1) все ще низький технічний і технологічний рівень виробництва в більшості галузей, особливо в машинобудуванні і переробних галузей, наслідком якої є низька результативність праці, відповідна якість продукції, її неконкуретноздатність на світовому ринку;
2) відставання в структурі обміну з перевищенням імпорту над експортом, а у власне в структурі експорту – з перевищенням експорту сировинних товарів;
3) недостатня зацікавленність підприємств в розширенні експорту;
4) велика монополізованість зовнішнього ринку;
5) недостатній розвиток ринкових відносин всередині національного господарства;
Ще однією з перешкод, що стоять на шляху розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, - є виплата зовнішнього боргу СРСР. Ця частка сягала 16,4% або 12,5 млрд. доларів США. Крім того, Україна за порівняно невеликий період свого існування як незалежноі держави вже має і свій особистий державний борг, тенденції до зменшення якого аж ніяк не намічається. Наприклад, у 2000 р. держава на обслуговування зовнішнього державного боргу витратила 2,5 млрд. грн. (1,6% до ВВП).
Однак, більшість цих чинників, які протидіють успішному розвитку зовнішньоекономічних відносин, скоріше всього є тимчасовими і хочеться вірити, явищем досить швидкоплинним, яке наша країна успішно подолає. Україна має такі природні конкурентні переваги, як достатня чисельність робочої сили, вигідне географічне розташування, багаті природні ресурси, але ці переваги є скорше потенційними, ніж дійсними, вони мають кон’юнктурний характер по обмеженій групі виробів. На сьогоднішній день Україна має продовжити інтеграцію у світовий економічний простір шляхом розвитку інших перспективних форм зовнішньоекономічної співпраці.
Починаючи з 90-х років Україна активно включається у нові форми міжнародної економічної співпраці – прямі зв’язки підприємств, спільне підприємництво, спеціальні економічні зони. Так перспективним є створення та активний розвиток прямих економічних зв’язків, що передбачають співробітництво за моделлю “підприємство-підприємство”(тобто без посередників). Вони включають обмін деталями і вузлами, досвідом праці, спільну науково- дослідну та дослідно-конструкторську роботу.
Також перспективними є міжнародні спільні малі підприємства (СП). За їх допомогою передбачається розв’язати такі завдання: впровадження у виробництво найпрогресивнішої техніки і технології, передових методів управління в ринкових умовах, виробництво конкуретноздатних товарів на експорт, збагачення внутрішнього ринку якісними предметами народного споживання і т.д.
Перспективним є створення в Українi спецiальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона – це повна господарська територія з високим ступеном самоуправління і значним пільговим режимом, що видiлена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технологій, управлiнського і маркетингового досвiду. Певна рiч, така зона повинна бути економічно і соцiально високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукцій (послуг) на рівнi сучасних світових стандартів як на внутрiшнiй, так і на зовнішнiй ринки. Покладено початок органiзацй зон у Закарпатській, Донецькiй і Чернiвецькiй областях, Одесi та Іллічiвську.
Ефективною формою міждержавних зв'язків є інтуризм. Він є однією з найперспективніших галузей народного господарства. Інтуризм перетворився у важливу галузь господарства світу, приносячи щорiчно до 200 млрд доларiв прибутку . В Іспанії, наприклад, мiжнародний туризм дає до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту.
Україну щорічно відвідує понад 250 тис. інтуристів, або 2% вiд обсягу країн СНД, 0,05-0,06% – від світового рівня (середина 90-х рокiв). У сумі докодів частка республіки становить відповідно 12,5 і 0,02-0,03%. Отже, роль нашої держави у світовому обміні туристами незначна. Слiд повнiше і ефективнiше використовувати такі види туризму, як маршрутно-пізнавальний, курортно-оздоровчий, діловий, ярмарковий, конгресний, лікувальний, лижний, а також туризм з метою навчання, полювання, рибальства, релігійний. Україна має для цього всі умови. На думку експертів Всесвітньої туристської органiзації (ВТО), міжнародний туризм у перспективi розвиватиметься у трьох напрямах:
1) як молодіжний,
2) економічно активного населення,
3) людей вiком понад 55 р.
Вимагають оперативного вирiшення і проблеми управління туризмом, якими в Українi зайнято близько 750 органiзацій . У 1992 р. при Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків України створено управління у справах туризму. Туристичні організації країни повинні б утворити свiй всеукраїнський орган (наприклад, Раду), який би представляв інтереси галузi перед державними структурами.
Інтуристська галузь має дві нероздільні грані:
1) експортну (органiзація туристських поїздок за кордон)
2) імпортну (обслуговування інтуристів в Україні.
Величезні перспективи несе в собі розширення мiжнародного науково-технічного співробiтництва. На даний час Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, Румунії, Чсхії, Словаччини, Китаю, Індії, Півдснної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством, Баварською академією наук, французьким університетом Тулузи.
Перспективною метою української зовнішньоекономічної політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах. Перспективи кооперації України з пан-Європейськими організаціями і з окремими країнами прямо залежать від успіху економічних реформ України і політичної стабільності країни. Важливим кроком до інтеграції України у Європейські структури було її прийняття до Ради Європи восени 1995 року.
Найближчими кроками на шляху інтеграції України в Європу мають бути: розвиток торговельно-економічного співробітництва із західноєвропейськими країнами, більш тісне співробітництво з Євросоюзом, створення зон вільної торгівлі, а також співробітництво з НАТО. Розширення НАТО дає можливість будувати нові мости для зближення, а не створювати нові кордони. Це означає менше озброєння і більше співробітництва.
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки я вважаю за необхідне зробити наголос на декількох особливо важливих моментах .
Якщо наша держава поставила собі за ціль стати економічно і політично незалежною, то першочерговою умовою цього є вихід та закріплення України на зовнішньоекономічній арені . Природньо постає питання про формування у зарубіжних партнерів привабливого іміджу нашої держави . Такий імідж може бути сформований лише за умов дотримання суб’єктами господарювання тих правил та норм, що існують у світовій практиці зовнішньоекономічних відносин .
Важливою частиною системи зовнішньоекономічних відносин є її відрегульований і чітко функціонуючий фінансовий механізм. Під таким механізмом треба розуміти систему фінансових відносин, яка спираючись на світовий досвід, забезпечить реалізацію інтересів нашої держави у зовнішньекономічних стосунках .
Завантажити реферат