Для проведення лазіння учні розбиваються на групи по числу наявних прольотів гімнастичної стінки або гімнастичних ослонів. Кожна група стає в колону по одному і займає місце проти прольоту стінки або проти ослона. Спочатку вправи' виконуються по групах. Перша група виконує вправу, а інші спостерігають. Пізніше, коли діти набудуть навичок і необхідної організованості, учитель проводить вправи потоком, але з дотриманням визначених інтервалів. Наприклад, другий учень починає прямування по ослоні лише після того, як перший досягне середини ослона і т.д.
Для навчання лазінню і використовуються гімнастична стінка, ослони, колоди, канати, бум, кінь, інші снаряди.
Переповзання.
Переповзанням називається пересування по землі (по гімнастичному снаряду) на четвереньках або лежачи.
При виконанні вправ у переповзанні втягуються в роботу значні м'язові групи, відбувається позитивний вплив на серцево-судинну і дихальну системи.
Переповзання сприяє розвитку таких рухових якостей, як швидкість, спритність, витривалість, а також формуванню правильної постави. Вправи в переповзанні широко застосовуються в практиці роботи з фізичного виховання в дошкільних закладах і молодших класах школи.
У фізичному вихованні учнів біг займає одне з головних місць. Біг сприяє розвитку м'язів, дуже впливає на серцево-судинну і дихальну системи, підвищує обмін речовин. При заняттях бігом розвиваються швидкість, витривалість, координація рухів виховуються наполегливість, витримка. У процесі навчання бігу вчитель повинен забезпечити виконання двох задач: навчити дітей правильно бігати і використовувати біг як засіб гігієнічного впливу на організм.
На уроках діти повинні навчитися бігати м'яко, у чергуванні з ходьбою, один за одним і назустріч один одному, із гарною поставою, змінюючи темп, в одному напрямку і зі зміною напрямку, із подоланням найпростіших перешкод, із різноманітною довжиною кроків, прямолінійно, із високого старту.
При навчанні бігу, дітей варто ознайомити з узвичаєними в легкій атлетиці визаченнями—«толчкова нога», «махова нога». Це потрібно для того, щоб під час занять можна було давати необхідні вказівки, . користуючись відповідними термінами. Толчковой називається нога, що стикається з землею, махова -та, що уже відіпхнулася від землі.
Основи правильної техніки бігу такі: тіло бігуна злегка нахилено вперед (вертикальне положення або зайвий нахил тулуба несприятливі); голова і тулуб тримаються на одній лінії, плечі не піднімаються; толчкова нога ставиться на зовнішню сторону передньої частини стопи й у момент відталкування цілком випрямляється; махова нога згинається в колінному суглобі, стегно рухається нагору і досягає найбільшої висоти в момент поштовху іншою ногою; зігнуті в ліктях (до 90) руки рухаються в тому же темпі, що і ноги, прямування перехресні (права рука і ліва нога); пальці напівзігнуті.
З учнівськими І класу біг частіше усього застосовується в іграх, де діти невимушено, вільно бігають у межах своїх умінь і можливостей. Водночас починаючи з І класу варто чергувати ходьбу і біг, привчаючи дітей до виконання прямувань у різному темпі.
На уроках треба звертати увагу на ритмичный біг. Ритмічність бігу найкраще досягається тоді, коли вчитель стає перед колони і веде біг у потрібному темпі і ритмі, попередивши учнівських про те, що вони повинні бігти друг за другом, не обгоняя і не отставая.
У І-ІІ класах дітей треба учити вільному і невимушеному бігу з правильною поставою, без затримки подиху. С перших уроків необхідно звертати увагу учнів на правильне положення ніг, рук, тулуба - і дихання. Учні І класу, як правило, спочатку не справляються з диханням за завданням. Дихання у них довільне. Тому треба стежити за тим, щоб при бігу діти дихали через ніс і не затримували подиху. Під час бігу треба звертати увагу на піднімання стегна нагору, на постановку ноги, рівнобіжне положення стоп і не припускати поворотів тулуба в сторони.
На уроках у І-ІІ класах значний час приділяється бігу учнів групами (спочатку по 2-4 чоловік, потім по 8-15 чоловік). На початку діти бігають, тримаючись за руки, на відстань 15-20 м в однім напрямку. Потім проводяться перебіжки групами назустріч один одному, із перенесенням і перекладанням предметів (м'ячі, кубики, торбинки з жолудями й ін.).
Щоб швидше навчити дітей вільному, м'якому бігу, слід багато уваги приділяти бігу на носочках. Спочатку біг проводиться в однім напрямку, а потім у різних. Для зміни напрямку бігу треба користуватися умовними звуковими і зоровими сигналами.
У якості найпростіших перешкод при бігу можуть бути використані набивні м'ячі, умовно позначені «рови», підвішені на стійках мотузках, стійки для стрибків (для обігу) і ін. Варто попередньо показати засоби подолання різноманітних перешкод.
З II класу можна проводити біг наперегони в групах і парах, не виділяючи переможців.
Педагоги всіх часів відзначали, що гра добродійно впливає на формування дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей. К. Д.Ушинський, А.С.Макаренко вказували на важливу роль гри у всебічному розвитку дитини. Вони розглядали гру як основний вид фізичної і розумової діяльності.
Відомий фахівець з фізичного виховання П.Ф.Лесгафт вважав, що за допомогою гри дитина готується до життя. Школою підготовки дітей до життя називає гру А.С.Макаренко. Антон Семенович підкреслював, що гра має виховувати якості майбутнього працівника і громадянина.
Насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій. Доводиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Намічати мету, встановлювати взаємодії з товаришами, проявляти спритність, витривалість і силу. Вже саме нагадування про наступну гру може викликати у дитини' позитивні емоції, приємне хвилювання.
Екран телевізора все частіше дарує нам фрагменти дитячих змагань з рухливих ігор. Змагаються школи, спортивні сім'ї, дворові команди. За напруженням боротьби на майданчиках, сплеском емоцій на трибунах/духом чесного суперництва ці маленькі поєдинки мало чим поступаються масштабним змаганням дорослих.
Рухливих ігор багато, вони різноманітні і мають таку перевагу: дитина може самостійно регулювати навантаження залежно від своїх можливостей. Відсутність у рухливих іграх чітко регламентованих /на відміну від спортивних/ правил, складної техніки і тактики не вимагає спеціальної підготовки. Можливість використати будь-який майданчик приваблює до рухливих ігор усіх дітей різного віку. здібностей і підготовки.
Серед учених поширена думка,що гра - структурна модель поведінки дитини, за допомогою якої вона пізнає навколишнє середовище і готується до активного його перетворення.
Отже, для дітей ігри - це їхнє безпосереднє життя, а дорослі за допомогою ігор формують їхній характер. У грі закладені невичерпні можливості для всебічного вивчення психології дітей.
Рухливими називають ігри, зміст яких складають різні види бігу, стрибків, метань та інших рухів.
Рухливі ігри як засіб фізичного вдосконалення мають виховне, освітнє та оздоровче значення і взаємозв'язок з іншими засобами фізичного виховання.
Завантажити реферат