Вірогідність успіху та порівняльні витрати різних стратегій за матрицею І.Ансоффа:
стратегія |
успіх (%) |
витрати (рази) |
Старий продукт на старому ринку |
50 |
1 |
Новий продукт на старому ринку |
33 |
8 |
Старий продукт на новому ринку |
20 |
4 |
Новий продукт на новому ринку |
5 |
12-16 |
Стратегічні рекомендації при використанні планування за матрицею Ансоффа
1. Обробка ринку: шляхом залучення покупців конкуруючих продуктів, активізації реклами, зниження цін
2. Розвиток ринку:
- інтернаціоналізація та глобалізація
- розширення функцій продукту
- нові області застосування для старого продукту
- варіації продукту з метою пристосування до сегментів ринку
3. Розвиток продукту:
- справжні інновації (нові на ринку)
- квазі-нові продукти
- “me-too” продукти (тільки для нас нові)
4. Диверсифікація
- на тому ж рівні - горизонтальна
- вертикальна
- латеральна - без помітного взаємозв’язку
Переваги : наочність, простота використання
Недоліки: однобічна орієнтація на зріст, обмеження на двох характеристиках (продукт-ринок)
Матриця Бостонської групи
Будується за принципом поділення продуктів банку як портфелю, сукупності так званих стратегічних виробничих одиниць, які незалежно розміщуються у клітинах наведеної нижче матриці.
Стратегічні виробничі одиниці (СВО) - незалежні одна від однієї сфери діяльності банку, які характеризуються своїм, пов’язаним із клієнтами, ринковим завданням, які чітко відрізняються від інших СВО групами продуктів, а також однозначно визначеним колом клієнтів
| ||||||||||
|
| |||||||||
|
“ЗІРКА” - наступальна стратегія
“ДОЙНА КОРОВА” - підтримка, стратегія консолідації
“ВАЖКЕ ДИТЯ” - наступальна/ деінвестиційна
“СОБАКА” - деінвестиційна стратегія
Переваги методу:
- можливість уявного структурування та наочного представлення стратегічних проблем банку
- придатність у якості моделі для генерування стратегій
- простота використання
Недоліки методу:
- оцінка СВО лише по 2-м критеріям, залишаючи без уваги якість, витрати на маркетинг, інтенсивність
- важко аналізувати проміжну позицію конкретної СВО
Розвитком моделі Бостонської групи є матриця Дженерал Електрик.
М.Потрер (США) у 1975-1980рр. виділив 5 основних рушійних сил конкуренції
1) конкуренти всередині галузі - ВНУТРІГАЛУЗЕВА
2) потенційно нові конкуренти - ПОГРОЗА З БОКУ НОВИХ КОНКУРЕНТІВ
3) покупці - СИЛЬНА ПОЗИЦІЯ ПОКУПЦІВ
4) постачальники - СИЛЬНА ПОЗИЦІЯ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ
5) продукти-замінники - ПОГРОЗА З БОКУ ПРОДУКТІВ-ЗАМІННИКІВ
За Портером, зв’язок між часткою ринку та рентабельністю
Матриця Портера:
| ||||||||||
| ||||||||||
|