У Держбюджеті-2002 з’явилась нова стаття у розмірі 2,2 млрд. грн. – іноваційне інвестування підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Хто і як буде визначати перелік цих підприємств? Краще було б залишити ці кошти у підприємств, а не відбирати оборотні засоби підприємств, а потім перерозподіляти їх серед “приорітетних” підприємств. Інакше кажучи, уряд пропонує зберегти політику перерозподілу коштів від прибуткових підприємств до збиткових, тим самим знищуючи будь-які передумови для довгострокового економічного зростання.
Несбалансованість державних фінансів привела до дефіциту Бюджету у розмірі 3% ВВП. На обслуговування державного боргу у 2002 році урядом виділяється із Бюджету 2,4 млрд. грн. (1,8% до ВВП) або 7,3% від суми видатків, у тому числі на обслуговування зовнішнього державного боргу витрачено 1,3 млрд. грн. (1% до ВВП) або 3,9% загального обсягу видатків.
До речі, проект Держбюджету-2001, який базувався на старій податковій базі, МВФ задовольняв, оскільки Фонд категорично був проти зниження податкових ставок, які передбачалися у проекті Податкового кодекса. Але проблеми величини податкових ставок ще й досі в процесі вирішення.
Державний бюджет завжди являє собою компроміс, що відображає співвідношення сил основних груп носіїв різних соціально-економічних інтересів. Витрати державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання.
Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами – дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій.
РОЗДІЛ 2. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ, ПРИЧНИ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ
2.1ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТА
Розглянемо дефіцит бюджету з економічної точки зору. Бюджет має свою доходну частину (ту, що держава накопичує) і видаткову (ту, яку держава тратить).
До видатків бюджету належать державні закупівлі, сплата державних боргів, державні інвестиції, фінансування державного управління, видатки на міжнародну діяльність держави (в тому числі на різні міжнародні фонди і організації), на наукові дослідження, на оборону та охрону здоров’я, на освіту та інші бюджетні установи, соціальні трансферти, субсидії та інші виплати, що робляться державою. Сюди ж належать видатки з цільових фондів (наприклад, резервний фонд Кабінету Міністрів України), які, як правило, обчислюються окремо. Доходна частина в основному складається з податкових надходжень (від податків в Україні: на прибуток, на доходи з фізичних осіб, на додану вартість, на зовнішньоекономічну діяльність, акцизний збір та інші податкові надходження), а також з державних позик та цільових фондів. Розміри кожного із цих пунктів залежать від багатьох макроекономічних факторів. І дефіцит бюджету обчислюється, як різниця між доходною частиною бюджету та видатковою.
Твк, у 2001 році бюджетний дефіцит був рівний 1,66 млрд. грн., а в Законі України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” його граничний розмірзатверджений у сумі 4,183 млрд. грн [“Фінанси України”,2002,№3 – стор.16]
В бюджетному дефіциті також розділяють його структурну та циклічну частини. Структурний бюджетний дефіцит показує, яким має бути дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва. Він виникає внаслідок бюджетної політики уряду. Циклічний дефіцит бюджету визначається впливом ділового циклу на бюджет (під час спаду або піднесення), і не залежить від дій уряду. Він визначається так званими автоматичними стабілізаторами, які при піднесенні економіки зменшують бюджетний дефіцит (через збільшення бази оподаткування і зменшення соціальних витрат - через зменшення кількості безробітних та покращення рівня життя), а при спаді – збільшують (зменшення бази оподаткування, і.т.д.)
2.2 .ПРОБЛЕМИ ОБИСЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
Деякі економісти важають, що бюджетний дефіцит, розрахований за сучасною методикою, не є достатньо надійним критерієм для оцінки бюджетно-податкової політики держави. Державний бюджетний дефіцит повинен точно відбивати зміни в загальних розмірах державної заборгованості. Цей принцип насправді нелегко виконати, оскільки існує кілька проблем, що ускладнюють оцінку бюджетного дефіциту.
Як правило, при обчисленні бюджетного дефіциту не робиться поправка на інфляцію, тобто він вимірюється в номінальних показниках, а співвідношення між реальним та номінальним показниками бюджетного дефіциту:
[ І.Радіонова. Макроекономічні чинники дефіциту бюджету в Україні //Економіка України, №9, 1998]
|
|
, де D-державний борг, p-темп інфляції. Це означає, що його дійсна величина завишена на D*p, що призводить до значних неточностей в оцінці дефіциту.
Інша проблема полягає в тому, що деякі фахівці вважають, що у держави, як і в підприємств, потрібно рахувати дефіцит, як різницю між усіма активами і пасивами (бюджетування капіталу). Тобто в активи держави потрібно включити все, чим безпосередньо володіє держава (включаючи і капітальні активи). При подібному розрахунку бюджетний дефіцит зменшиться. Звичайно, тоді потрібно змінити повністю весь розрахунок бюджетного дефіциту. Тут існують деякі ускладнення, наприклад, незрозуміло, чи потрібно враховувати шосейні дороги до активів держави. Цей метод дуже важко використати на практиці, оскільки досить тяжко обчислити капітальні активи держави.
Ще одне ускладнення – квазіфіскальні бюджетні витрати (невраховані зобов’язання). Є два види таких витрат: зобов’язання держави по видатках (відкладені в часі бюджетні зобов’язання, які не враховуються в поточному періоді, або зобов’язання, що виникають за певних умов), та квазісубсидії центрального банку (діяльність центрального банку, пов’язана з фінансово-бюджетною політикою уряду, що ним фінансується: стабілізація валютного курсу, централізовані кредити економіці, рефінансування пільгових кредитних програм тощо). Зрозуміло, що неврахування цих показників завищує дійсне значення дефіциту бюджету.
Деякі економісти вважають, що ці проблеми в обчисленні настільки важливі, що сучасна методика обчислення бюджетного дефіциту не може показати реальний стан бюджету в державі. Звичайно, усі економічні показники не є досконалими. Тому, крім значення дефіциту бюджету потрібно для оцінки бюджетної політики враховуваи ще й інші показники.
2.3. ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ
Оскільки бюджетний дефіцит залежить, крім бюджетної політики уряду, від багатьох макроекономічних факторів, то різні економічні процеси мають на нього свій вплив. Розглянемо найважливіші з них.
Завантажити реферат