Власність громадян створюється та примножується за рахунок їхніх доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів, що вкладаються в кредитні установи, акції та інші цінні папери, надбання майна при успадкуванні та на інших засадах, які передбачені законом Ця власність заснована на свободі особи в розпорядженні своїми здібностями до виробничої і творчої праці, виборі її форм і засобів звернення цих результатів на задоволення суспільних та особистих потреб.
Приватна власність виникає не лише тоді, коли майно належить одному громадянинові, але й тоді, коли йдеться про власність трудового або селянського господарства, - оскільки вони не мають статусу юридичної особи, в цьому випадку не виникає колективної власності.
До колективної власності належить власність орендних підприємств, колективних підприємств, виробничих та інших кооперативів, акціонерних та інших господарських товариств, господарських асоціацій та інших об¢єднань, що мають статус юридичної особи.
Законодавством України передбачено також існування на території нашої держави і власності сумісних підприємств, що створені вітчизняними та іноземними юридичними особами. Цю власність можна визначити як змішану форму, оскільки з боку вітчизняних юридичних осіб вона представлена колективною власністю, а з боку іноземних – приватною. Зазначені підприємства можуть мати майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не передбачено законами України. Аналогічний підхід повинен бути й у визначенні форми власності іноземних держав, іноземних організацій і окремих іноземних громадян.
Поряд з приватною і колективною власністю існує також і державна власність, яка класифікується на загальнодержавну, власність автономних утворень, комунальну (муніципальну) власність.
Проте серед цих форм закон „Про власність” та новий Цивільний кодекс на перше місце висувають власність громадян, що принципово важливо, оскільки йдеться про демократичну систему, де сукупність відносин власності має працювати саме а благо людини. Власність базується передусім на участі громадян у суспільному виробництві, в її основі лежить особиста праця і одержання частини загального суспільного продукту пропорційно кількості і якості вкладених трудових зусиль. Поряд з цим, нормативні новели, що містяться ц чинному законодавстві про власність, припускають існування певного правового режиму цієї форми власності.
У сучасному українському законодавстві знайшли закріплення зовсім нові форми суспільної власності, наприклад, власність колективного підприємства. Саме подолання кризової економічної ситуації перехідного періоду, викликаної відчуженням робітника від засобів виробництва, зумовило появу цієї форми власності. Для того, щоб робітники, трудові колективи в цілому відчували себе справжніми господарями, як це відбувається у цивілізованому світі, необхідно відродити зацікавленість у результатах власної праці, - а це можливо тільки через введення у господарський механізм різноманітних форм колективної власності.
Поряд з державними підприємствами функціонують кооперативні підприємства з кооперативною формою власності, колективні підприємства або асоціації трудящих, де власність на засоби виробництва та інше майно підприємства виникла у колективі як наслідок перетворення власності трудових колективів державних підприємств, викупу орендованого майна тощо. Крім того, за останній час набула дуже великої поширеності така форма власності, як акціонерна. В процесі роздержавлення та приватизації державне підприємство може бути перетворене на акціонерне товариство. Кошти, отримані від реалізації акцій, випущених на всю балансову вартість майна підприємства, повинні надійти до державної власності. Такі акції, відповідно до законодавства України про приватизацію, можуть викупатися іншими суб¢єктами економічних відносин – колективними підприємствами, іншими господарськими або акціонерними товариствами, громадськими організаціями або окремими громадянами.
Існують і закріплені у чинному законодавстві й такі суб¢єкти майнових відносин, як господарські асоціації (об¢єднання). Вони представлені різними організаційними формами: концернами, консорціумами, союзами, міжгалузевими та регіональними об¢єднаннями. Ці організації не є власниками майна організацій і підприємств, що входять до їх складу.
Таким чином, бачимо, що чинне законодавство України дає дорогу для розвитку найрізноманітніших форм колективної власності, надаючи ї суб¢єктам можливість проявити ініціативу, зацікавленість, що стане запорукою високих виробничих результатів.
Отже, право власності як інститут сучасного цивільного права встановлює різноманітність видів і форм власності і відповідно рівні умови господарювання, не передбачаючи будь-яких привілеїв для жодної з цих форм чи видів. Такий підхід має закріпити модель власності, яка відповідатиме рівневі розвитку виробничих сил в Україні, забезпечуватиме належні темпи подальшого розвитку з урахуванням необхідності вдосконалення структури виробництва і стимулюватиме максимальне задоволення соціально-економічних потреб суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема.
4. Способи набуття й припинення права власності
Як і будь-яке суб¢єктивне цивільне право, право власності може виникати при наявності певних юридичних фактів, зазначених в цивільному кодексі. Ці юридичні факти можна поділити на первісні (коли право власності на річ виникає вперше або незалежно від попередніх власників) та похідні (коли право власності виникає у суб¢єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника).
До первісних способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності, переробки речі, володіння плодами і доходами, націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку, вилучення безгосподарно утримуваних пам¢яток історії та культури, безхазяйне майно, знахідка. Скарб, бездоглядні тварини та худоба. Деякі способи характерні для виникнення будь-яких форм власності (наприклад, виробництво, переробка речей, плоди й доходи); але є й способи, притаманні лише державній власності: націоналізація, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного будинку або пам¢яток історії та культури, скарб.
Похідними способами набуття права власності визнаються численні цивільні угоди, а також спадкування за законом і заповітом. Похідні способи пов¢язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном, яке має місце з боку попереднього власника. При переході права власності виникає правонаступництво, оскільки припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача мають місце, як правило, одночасно на основі одного й того ж юридичного факту: наприклад, договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики, дарування тощо. Зауважимо, що при похідних способах набуття права власності на нового власника переходять усі обов¢язки, які мав попередній власник майна.
Завантажити реферат