Видатки бюджету України

Витрати на судову гілку влади – це фінансування Конституційног Суду. Верховного Суду та їхніх структурних підрозділів.

Розмір витрат на управління визначають за кошторисом по кожному міністерству, відомству, Кабінету Міністрів, Верховній Раді, апарату Президента тощо. В кошт­рисі передбачають витрати за окремими статтями, в тому числі на заробітну плату управлінського апарату, відрахування на соціальне страхування, відрядження, витрати на придбання обладнання та інвентарю для управлінських цілей, ремонт адміністративних приміщень тощо.

Витрати за кошторисами обґрунтовуються відповідними розрахунками. Основними показниками для визначення витрат є чисельність працівників, посадові оклади, площа приміщень і норми витрат. Чисельність апарату центральних органів управління встановлюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, а місцевих — місцеві Ради народних депутатів.

Контроль за плануванням і витрачанням витрат на управління здійснює Міністерство фінансів України. Всі міністерства і відомства подають йому зведені кошториси своїх витрат для включення до бюджету. Аналогічно місцеві представницькі та виконавчі органи подають свої кошториси для включення до місцевих бюджетів.

Фінансові органи перевіряють подані кошториси щодо обгрунтування витрат і дотримання чинного законодавства. При виявленні порушень у кошториси вносять відповідні зміни. В ході виконання бюджету фінансові органи здійснюють перевірки правильності та ефективності використання витрат на управління.

Таблиця 3. Видатки на фінансування управління за 1997-2002рр. (млн. грн.)

В період з 19997 по 2002 роки динаміка витрат на управління була нестабільною – вони то зменшувались, то зростали. Але ці коливання були незначними (у відсотковому відношенні до загальної суми видатків). У 2002 році ці витрати різко зросли. Так витрати на управління збільшилися на 4850 млн. грн.(що на 43,5% більше від витрат 2001 року) у порівнянні з 2001 роком, та на 5631,9 млн. грн. у порівнянні з 1997 році. У відсотковому виразі до загальних витрат збільшення становило 7,5% відносно 2001 року та 5,5% відносно 1997 року. Питома вага фактичних видатків у ВВП також збільшилась. На 2% порівняно 2001 року, та 0,7% порівняно 1997 року.

Одним із актуальних питань, що стосуються витрат на управління, є іх скорочення. Так протягом 1999-2000 рр. Була проведена кадрова реформа, результатом якої стало скорочення чисельності державних службовців на 20%. З цією ж метою Кабінетом Міністрів 4 квітня 2001 р. була видана постанова “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів”. Однак не дивлячись на це в 2002 році витрати зросли. З чим це пов’язано?

У червні 2001 р. закінчилась дія перехідних положень Конституції щодо судової системи, були ухвалені ряд законів, які започаткували реформу судоустрою. Суди отримали значно ширші повноваження. Були проведенні розрахунки, які показали, що потрібно додатково близько 200 судів з відповідним фінансовим забезпеченням – звідси й збільшення витрат. Крім того додаткових витрат вимагають й інші напрямки реформи судової системи.

2.4. Обслуговування державного боргу.

Існування державного боргу на сьогодні є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. В період трансформації економіки питання державного боргу є актуальним і для України. Україні в 1992 році прийнято Закон “Про державний внутрішній борг України”, яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання уряду України в грошовій формі.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту країни. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями та запозиченнями до місцевих бюджетів.

Обслуговування боргу – це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу та погашення боргових зобов’язань України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50%, одержаних від приватизації майна державних підприємств. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.