ЕММ

3. У той же час товарообіг між дуже розвиненими країнами з суттєво відкритою економічкою буде незначний за умов сукупних витрат, пов’язаних з торгівлею між ними

4. У режимі вільної торгівлі головною складовою цих витрат є транспортні витрати, що пропорційни відстані транспортування

Гравітаціна модель є дуже абстрактною, оскільки вина не враховує такі чинники, як особливість галузевої структури експорту та імпорту між країнами, а також особливості режиму ЗЕ-операцій окремої країни. Коли держава змінює свою позицію у цьому аспекті, її товарообіг також суттєво змінюється.

Не врахований також вплив цінових чинників (різниця між внутрішніми та зовнішніми цінами на певні види товарів). Не враховані інші аспекти свідомою економічної політики держав і недержавних установ.

Частково ці чинники можна врахувати, ввевши індивідуальний коефіцієнт пропорційності [k] для кожної пари країн, добираючи їх за наявними статистичними даними про товарообіг, але і в цьому випадку модель не буде вільна від недоліків.

Не зважаючи на її недоліки, цю модель можна використовувати для розв’язання певних прикладних задач.

Приклад:

(1) В умовах сталих торгівельних зв’язків і незмінного режиму торгівлі між пвними країнами мала місце суттєва зміна їх величин ВВП. Оцінити вплив змін ВВП на обсяги загального товарообороту між цими країнами.

Для розв’язання достатньо визначити коефіцієнт пропорційності [kij] за наявних статистичних спостережень товарообороту минулих років та підставити у формулу нові значення ВВП.

(2) У сфері міжнародних торгівельних відносин з’явилася нова країна, наприклад, що проводила ізоліціоністську політику, а тепер повернулася до режиму вільної торгівлі. Які будуть торгівельні зв’язки цієї країни?

Для розв’язання цієї задачі відшукуються за аналогією пари країн зі схожими умовами торгівлі, їх коефіцієнти пропорційності переносяться на нову країну. Підставивши величини ВВП і відстані перевезень можна оцінити товарообіг країни.

Очікувані партнери Югославії:

ФРН 28% від загального товарообороту

Італія 25%

Франція 21%

Росія 19%

США 6%

Україна 4%

Для більш детального опису процесів зовнішньої торгівлі застосовують більш детальні моделі, зокрема:

Моделі міжгалузеваого балансу (моделі Леонт’єва)

Головна ідея – опис впливу змін у структурі виробництва, зовнішнього та внутрішнього споживання у певних країнах

Чиста галузь – група виробництв, що виробляє схожу за своїми споживчими якостями продукцію на базі схожих технологій. За цих умов продукцію, що виробляє галузь, можна розглядати як однорідний продукт, а витрати виробництва можна вважати пропорціними до обсягів загального виробництва.

У моделі вважається, що продукт, вироблений певною галуззю та імпортований з інших країн утворює запас (ресурс) пропозиції, який потім використовується на:

· виробниче споживання в усіх галузях, що розглядаються

· всі види невиробничого споживання та накопичення (чистий продукт галузі)

· потреби експорту

Приклад:

Розглянемо випадок, коли економіку утворюють [n] галузей; номер чистої галузі [i], i=1,n.

[xi] – обсяги виробництва [і]-тої галузі

[Ii] – обсяги імпорту продукції, подібної до продукції даної галузі ( імпортна продукція може цілком замінити виробництво всередені країни)

[yi] – величина кінцевого продукту [і]-тої галузі

[Ei] – величина експорту продукції [і]-тої галузі

Припустимо, що виобничі витрати продукції кожної галузі в кожній іншій галузі пропорційні до обсягів виробництва у галузі споживачів продукту.

[aij] – витрати продукту [і]-тої галузі на виробництво одиниці продукції [j]-тої галузі, j=1,n

Коефіцієнт [aij] – коефіцієнт прямих питомих витрат (або технологічний коефіцієнт), бо віжображає існуючу технологію в кожній галузі.

За витратами [і]-тої галузі на виробництво всієї кількості продукції, що виробила [j]-та галузь:

Враховуючи це, можна записати:

обсяги внутрішнього виробництва в кожній галузі + обсяг імпорту в цій галузі = виробниче споживання в усіх галузях + кінцевий продукт галузі + експорт

Рівняння міжгалузевого балансу:

Якщо за умовами задачі немає потреби окремо обраховувати імпорт або експорт продукції кожного виду, то величину [Ii] можна перенести в іншу сторону:

Окрема система складається з [n] рівнянь і містить [3n] показників, які можна вважати невідомими:

· обсяги загального виробництва в галузях

· кінцевий продукт галузей

· чистий експорт галузей.

x = (x1, x2, … xn)

y = (y1, y2, … yn)

Si = (S1, S2, … Sn)

Для розв’язання системи треба розглядати як невідомі не більш, ніж n з 3n показників.

Наприклад, у задачі, що виникла в США з початком ІІ Світової війни, відомими були лише величини кінцевого споживання, змінювані внаслідок зміни обсягів держзакупівель озброєння, військових розпоряджнь тощо, змінювана величина чистого експорту в наслідок зобов’язань перд партнерами по коаліції, але невідомими були і обсяги виробництва, відповідно до яких потрібно було розраховувати потреби виробництва.

Розв’язавши одержану систему рівнянь лінійних відносно (x1, x2, … xn) за відомими y та S, ми оцінили зміни обсягів виробництва, враховуючи зміни потреб у ресурсах.

Головна трудність – розв’язання великої системи рівнянь. У Леонт’єва було приблизно 480 рівнянь з 480 невідомими, хоча деякі показники були нульовими, бо щось не витрачалося.

Об’єднуючи схожі коефіцієнти між собою, Леонт’єв зменшив розмірність до 180 рівнянь.

Підходи, які використав Леонт’єв:

1. наближене розв’язання системи

2. аналогові моделі (зробити малу систему в лабораторії і перенести цифри на велику)

3. використання прешого цифрового компоненту США

За всіма ціми напрямками результати були схожі.

Оптимізаційна міжгалузева модель визначення зовнішньоекономічних пріоритетів

Раніше розглянута міжгалузева балансова модель за своїм призначенням є переважно дискрептивною. Ця модель дозоволяє оцінити наслідки змін у структурі внутрішнього виробництва експорту та імпорту. У той же час при формуванні ЗЕ-політики виникає необхідність визначити найбільш прийнятну для держави галузеву структуру експорту та імпорту, яка б могла бути реалізована за обмежених власних ресурсів. Ця проблема є особливо гострою для держав з обмеженими сировинними ресурсами та економіками перехідного типу, перед якими стоїть завдання, як знайти своє місце у міжнародному поділі праці в системі світових економічних зв’язків.

З одного боку, у такой держави може не вистачати високоліквідної сировини, яку завжди можна продати на зовнішньому ринку. Ті товари, які можуть знайти зовнішнього покупця, потрібні також для споживання всередені країни.

Отже, збільшення їх експорту буде означати зниження їх життєвого рівня. Ті товари, в яких є надлишок, або які потенційно можна виробити у кількості, більшої за внутрішні потреби, можуть виявитись неконкурентноздатними на зовнішніх ринках.