Приватизація

3) Зве­ден­ня до мі­ні­му­му пе­ре­д­у­мов зло­вжи­вань у про­це­сі при­ва­ти­за­ці­ї.

4) По­шук оп­ти­ма­ль­но­го рі­шен­ня ка­пі­та­ло­мі­с­т­ко­с­ті вну­т­рі­ш­ньо­го ри­н­ку. У від­но­шен­ні ці­єї умо­ви є іс­то­т­не за­ува­жен­ня. У при­ва­ти­за­цій­них до­ку­ме­н­тах не знай­шла ві­до­бра­жен­ня мо­ж­ли­вість за­лу­чен­ня тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом (який у бі­ль­шо­с­ті ви­па­д­ків не має вла­с­них за­со­бів на ви­куп під­при­єм­с­т­ва) ві­т­чи­з­ня­них і іно­зе­м­них ін­ве­с­то­рів на до­го­ві­р­ній ос­но­ві і мо­ж­ли­вість їх уча­с­ті в ор­га­ні­за­ції су­с­пі­ль­с­т­ва по­ку­п­ців.

5) Ство­рен­ня умов, що за­без­пе­чу­ють за­ці­ка­в­ле­ність на­се­лен­ня в при­ва­ти­за­ції і під­три­м­ка ці­єї за­ці­ка­в­ле­но­с­ті в про­це­сі її про­ве­ден­ня. На жаль, та­кої за­ці­ка­в­ле­но­с­ті в ос­но­в­ної ма­си на­се­лен­ня не­ма­є. Це по­роз­умі­ва­єть­ся як від­су­т­ні­с­тю чі­т­ко­го ви­зна­чен­ня мо­ж­ли­во­с­тей за­сто­су­ван­ня при­ва­ти­за­цій­них май­но­вих сер­ти­фі­ка­тів у про­це­сі при­ва­ти­за­ції, так і не­мо­ж­ли­ві­с­тю на свій роз­суд роз­по­ря­джа­ти­ся ни­ми (про­да­ти, по­да­ру­ва­ти і т.д.). Сер­ти­фі­ка­ти роз­гля­да­ють­ся тіль­ки як мо­ж­ли­вість при­дба­ти ак­ції під­при­ємств – а це уже еле­мент при­му­со­вої при­ва­ти­за­ці­ї.

6) Не­об­хід­ність со­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту на­се­лен­ня в про­це­сі при­ва­ти­за­ці­ї. Еле­ме­н­та­ми та­ко­го за­хи­с­ту мо­жуть стать: про­даж не тіль­ки 20% ак­цій під­при­ємств їх тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам; за­без­пе­чен­ня дер­жа­вою га­ра­н­то­ва­них ди­ві­де­н­дів на при­ва­ти­за­цій­ні сер­ти­фі­ка­ти най­менш за­без­пе­че­ним ка­те­го­рі­ям на­се­лен­ня, мо­ж­ли­вість вкла­да­ти май­но­ві сер­ти­фі­ка­ти в ак­ції най­більш роз­ви­ну­тих під­при­ємств; не­мо­ж­ли­вість пе­ре­про­фі­лю­ван­ня об'­єк­тів со­ці­а­ль­но-­по­бу­то­во­го при­зна­чен­ня про­тя­гом ви­зна­че­но­го пе­рі­оду при їх­ній при­ва­ти­за­ці­ї.

7) За­бо­ро­на на ви­ко­ри­с­тан­ня ви­то­р­гу від при­ва­ти­за­ції для суб­ве­н­цій сла­б­ким під­при­єм­с­т­вам. Ко­ж­на з на­зва­них ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­них форм при­ва­ти­за­ції має як свої пе­ре­ва­ги, так і ви­зна­че­ні не­до­лі­ки. Остан­ні є ре­зуль­та­том дії су­б'єк­ти­в­них і об'­єк­ти­в­них фа­к­то­рів до мо­ме­н­ту йо­го при­ва­ти­за­ції й у то­му чи­с­лі за­ле­жать від: рі­в­ня роз­ви­т­ку під­при­ємств, ефе­к­ти­в­но­с­ті йо­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня; ста­ну ос­но­в­них фо­н­дів, ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­ної ба­зи; і со­ці­а­ль­ної ін­фра­стру­к­ту­ри; пси­хо­ло­гі­ч­но­го клі­ма­ту в ко­ле­к­ти­ві, йо­го во­лі і на­пря­м­ку; на­яв­но­с­ті по­те­н­цій­них вла­с­ни­ка (за рі­в­нем осо­би­с­тих до­хо­дів і за­оща­джень) – чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву; спів­від­но­шен­ня сил фо­р­ма­ль­ної і не­фо­р­ма­ль­ної вла­ди і т.д.

Для ви­бо­ру ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної фо­р­ми при­ва­ти­за­ції не­об­хід­но роз­гля­ну­ти най­більш ха­ра­к­те­р­ні озна­ки ко­ж­ної з них.

