Статистика фінансів

Важливим фактором ефективної кредитної діяльності банку є статистичне забезпечення контролю з боку банку за виконанням умов кредитного договору, особливо своєчасності сплати позичаль­ником чергових внесків на погашення позики і процентів за нею.

Для запобігання відповідним ризикам оцінюють кредитоспро­можність позичальників.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банку є складовою оцін­ки банківського, насамперед кредитного ризику. Ефективне упра­вління кредитним ризиком є основою створення міцного банку.

У ході аналізу та превентивного прогнозування кредитоспромо­жності клієнтів банку і на цій основі управління кредитним портфе­лем дається оцінка:

• впливу зовнішнього середовища на кредитоспроможність.

На підставі вивчення становища позичальника в економіці в ці­лому і в конкретній галузі зокрема визначається його схильність до спадів, а також залежність від бізнес-циклів (здатність адеква­тно реагувати на ситуацію залежно від бізнес-циклів);

• життєвого циклу виробництва і основних видів продукції;

• збутової стратегії;

• здатності виробляти та продавати товари за цінами, які ком­пенсують витрати та генерують прибуток;

• залежності припливу готівки від зовнішніх факторів.

Здійснюються групування напрямків кредитів з виокремлен­ням найбільш ризикованих, а саме:

· для початку бізнесу, де обсяг позик непропорційно високий порівняно з інвестиціями власників;

· кредити для спекулятивних угод за товарами й фондовими цінностями;

· кредити для операцій з нерухомістю для власників підпри­ємств з обмеженими коштами;

· кредити для підтримки значного залишку на депозиті в банку без достатнього капіталу і заставного забезпечення;

· кредити під проекти з ризиком морального старіння тощо.

Під час оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку ви­користовується система показників, яка сигналізує про можливі фінансові утруднення та банкрутство:

· перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

· надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування довгострокових вкладень;

· низькі значення показників ліквідності;

· нестача оборотних коштів;

· підвищення до небезпечних меж частки позичкових коштів у загальному обсязі коштів;

· невиконання зобов'язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного повернення позик, виплати процентів та диві­дендів;

· погіршення відносин з підприємствами банківської системи;

· використання нових джерел фінансових ресурсів на віднос­но невигідних умовах;

· застосування у виробництві замортизованого обладнання;

· негативні зміни в портфелі замовлень.

Кредитні ресурси підприємства — це сукупність кредитних коштів, залучених для фінансового забезпечення його функціо­нування. Залучення кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів збільшує сукупний дохід за рахунок віддачі залучених коштів, підвищення ефективності власних обігових коштів, що дозволяє підприємству ефективніше здійснювати свою господар­сько-фінансову діяльність.

Кредитні ресурси підприємств формуються на основі потреби в них для формування обігових коштів (виробничих запасів, за­пасів готової продукції та товарних запасів, для фінансування інших виробничих потреб) і задоволення інвестиційних потреб (реальних, фінансових та інноваційних).

У загальному вигляді окремі кредитні кошти, які формують склад кредитних ресурсів підприємства, можна класифікувати за схемою, наведеною на рис. 2.

Рис. 2. Класифікація кредитних ресурсів

торговельного підприємства

Основні завдання статистичного забезпечення формування та використання кредитних ресурсів підприємств полягають у:

• дослідженні кредитних ресурсів як елементу фінансових ре­сурсів підприємств;

• аналізі впливу механізму залучення кредитних ресурсів на ефективність функціонування підприємства;

• аналізі впливу факторів зовнішнього середовища і внутріш­ніх параметрів підприємства на рішення щодо залучення позич­кових коштів;

• обґрунтуванні управлінських рішень щодо залучення креди­тних ресурсів.

Упровадження ринкових механізмів у регулювання економіки країни змінило насамперед значущість такого джерела зовніш­нього фінансування діяльності підприємств, як цільовий держав­ний кредит. Цільовий державний кредит являє собою форму пі­льгового фінансування державою підприємств і галузей, розвиток яких має велике соціальне та економічне значення в масштабах країни.

Традиційним джерелом залучення позикових коштів, як і ра­ніше, лишається банківський кредит.

Поряд із банківським кредитом подальшого розвитку набува­ють і позабанківські форми залучення кредитних ресурсів.

Становлення ринкових відносин, відмова від монопольної ор­ганізації банківської справи зумовили відродження і розвиток міжгосподарського кредиту і насамперед комерційного кредиту (що особливо важливо для торговельних підприємств).

Комерційний кредит пов'язаний з торговельними та торгове­льно-посередницькими операціями і в загальному вигляді являє собою відстрочку платежів одного господарюючого суб'єкта іншому. Історично комерційний кредит виник раніше від бан­ківського.

Особливості економічного розвитку країни сьогодні зумовили повернення до невиправдано забутої практики взаємокредитування.

Процес формування статистичного забезпечення управління залученням кредитних ресурсів складається з таких етапів.

Аналіз статики і динаміки обсягу та структури обігових коштів, у тому числі кредитних ресурсів з огляду на те, що вони мають гнучко змінюватися згідно з циклічними потребами поточ­ної діяльності та урахуванням залучення фінансових ресурсів відповідно до їх вартості.

Для цього застосовуються методи аналізу рядів динаміки, зокре­ма ті, що дають змогу визначати основну тенденцію, індекси сезон­ності, коливання за рахунок інших факторів; методи аналізу коре­ляції та регресії, за допомогою яких установлюється взаємозв'язок потреби в кредитах та показників господарської діяльності.