2. Подання нового матеріалу 30 хв.
3. Розгляд проблемної ситуації (питань) 8 хв.
4. Підбиття підсумків 2 хв.
Організаційний момент включає в себе знайомство з аудиторією, окреслення теми, мети, цілей, структури заняття, мотиваційний аспект, а також перевірку присутності учнів.
Подання нового матеріалу – текст лекції на тему “Кредитування підприємств” з усіма наявними в ній прикладами та засобами наочності.
Розгляд проблемної ситуації – етап уроку, спрямований на закріплення учнями викладеного матеріалу за допомогою практичної життєвої ситуації. Також включає роз’яснення вчителя по незрозумілостям, які виникли під час першого знайомства з теоретичним матеріалом.
Підбиття підсумків – Оголошення учням отриманих ними оцінок за урок. Завдання домашнього завдання (вивчення та засвоєння лекційного матеріалу + кросворд), пояснення вимог до нього та способів його контролю на наступний раз.
Урок 2.
План уроку:
1. Організаційний момент 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань 5 хв.
3. Розв’язування задач 10 хв.
4. Проведення ділової гри (5 хв. – правила та умови, 16 хв. – гра) 21 хв.
5. Перевірка домашнього завдання 5 хв.
6. Підбиття підсумків 2 хв.
Актуалізація опорних знань – виявити ті знання, якими вже володіють учні і які безпосередньо будуть використовуватися протягом уроку (евристичні та проблемні питання) (3 хв.).
Перевірка домашнього завдання – письмовий контроль за допомогою контрольних запитань, задач або тестів (10 хв.).
3.3.2. Матеріально-технічне забезпечення.
§ Опорний конспект лекцій
"Економічна сутність та необхідність процесу кредитування"
1. Поняття кредиту
2. Принципи кредитування
3. Види кредитів
4. Необхідність і обгрунтованість процесу кредитування
1. Поняття кредиту.
Кредит (від лат. creditum – позика, борг) – угода між партнерами (фізичними та юридичними особами) про надання у власність майна або грошей іншій особі на умові відстрочки повернення такої ж вартості з виплатою проценту. Виникнення кредиту перш за все пов’язано з виникненням товарного виробництва і грошових відносин. Основна форма кредиту – грошова позика.
В процесі кредитування у базовому вигляді приймають участь дві сторони:
- кредитор (той хто надає гроші в тимчасове користування);
- позичальник (той хто бере (отримує) гроші в тимчасове користування).
Кредиторами можуть бути: комерційні банки, підприємства, кредитні спілки, лізингові компанії та інші фінансово-кредитні установи.
Уявімо, що кредит – це товар. Тоді кредитор являється продавцем цього товару, а позичальник покупцем. Звісно ж кожний товар має свою ціну, яку необхідно сплатити, щоб його отримати. Так і кредит: щоб користуватися кредитом необхідно сплатити за нього певний відсоток від загальної суми кредиту, який і називається ціна кредиту.
Оплата за користування кредитом (оплата ціни кредиту) може здійснюватись поступово (щомісячно, щорічно), або одразу (по закінченні строку кредитної угоди). Відтак відсоток може бути річний або місячний.
Сума відсотків по кредиту за рік = загальна сума кредиту * відсоткову ставку банку.
Для розрахунку місячного відсотку необхідно річний поділити на 12 місяців: ім=ір/12.
Загальна сума заборгованості підприємства перед банком = сума отриманого кредиту + сума відсотків по кредиту.
2. Принципи кредитування
Як і будь-які інші економічні відносини, процес кредитування базується на певних засадах (принципах). Їх 5 (основні):
1. принцип поворотності кредиту;
2. принцип строковості кредиту;
3. принцип платності кредиту;
4. принцип цільового використання кредиту;
5. принцип реального забезпечення.
1. Принцип поворотності кредиту заключається в тому, що кошти надаються підприємству у тимчасове користування і мають бути повернені в обов’язковому порядку.
2. Принцип строковості кредиту проявляється в тому, що одержаний кредит повинен бути повернений підприємством у визначений строк кредитору.
3. Принцип платності кредиту полягає в тому, що за користування позичковими коштами підприємство має заплатити. Плата за кредит є певним відсотком від загальної суми кредиту, який підприємство має сплатити в додаток до поверненої суми кредиту.
4. Принцип цільового використання кредиту заключається в тому, що позичкові кошти надаються підприємствам на конкретні заходи, які зазначаються в кредитному договорі.
5. Принцип реального забезпечення кредиту заключається в тому, що сума позичених коштів повинна бути забезпечена (відповідати) матеріальними та фінансовими ресурсами, що знаходяться у власності фірми. (майно, нерухомість, грошові кошти, цінні папери, транспортні засоби тощо). Якщо вартість цих цінностей не відповідає сумі кредиту, то комерційний банк вимагає довідку гаранта, який гарантує погашення кредиту, якщо підприємство буде не платоспроможним.
3. Види кредитування.
Основними видами кредитів можуть бути комерційний кредит, банківський кредит, споживчий і поточний кредит, інвестиційний, державний, міжнародний.
Комерційний кредит – являє собою відстрочку платежу за отримані матеріальні цінності одного підприємства іншому. Як правило оформлюється через вексель, а також як дебіторська або кредиторська заборгованість відповідних сторін.
Банківський кредит – надання комерційним банком в кредит позичальнику як правило грошових коштів під певний відсоток.
Поточний і споживчий кредит – являє собою позику, яка надається юридичним та фізичним особам на поточне споживання (купівля автомобіля, квартири тощо).
Інвестиційний кредит – позика, яка надається під певний конкретний інвестиційний об’єкт або заходи, спрямовані на отримання в майбутньому додаткового прибутку, або вигоди.
Державний та міжнародний кредит – кредитні відносини, в яких беруть участь відповідно держава і різні міжнародні інститути (МВФ, ЄБРР), а також інші країни. При чому, держава може виступати як кредитором, так і позичальником.
За строками розрізняють короткостроковий кредит (до 1 року) і довгостроковий кредит (більше 1 року).
4. Необхідність і обгрунтованість процесу кредитування.
У кожного суб’єкта економічних відносин (фірми) є своя специфіка, характер обороту (руху) коштів. Необхідність кредиту для кожного окремого суб’єкта визначається загальними умовами і рядом особливостей, що притаманні цьому підприємству. Так у галузях, на які впливають сезонні фактори, потреба в додаткових коштах визначається факторами,наведеними у такому прикладі:
Сільськогосподарські підприємства, селянські господарства мають підвищену потребу в коштах у період проведення весняних польових робіт у зв’язку із затратами по придбанню пального, запасних частин тощо. Ця підвищена потреба задовольняється за допомогою кредиту. У осінній період, коли йде збір врожаю, підвищену потребу в грошових коштах мають заготівельні організації. Ці кошти необхідні для оплати сільськогосподарської продукції і така потреба в коштах теж задовольняється кредитом.
Завантажити реферат