З огляду на кваліфікацію учителів фізичної культури і більш широку оснащеність шкіл методичними матеріалами, у програмі усунута зайва деталізація. Наприклад, не названі конкретні вправи, що необхідно засвоїти учням у тих або інших класах; не перераховуються конкретні рухливі ігри. Вправи і гри вчитель буде підбирати з урахуванням задач уроку, основного навчального матеріалу, віку і підготовленості учнів, умов проведення занять. Загальнорозвиваючі вправи, можуть бути засобом розвитку основних рухових якостей, правильного подиху, формування постави, удосконалювання рухових навичок і умінь.
Рухливі ігри в початкових класах варто включати в кожний урок. Як правило, вони входять у його основну частину.
Надаючи велике значення розвитку рухових якостей, у кожному розділі поряд із навичками й уміннями передбачене використання вправ, що сприяють підвищенню рівня фізичних якостей, що необхідні для кращого оволодіння видами програмних рухів. Для кожного класу такий розділ озаглавлений: «Навички, уміння, розвиток рухових якостей». Це ще раз підкреслює тісний взаємозв'язок набуття рухових навичок і розвитку рухових якостей. Кожна вправа не тільки удосконалює техніку, але і розвиває відповідні рухові якості. Проте це не виключає використання вправ, що мають переважну спрямованість на розвиток тієї або іншої рухової якості.
У програмі по фізичній культурі, як і по інших загальноосвітніх предметах, матеріал, пройдений у попередніх класах, відповідно до встановлених принципів, у наступних не повторюється. Проте вчитель повинен в обов'язковому порядку передбачати повторення і закріплення в кожному класі найбільше важливих видів фізичних вправ (підтягування, виконання різних вправ з легкої атлетики, біг на лижах, ковзанах, елементів різноманітних спортивних ігор, подолання перешкод з кроссового бігу і т.д.).
З іншого боку, у програмі спеціально подано ряд важливих вправ, що повторюються у всіх класах. Наприклад, стрибки у висоту і довжину з розбігу тими самими засобами. Пояснюється це, по-перше, тим, що організм школяра знаходиться в постійному розвитку: із віком збільшується маса і довжина тіла, змінюються силові можливості, підвищуються швидкісні якості, удосконалюється система керування прямуваннями. І отже, той самий засіб стрибка виконується по-різному, тобто при однакової в основному схемі прямувань параметри цієї дії щораз інші. Звідси і різний рівень результатів. По-друге, умови шкільного уроку не дають можливості включати в програму зниження моторної щільності уроку, можна відразу виправляти помилки що припускаються школярами, вносити необхідні корективи. Щільність уроку не самоціль, а один з засобів рішення його завдань.
Одна з найважливіших вимог сучасного уроку фізичної культури - комплексний підхід до рішення основних завдань предмета, тобто на уроці вчитель повинний у комплексі навчати, розвивати і виховувати школярів.
Прості вправи ( загальнорозвиваючі, ходьба, біг, вправи в' рівновазі, у змішаних висах і упорах) часто школярі засвоюють відразу після показу і пояснення, практичного виконання. Більш складні (стрибки, метання, лазіння по канату, акробатичні вправи, вправи на гімнастичних снарядах) потребують застосування різноманітних методів і прийомів навчання.
При навчанні руховим діям необхідно пам'ятати: чим більший руховий досвід учнів, тим легше і швидше формуються в них нові рухові навики; тим швидше і якісніше формуються рухові навички.
Рухові навики успішно формуються на основі раніше вироблених. При цьому в навчанні важлива послідовність - від відомого до невідомого, від простого до складного.
Тому необхідно зацікавити школярів, пробудити в них творчу активність, наприклад, шляхом використання ігрового методу,методу змагання.
Для освоєння складних рухових навичок можна використовувати програмоване навчання, що містить у собі: ретельний аналіз навчального матеріалу й оформлення його в логічну і методичну послідовність актів навчання, що втілюються в так званну навчальну програму; підвищення самостійності й активності того, якого навчають, у процесі засвоєння навчального матеріалу (розумне ущільнення робочого часу); ефективне керування навчальною діяльністю учнів і безпосередній зв'язок подальшого навчання з успішним засвоєнням навчального матеріалу; відому (у розумних межах) індивідуалізацію навчання в сполученні з колективною роботою учнів; застосування і використання сучасного устаткування (технічних засобів) для раціоналізації й інтенсифікації діяльності учнів і вчителя.
В ході навчального процесу вчитель може визначити стан витривалості того чи іншого учня з цією метою можна запропонувати контрольні вправи, які можна представити в вигляді п‘яти основних груп:
1) виконання безупинного специфічного дозованого навантаження «до відмови». Контрольні вправи цієї групи частіше проводяться в лабораторних або природних умовах із використанням різноманітних лідируючих пристроїв;
2) виконання безупинного навантаження змагального типу, відрізняющегося від основного по ряду параметрів. Тести цієї групи характерні для використання в єдиноборствах і спортивних іграх. Необхідне конкретне тренувальне навантаження створюється за допомогою моделювання ігрових і бойових ситуацій, серій технічних елементів і т.п.;
3) повторні виконання специфічного, дозованого по величині навантаження зі строго обмеженими паузами відпочинку. Наприклад, дане завдання провести максимальну кількість ударів, кидків «опудала», комбінацій і т.п. за зазначений час;
4) виконання тренувального контрольного завдання по досягненні найбільшої потужності роботи за визначений відрізок часу. Тести цієї групи, як правило, застосовуються в лабораторних умовах на ергометричних пристроях;
5) використання змагального методу.
У роботі з дітьми велике значення має гарне знання вчителем індивідуальних особливостей своїх учнів. Вчитель повинен добре знати стан здоров'я і фізичний розвиток кожного учня. Для цього він знайомиться з даними, наявними в особистій справі кожного учня, і з результатами медичного огляду. Дуже багато чого дає вчителю ознайомлення з домашніми умовами дітей, а також особистий контакт із батьках. Все це доповнюється уважним спостереженням за дітьми в процесі всієї учбово-виховної роботи.
У кожному класі учні мають різну фізичну підготовку. Слабко підготовлені діти часто соромляться своїх товаришів, тому неохоче займаються або уникають виконання вправ. У цих випадках учитель повинний бути особливо уважним, іноді полегшувати умови виконання, вселити надію і впевненість. Для таких учнів не варто створювати на уроці особливої обстановки, не зупиняти на них увага класу, але працювати з ними індивідуально.
Індивідуального підходу потребують також діти, що мають гарну підготовку. Якщо вправи для них. легкі, то вони виконують їх недбало і неохоче. До таких учнів необхідно пред'являти підвищені вимоги при виконанні завдань і частково ускладнювати вправи. Крім того, добре підготовленим учням варто доручати надання допомоги товаришам і залучати їх до показу вправ. Проте в будь-яких умовах учителю не варто виділяти таких учнів.
Завантажити реферат