’єктність права власності громадських організацій, відповідно до якої це право водночас належить кільком суб’єктам. Так, профспілки є багато ланковою системою, яка складається з багатьох організацій різних рівнів, що мають права юридичної особи. Виходячи з концепції багато суб’єктності, можна сказати, що право власності належить всім юридичним особам цієї громадської організації: галузевим профспілкам, усім профспілковим організаціям. Щодо спілок добровільних товариств висловлювалася думка про те, що суб’єктом права власності виступає як сама спілка, так і об’єднанні нею громадські організації. Багато суб’єктність права власності громадських організацій не була сприйнята наукою і практикою. На зміну їй прийшла концепція про єдність суб’єкта права власності громадських організацій.

Якщо організація утворює багатоланкову систему, де пер­винні ланки (юридичні особи) об'єднуються з ланками (та­кож юридичними особами) вищих рівнів, то суб'єктом права власності на майно таких організацій визнається громадська організація як ціле (спілка композиторів, дитячий фонд то­що), а не окремі її ланки (первинні, обласні, республікан­ські), хоч вони й наділені правами юридичної особи. Чи не­має тут суперечності? Названі ланки громадських організацій, визнані юридичними особами і суб'єктами цивільно-право­вих відносин, мають майно (відокремлене від майна інших організацій), яким вони можуть володіти, користуватися, роз­поряджатися у межах, визначених статутом. Але наявність вказаних правомочностей не означає, що їм належить право власності на це майно. Власником цього майна у цілому є громадська організація як система у складі всіх своїх підроз­ділів, які мають лише право оперативного управління або право повного господарського відання з приводу наданого їм майна.

Якщо громадська організація є одноланковою, тобто єди­ною юридичною особою, а не системою юридичних осіб, то саме вона й буде суб'єктом права власності (наприклад, каса взаємодопомоги, радіоклуб тощо).

Об'єктом права власності громадських організацій висту­пає майно, необхідне для здійснення статутних завдань орга­нізації, споруди з відповідним устаткуванням, санаторії, бу­динки відпочинку, клуби, будинки культури, стадіони, піо­нерські табори, культурно-освітні фонди, інше майно.

Відповідно до характеру діяльності громадської організації об'єктом її власності можуть бути підприємства.

Одним з різновидів об'єктів права власності громадських організацій виступають майнові фонди цих організацій. У статутах або відповідних положеннях, як правило, не здій­снюється диференціація майна за фондами. Але специфіка правового режиму окремих видів майна громадських органі­зацій дає змогу провести узагальнену його класифікацію, по­діливши його на грошові кошти і майно у натурально-речово­му визначенні.

У юридичній літературі немає єдиного погляду щодо кла­сифікації об'єктів права власності громадських організацій. Є думка, що об'єкти права власності поділяються на основні виробничі фонди, основні фонди невиробничого призначен­ня, оборотні фонди. Критерієм для такої класифікації стало цільове призначення і використання об'єктів.

Але більш резонною є концепція Ю. К. Толстого, який, зважаючи на те, що громадські організації, як правило, не займаються господарською діяльністю, визначив, що їхнє майно поділяється не на основні і оборотні засоби, а на ос­новні засоби та інші матеріальні цінності.[24] Так, відповідно до Положення про порядок проведення інвентаризації в проф­спілкових організаціях і підвідомчих їм установах до основ­них засобів належать споруди, устаткування, культурний, спортивний, господарський інвентар, книги у бібліотеках, майно та інвентар піонерських таборів тощо; до інших мате­ріальних цінностей — бланки членських квитків, господарські, будівельні матеріали, паливо, малоцінний і швидкозношува­ний інвентар, спецодяг, а також інші матеріали, які перебува­ють на складах або у дорозі.

Щодо грошових коштів, то це окрема група об'єктів, і роз­поділяються, вони за цільовим призначенням (адміністратив­но-господарські витрати, капітальний ремонт, матеріальна допомога членам організації). Культурно-освітні фонди посі­дають особливе місце серед майна громадських організацій, зважаючи на їхнє особливе значення у діяльності громад­ських організацій.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про об'єднання гро­мадян" об'єднання громадян (громадські організації, полі­тичні партії) з метою виконання статутних завдань і цілей мо­жуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Об’єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Джерелами формування об'єктів власності громадських об'єднань є вступні і членські внески, якщо їх сплата перед­бачена статутами, добровільні внески і пожертвування, над­ходження від проведення передбачених статутом лекцій, виставок, спортивних та інших заходів, лотерей, доходів від виробничої, господарської, видавничої діяльності, інші над­ходження, не заборонені законом.

Щодо політичних партій і масових громадських рухів, які мають політичні цілі, то вони не можуть одержувати фінансо­ву підтримку або іншу матеріальну допомогу від іноземних держав, організацій і громадян.

Відповідно до статті 22 Закону “Про об’єднання громадян” про обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями.

Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від:

– іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства;