Наводимо приклади розроблених нами уроків за темою "Життя і творчість Лесі Українки"
Урок № 3
Тема: Лірика Лесі Українки
Форма проведення: проблемний семінар
Мета: ознайомити учнів з поетикою символізму; розширити знання учнів про жанри літератури, про поезію взагалі; виробити вміння та навички порівняння, співставлення, узагальнення; розвивати в учнів образне мислення, вміння бачити злиття слова і музики, ніжності і мужності; виховувати потребу у пізнанні й емоційність, вольові якості.
Питання семінару.
1. Яким чином ліричний цикл Лесі Українки "Сім струн" пов`язаний з музикою?
2. Які вислови у вірші "І все-таки до тебе думка лине…" є афористичними? Як вони вплетені у тканину художнього тексту?
3. Які образи вірша "Contra spem spero" є символічними? Як ви їх тлумачите?
4. У чому особливість образу весни у ліричному циклі "Мелодії" (звукове, зорове, символічне, емоційне, філософське його наповнення)?
5. Яку художню роль відіграє герой українських народних міфів Перелесник у вірші "Як я люблю оці години праці…"?
6. Чому листи коханого пахли зів`ялими трояндами (за віршем у прозі "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами")?
Пояснення до кожного питання.
1. Ліричний цикл "Сім струн" відкриває першу збірку Лесі Українки "На крилах пісень". Уже у назві книжки піднесено пісню - чарівне злиття слова з музикою. "Сім струн" - це сім віршів, у заголовку кожного - нота, повторена першим складом тексту. Жанри більшості творів пісенні: гімн, пісня, колискова, рондо, ноктюрн. Тільки вірш "Fa" написаний у чисто літературній формі сонета. Завершуючи твір "Si", авторка визначає як Settina, підкреслюючи особливу роль семирядкової строфи, яка символізує сім нот у музиці, сім віршів у циклі, сім струн, що їх героїня торкає на кобзі. Українська народна пісня впливає на поетику віршів. Пісня є одним з центральних художніх образів циклу: у вірші "Do" вона патріотично-урочиста, у "Re" - вільна, у "Mi" - ніжна материнська, у "Fa" - чарівна, химерна, у "Sol" - соловейкова, весняна, у "La" - лагідна, тривожна. Музика не тільки підноситься, а й буквально лунає завдяки багатому художньому звукопису: алітерація, асонанси поєднуються з точними глибокими прикінцевими і внутрішніми римами. Стилістичні фігури-паралелізм, послідовно дотримані віршові розміри - ямб, дактиль, амфібрахій, анапест - створюють ритмічну та вишукану мелодію циклу "Сім струн".
2. У вірші "І все-таки до тебе думка лине…" афористичними, тобто стисло, влучно, образно висловленими, є думки: "Сором сліз, що ллються від безсилля"; "Що сльози там, де навіть крові мало". Зазначимо, що афористичність - характерна риса поетики Лесі Українки. Твір "І все-таки до тебе думка лине…" починається мотивом ностальгії (поетеса через хворобу довго перебувала за межами України), туга посилюється риторичним звертанням "Мій занапащений, нещасний краю" та метафорою "серце з туги, з жалю гине". Цей сумний мотив є виявом жіночого характеру лірики Лесі Українки - ніжної, вразливої, загострено-емоційної. Контрастно, як вияв прометеїзму, мужності, звучить перший афористичний вираз: "Та сором сліз, що ллються від безсилля". Після саркастичної фрази про бездіяльний, сльозливий патріотизм вірш завершує другий афоризм: "Що сльози там, де навіть крові мало". У ньому сльозам протиставлено образ крові, цей символ містить не жорстоке прагнення помститися ворогам, а готовність пролити власну кров за волю батьківщини.
3. Ми вже переконалися у тому, що творчості Лесі Українки притаманна поетика символізму. Вона присутня у вірші "Contra spem spero". Символ - це поєднання іманентного з трансцендентним. Конкретний, сприйманий органами чуття образ набуває глибинного, багатозначного, абстрактного змісту. Символічними у "Contra spem spero" є образи, поєднані у пари за принципом контрасту - осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. Вони тлумачаться багатозначно, тому що кожна контрастна пара символів розшифровується і через творчу долю Лесі Українки, і водночас співзвучно певним переживанням кожного читача, має загальнолюдський зміст, свідчить, що вічним є зіткнення мрії з дійсністю. Наприклад, розглянемо рядок "Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки". Для Лесі Українки квітки на вбогім перелозі - це поезія, яку вона створює на терені занедбаної, гнаної культури рідного краю, а для вчителя-філолога - уроки краси і любові, які потрібно давати дітям всупереч атмосфері меркантильності і жорстокості. "Contra spem spero" - це незвичайний твір, це вірш-друг, він прийде завжди на допомогу у скрутну хвилину, потрібно лише прошепотіти:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
(Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1- С.92)
4. Цикл "Мелодії", вміщений до збірки "Думи і мрії", має мотиви, близькі юним читачам: увага до внутрішнього світу людини, боротьба почуттів, палка мрія про щастя приваблюють десятикласників. Образним утіленням журби і зневіри у віршах є лірична героїня. Лихі спогади, усвідомлення трагізму сучасного становища б`ються у скроні холодно і безнадійно. Журливий мотив посилюється образами темної ночі, сліз, чорної хмари, останньої лебединої пісні. Надія ж оживає у персоніфікованому образі весни, виписаному авторкою яскраво, із застосуванням усієї палітри художніх засобів. Весна звучить то дзвінко, то притишено-манливо:
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.
(Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1- С.86)
Звукопис передає це дивне двоголосся. Весна рухається: "Вона летіла хутко, мов стокрила"; міниться барвами: "замиготіло листячко зелене, посипались білесенькі квітки". Це цариця, якій кориться природа і кожне людське серце, яке "ще б`ється". Весна - це всевладна надія на щастя, яка зникає але обов`язково повертається до людини крізь будь-яку зимову журу.
5. Білий вірш "Як я люблю оці години праці…" відкриває завісу над таємницею творчості. Ми заглядаємо у святая святих поета - мистецьку майстерню, бачимо ліричну героїню у момент натхнення. Тайни творення прекрасного не розгадати нікому й ніколи, тому поетеса вдається до казкових образів. Старовинний міф про Перелесника - красеня-парубка, який чарував дівчину, спокушав її, ставав таємним коханцем і щоночі, даруючи щастя, спивав кров, - є паралеллю станові поетеси у час мистецької творчості: "І любо так, і серце щастям б`ється, Думки цвітуть, мов золоті квітки… І хтось немов схиляється до мене, І промовляє чарівні слова…" (Леся Українка. Твори у 2 т. - К, 1986. - т.1. - С.198). Ця праця є чарівною і солодкою, проте важкою і виснажливою: "А ранком бачу я в своїм свічаді Бліде обличчя і блискучі очі…". Традиційно розглядаючи на уроках вірш "Слово, чому ти не твердая криця…" як проголошення громадянського обов`язку поета, звернімося і до вірша "Як я люблю оці години праці…" з його цікавим мотивом народження поетичного слова і оригінальним використанням народної міфології.
Завантажити реферат