Оре­н­да, як ві­до­мо, при­пу­с­кає пе­ре­да­чу за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва (май­на) у тим­ча­со­ве ко­ри­с­ту­ван­ня і во­ло­дін­ня. Обо­в'я­з­ко­вою умо­вою ре­а­лі­за­ції оре­н­д­них від­но­син є на­яв­ність двох еко­но­мі­ч­них су­б'єк­тів – оре­н­до­да­в­ця й оре­н­да­ря, від­но­си­ни між який скла­да­ють­ся з при­во­ду то­го са­мо­го об'­єк­та вла­с­но­с­ті. Для про­ду­к­ти­в­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва оре­н­дар по­ви­нний оде­р­жа­ти пра­во во­ло­дін­ня ни­ми, що да­єть­ся йо­му оре­н­д­ним до­го­во­ром. Та­ким чи­ном, оре­н­да, збе­рі­га­ю­чи за вла­с­ни­ком пра­во вер­хо­в­но­го роз­по­ря­джен­ня, при­пу­с­кає пе­ре­да­чу оре­н­да­рю го­с­по­дар­сь­ких ком­пе­те­н­цій управ­лін­ня, во­ло­дін­ня, ко­ри­с­ту­ван­ня май­ном, уна­с­лі­док чо­го в ньо­го ви­ни­кає еко­но­мі­ч­ний ін­те­рес по йо­го ефе­к­ти­в­но­му ви­ко­ри­с­тан­ню.

І у вла­с­ни­ка, і в без­по­се­ре­д­ньо­го ви­ро­б­ни­ка (оре­н­да­ря) іс­нує об'­єк­ти­в­на не­об­хід­ність у фа­к­ти­ч­но­му при­сво­єн­ні ре­зуль­та­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва – при­бу­т­ків, ма­те­рі­а­ль­них благ, оскі­ль­ки во­ни за­ці­ка­в­ле­ні в за­до­во­лен­ні сво­їх жит­тє­вих по­треб, ре­а­лі­за­ції сво­їх еко­но­мі­ч­них ін­те­ре­сів. Од­нак вла­с­ник свої ін­те­ре­си ре­а­лі­зує в будь-­яко­му ви­па­д­ку (не­за­ле­ж­но від ре­зуль­та­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва він оде­р­жує оре­н­д­ну пла­ту), то­ді як оре­н­дар за­ці­ка­в­ле­ний у ма­к­си­ма­ль­но­му під­ви­щен­ні ефе­к­ти­в­но­с­ті сво­єї го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті.

За­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва, оре­н­до­ва­ні оре­н­да­рем, ста­ють йо­го вла­с­ні­с­тю тіль­ки то­ді, ко­ли вже на­ле­жать йо­му, тоб­то пі­с­ля ви­ку­пу цих за­со­бів у вла­с­ни­ка (що обу­мо­в­ле­но до­го­во­ром), а та­кож у ви­па­д­ку, ко­ли їх­ня ва­р­тість по за­кін­чен­ні те­р­мі­ну оре­н­ди ці­л­ком від­шко­до­ва­на, а во­ни ще збе­рі­га­ють свої ко­ри­с­ні вла­с­ти­во­с­ті.

Оре­н­д­ні від­но­си­ни є за­со­бом ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті. Це від­бу­ва­єть­ся в про­це­сі від­чу­жен­ня – при­сво­єн­ня. Прак­ти­ч­но він здій­с­ню­єть­ся шля­хом на­дан­ня вла­с­ни­ком оре­н­да­рю (як су­б'єк­ту ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті) прав ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня, ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня оре­н­до­ва­ни­ми за­со­ба­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва, а ко­ри­с­ту­ван­ня (еко­но­мі­ч­ні від­но­си­ни між су­б'єк­та­ми вла­с­но­с­ті з при­во­ду спо­жи­ван­ня її об'­єк­тів), во­ло­дін­ня і ча­с­т­ко­ве роз­по­ря­джен­ня (від­но­си­ни, зв'я­за­ні не тіль­ки з ви­ко­ри­с­тан­ням умов, але і з при­сво­єн­ням ре­зуль­та­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва) – ат­ри­бу­ти єди­но­го про­це­су при­сво­єн­ня, що ха­ра­к­те­ри­зує про­цес ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті.

Вла­с­ність є фа­к­ти­ч­ним, за­ве­р­ше­ним при­сво­єн­ням. Тоб­то оре­н­дар, що не є вла­с­ни­ком, на­ді­ля­єть­ся пра­ва­ми ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня, ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня у від­но­шен­ні май­на вла­с­ни­ка. Оре­н­да­рю да­єть­ся ши­ро­ка еко­но­мі­ч­на са­мо­стій­ність, од­нак це не озна­чає, що він пе­ре­тво­рю­єть­ся у вла­с­ни­ка за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Що ж сто­су­єть­ся роз­де­р­жа­в­лен­ня вла­с­но­с­ті і пе­ре­да­чі під­при­ємств у вла­с­ність їх­нім тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам, то в цьо­му, зда­єть­ся, укла­де­не іс­то­т­не про­ти­річ­чя. Дер­жа­в­ні під­при­єм­с­т­ва – су­б'єк­ти ре­а­лі­за­ції дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті. Вла­с­ни­ком же є дер­жа­ва, що пе­ре­дає сво­їм пред­ста­в­ни­кам (су­б'єк­там ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті) – під­при­єм­с­т­вам пра­ва ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня і ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня, тоб­то здій­с­ню­єть­ся про­цес ре­а­лі­за­ції дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті. Як­що ж ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва бе­ре в йо­го в дер­жа­ви, то цей про­цес ре­а­лі­за­ції дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті, на­кла­да­єть­ся на ньо­го. У цьо­му ви­па­д­ку ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва, здій­с­ню­ю­чи пра­во ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня, ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня, для то­го, щоб оре­н­ду­ва­ти в дер­жа­ви за­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що вже зна­хо­дять­ся в йо­го ко­ри­с­ту­ван­ні, во­ло­дін­ні і роз­по­ря­джен­ні, по­ви­нний здій­с­ню­ва­ти той же са­мий про­цес, але ще і за оре­н­д­ну пла­ту. Крім то­го, за три­ва­лий те­р­мін оре­н­дар всту­пає в кон­ф­лікт із вла­с­ни­ком.