Поняття і мета покарання

Отже, покарання відрізняється від інших примусових заходів за наступними ознаками:

1. За джерелом права.

Покарання як примусовий захід установлюється кримінальним законом, яким у нас є КК України. Звичайно, юридичною підставою кримінального законодавства є Конституція України і норми міжнародного права, ратифіковані Верховною Радою України. Але безпосередньо покарання встановлюються тільки в КК України. Усі нові закони, що встановлюють кримінальну відповідальність, підлягають включенню в цей кодекс. Джерелом же права при призначенні примусових заходів за провини можуть бути як закони, так і підзаконні акти.

Наприклад, при призначенні заходів адміністративної відповідальності джерелами права будуть закони, у яких містяться адміністративно-правові норми; відповідні кодекси (КпАП, Митний кодекс, і ін.); постанови місцевих органів влади, що містять адміністративно-правові норми; нормативні акти Президента, Уряду, міністерств і інших центральних органів виконавчої влади.

2. За підставами відповідальності.

Кримінальні покарання призначаються за здійснення діяння, що містить склад злочину. Інші примусові заходи призначаються за здійснення діянь, що містять склади відповідно адміністративного, дисциплінарного, цивільно – правового правопорушення.

Заходи адміністративної відповідальності застосовуються за здійснення адміністративних провин. Адміністративні провини – це правопорушення, що зазіхають головним чином на порядок державного управління (порушення правил вуличного руху, протипожежної безпеки, санітарних правил і ін.).

Заходи дисциплінарної відповідальності (дисциплінарні стягнення) застосовуються до вчинивших дисциплінарну провину тобто протиправне порушення трудової службової чи навчальної дисципліни.

Цивільно – правова відповідальність настає за цивільні правопорушення, що складаються в невиконанні чи неналежному виконанні узятих зобов’язань, у заподіянні тим чи іншому суб’єкту тієї чи іншої майнової шкоди, у зв’язку з виконанням протиправних угод і т.д.

3. За процесуальною формою.

Покарання виноситься тільки за вироком суду. Ніякий інший орган не має право накладати кримінальні покарання. У той час як провини мають інші процесуальні форми: рішенням суду, постановами державних органів, наказами і розпорядженнями посадових осіб. Наприклад, рішення суду, що зобов'язує особу виплатити неустойку на користь іншої особи (цивільно – правова відповідальність); наказ начальника про звільнення підлеглого в зв’язку з порушенням їм правил КзПП (дисциплінарна відповідальність); розпорядження вищестоящих державних органів влади про застосування адміністративної відповідальності нижчестоящих органів, що служать, владі в зв’язку з допущеними з їх боку правопорушеннями по службі (адміністративна відповідальність); і т.д.

4. За спрямованістю (адресату) примусового заходу.

Кримінальні покарання носять строго особистий характер. Наприклад, батьки підлітка (неповнолітньго), що вчинив злочин не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Більш того, кримінальне покарання може накладатися тільки на фізичну особу.

У провин коло адресатів широке: ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (за виключенням дисциплінарних провин). Наприклад, на батьків дитини, що вчинив адміністративне правопорушення, може бути накладений штраф; якщо собака вкусив перехожого, то на її хазяїна може бути накладений штраф в адміністративному порядку; і т.д.

4. За змістом.

Злочин завжди передбачає покарання, що за своїм змістом є карою. Воно являє собою обмеження прав і свобод громадян.

За провини застосовуються заходи стягнення, поновлювані і профілактичні заходи, що не ставлять своєю метою відплату (тобто покарати).

Наприклад, цивільно – правова відповідальність виражається в застосуванні до правопорушника (боржника), в інтересах іншої особи (кредитора) заходів впливу, що являють собою невигідні наслідки майнового характеру, відшкодування шкоди, сплату неустойки і т.д.

Цивільно – правова відповідальність носить компенсаційний характер, іншими словами, вона спрямована на відновлення порушених майнових прав і інтересів кредитора.

Дисциплінарна відповідальність виражається в накладенні дисциплінарних стягнень на працівника адміністрацією підприємства, установи чи організації. У КзПП України передбачає наступні види дисциплінарних стягнень; зауваження, догана, сувора догана, звільнення.

Як адміністративні стягнення можуть застосовуватися штраф, виправні роботи, адміністративний арешт і ін., а також профілактичні заходи: зауваження, догана.

5. За правовими наслідками.

Покарання за злочин передбачає судимість. Судимість визначається по діючому КК України як правовий наслідок, зв’язаний із вступом обвинувального вироку в законну силу і діючи до моменту погашення чи зняття судимості (ст. 86 КК).

За провини судимість не передбачена.

1.2.2 Відмінність покарання від примусових заходів виховного впливу

Покарання варто відрізняти і від примусових заходів виховного впливу. Хоча по своїй природі вони є кримінально – правовими заходами. Будучи передбаченими КК, вони представляють різновид примусових заходів. Їхнє застосування до неповнолітнього означає звільнення від кримінальної відповідальності або від покарання. Головна відмінність цих заходів від покарання передбачається в тому, що вони не спричиняють судимості.

1.2.3 Відмінність покарання від примусових заходів медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру також мають визначену схожість з заходами кримінального покарання. Воно виражається в тому, що, як і покарання, ці заходи є різновидом примусових заходів і призначаються судом. Проте ці заходи мають принципову відмінність від заходів кримінального покарання. Зазначені примусові заходи позбавлені такої властивості покарання, як кара. Вони не виражають негативної оцінки від імені держави і суду суспільно – небезпечних дій осіб, до яких вони застосовуються. Ці заходи не переслідують мети виправлення зазначених осіб, а спрямовані на їхнє лікування чи поліпшення їхнього психічного стану, а також на попередження здійснення ними нових діянь, передбачених Особливою частиною КК. На відміну від покарання суд, призначивши примусові заходи медичного характеру, не встановлює їхньої тривалості, тому що не в змозі визначити термін, необхідний для лікування чи поліпшення стану здоров’я особи.

2. Мета покарання

Мета – категорія не кримінально – правова, а філософська. Але без пізнання її сутності неможливо осягти зміст мети кримінального покарання.

У філософії під метою розуміється передбачення у свідомості результату, на досягнення якого спрямовані дії. Вона завжди зв’язана зі здатністю людини передбачати майбутнє і результати своїх дій. З однієї сторони мета – модель майбутнього, те що потрібно ще досягти, майбутній результат діяльності, з іншого боку вже існуючий образ бажаного результату. Наприклад, здійснюючи кримінальну політику шляхом застосування кримінального покарання, поряд з іншими заходами попередити злочинність. Інакше кажучи, це той уявний образ, що ми бажаємо досягти. У той же час він нами пізнаний, він існує, будучи зафіксованим у законі.