Треба чітко усвідомити, що в капіталістичному світі, в який ми намагаємось інтегруватись, данний фінансовий механізм створювався і вдосконалювався починаючи з кінця 19 сторічча. Певно, що був досягнений певний успіх у цій сфері. Отже нашій країні не треба “ винаходити велосипеда“ і проходити той шлях, який вже був пройдений.
Нам надається можливість, спираючись на світовий досвід, уникнути тих помилок, які були зроблені до нас, і враховуючи їх будувати власний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності.
Ефективність такої схеми розвитку можна побачити на прикладі Японіі, яка після Другої Світової війни, застосовуючи найкращий світовий досвід і своє прагнення працювати створила на данний момент одну з наймогутніших фінансових систем світу .
В данному випадку не йдеться про сліпе копіювання “ західного зразка “, а про його пристосування до наших специфічних умов на першому етапі і подальше самостійне формування вищезазначеного механізму .
На даний момент вже зроблені певні кроки в цьому напрямку: сформована власна валютна система, система кредитно-фінансових установ. Але й досі лишається не вирішеною одна з найважливіших проблем - проблема стимулювання власного виробництва та заохочення українського виробника до виходу на світову арену .
В данний час пред українськими фірмами постали наступні проблеми, які заважають ним повноцінно працювати, як ланкам системи міжнародного бізнесу :
1) нестабільність податкового законодавства;
2) великий тягар податків, який несуть на собі підприємства;
3) неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток виробничої бази.
Держава повинна зрозуміти, що в світі нас ніхто не чекає і навіть навпаки багато хто хотів би, щоб Україна стала лише аграрно-сировинним додатком до европейського та світового ринку. Також треба усвідомити, що якщо ми зараз віддамо ті ринки які могли б обслуговувати, то потім у майбутньому їх буде дуже важко відвоювати, і здається немає сенсу нагадувати, що і зараз і в майбутньому це будуть втрачені кошти, і кошти дуже великі.
Тому з боку держави негайно повинні бути прийняті законодавчі акти про надання підтримки суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності ; в першу чергу це повинно стосуватися українських виробників чия продукція йде на експорт.
Приорітетність виробничого напрямку у наданні пільг суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності пояснюється також тим , що на данному етапі ефективність діяльності на українському ринку підчас не тільки не ефективна але й збиткова через тотальну неплатежеспроможність більшості українських замовників, продаючи ж свої товари на зовнішньому ринку ми залучаємо такі необхідні для ліквідації вже згаданої кризи наплатежів - нові , свіжі капітали .
Значні сподівання в цьому питанні покладаються на нашу країну. Очікується, що держава нарешті зверне увагу на своє вимираюче виробництво і за допомогою фінансових важелів допоможе вийти йому з кризи, а коли виробництво вийде з кризи воно виведе за собою і державу в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.:Вища школа, 1999
2. За ред. Дорогунцова С.І. Розміщення продуктивних сил – К.,2000
3. За редакцією Мороза А.Н. - Основи банківської справи- К.: Либра, 1994
4. Статистика України, 2000(№2), 2001(№1)
5. Сутормина В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси закордонних корпорацій. - К.: "Либідь", 1993
6. Фінанси і статистика, 2000(№2)
7. За ред. проф. Шаблія О.І. Соціально-економічна географія України. – Львів: Світ, 1994.
Завантажити реферат