Наявність опозиції - це ознака демократичності і будь-яка спроба її знищення - це знищення демократії.
Це опір, виявившись не в силах протистояти сталінізму, разом з тим мав величезне моральне значення, готував наступний осуд цієї системи.
Таким чином, суспільство, що проголосило своєю метою досягнення вищих ідеалів соціальної справедливості, по суті справи виродилося в суспільства вищої соціальної несправедливості, терору і беззаконня - сталінську модель соціалізму. У її основі, як вважає академіки Раней та Кудрявцев, лежали наступні положення:
Ø підміна соціалізації основних засобів виробництва їхнім одержавленням, придушення демократичних форм громадського життя - деспотизм й сваволя «вождя», хоча він і опирався на партійний і державний апарат, але фактично стоїть над партією і апаратом; адміністративно-командні методи (позаекономічної) організації праці, аж до державного терору;
Ø нездатність до самокорекції, тим більше внутрішніх реформ через відсутність як економічних, так і політичних (демократичних) регуляторів громадського життя;
Ø закритість країни, тенденції до автаркії у всіх сферах життя;
Ø ідеологічний конформізм і слухняність мас, догматизм у науці і культурі.
Сталінізм по суті дискредитував соціалістичну ідею в очах трудящих усього світу.
Сучасні політичні погляди російського суспільства і відношення людей до історичних особистостей, так чи інакше вплинули на розвиток не тільки однієї країни, але й усього світу, перетерпіли за останні кілька років серйозні зміни. Однак не можна забути і зневажити історичним досвідом недавніх років хоча б тому, що все це було, залишило свій слід, а люди, що керували величезною країною, домагалися визначених результатів, тобто були досить сильними і розумними.
Не можна заперечувати і того, що серед усіх діячів, що направляла народи на шлях комуністичного розвитку, Ленін займає найперше місце по всіх позиціях. У цьому зв'язку особливий інтерес представляють його погляди саме в останній період життя, коли його діяльність уже дала визначені результати, а сам він уже повинний був бачити свої і чужі помилки і, якимсь образом, повинний був спробувати скорегувати курс «революційної боротьби», змінити з урахуванням практичного досвіду свої погляди на шляху побудови соціалізму.
Список використаної літератури
1. Бобылев П.Н. и др. советские вооруженные силы. Вопросы и ответы. Страницы истории. – М.: Политиздат, 1987. – 416с.;
2. БСЭ (в 30 томах) Гл. ред. Прохоров, М.: «Советская энциклопедия» т.8, 17.
3. Верт Н. История советского государства. 1900-1991.: Пер. с фр. - 2-е изд. - М.: Прогресс-Академия, Весь мир, 1996г.;
4. Волкогонов. "Тріумф і трагедія". Політичний портрет Сталіна. К.: Політвидав України, 1989-1990.
5. «История России XX век» (А.А Данилов, Л.Г. Косулина), Москва, 1999 г.
6. «История отечества XX век» (В.П. Дмитренко, В.Д Есаков, В.А. Шестаков), Москва, 1995 г.
7. Наумов Н.В., Сивохина Т.А. Пособие по истории СССР. Ч 2. – М.: Высшая школа 1984. – 287с.
8. «Политическая история России в партиях и лицах» (коллектив авторов во главе с В.В. Шелохаевым).
9. Себайн Д.Г., Торсон. "Історія політичної думки". К.: Основи, 1997.
Завантажити реферат