При приватизації підприємств хлібопекарської промисловості варто враховувати ту особливість, що в цієї підгалузі склалася глибока спеціалізація підприємств. Випускаючи продукцію, що відрізняється своєю трудомісткістю (до того ж і собівартістю), власники не будуть зацікавлені у виробництві дієтично, діабетичних і ін. виробів, що мають порівняно невисокі ціни, але є вкрай необхідними населенню. Тому одночасна приватизація всіх підприємств поставить їх у різні фінансові умови.
При цьому варто враховувати, що в сучасних умовах через недоліки в організації заготівлі, транспортуванні і збереження сировини, через низький технічний рівень інфраструктури багато переробних підприємств не цілком забезпечуються якісною сировиною. Крім того, для багатьох підгалузей харчопрому характерна висока вартість основних фондів виробництва, що ускладнює викуп їхнього майна трудовими колективами.
Тому, результати аналізу першого досвіду приватизації майна підприємств харчової промисловості показують, що ринкові відносини важко входять у їхню господарську діяльність, а спроби швидкого і масового переходу до ринку "шоковими способами" не спрацьовують. Тому в харчопромі впровадження ринкових відносин може відбуватися тільки за умови державного регулювання, комплексного дозволу всіх питань у безпосередньому зв'язку з обліком техніко-економічних особливостей її окремих підгалузей.
Для успішного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки особливо важливими є не тільки їхнє роздержавлення і приватизація, але й об'єднання капіталу і зусиль трудових колективів, спрямованих на підвищення його віддачі. На основі такої концентрації ресурсів і потужностей виробництв різного профілю можна буде маневрувати засобами, прискорити НТП, знизити витрати матеріальних і трудових ресурсів.
При приватизації підприємств харчопрому бажано було б відмовитися від принципу оцінки його об'єктів тільки по вартості ОПФ і оборотних фондів, оскільки від її не залежать їхня віддача і величина прибули. При акціонуванні майна підприємств доцільно виходити з потенційного прибутку, що вони приносять, зменшивши її на відсоток фактичного зносу ОПФ, що розраховується по нормах амортизації і фактичному терміну експлуатації.
Для прискорення процесів приватизації харчової промисловості доцільно реорганізувати великі і середні підприємства в акціонерні товариства, з вільним продажем акцій. При цьому на першому етапі варто заборонити держпідприємствам брати участь у придбанні акцій, а продавати їх тільки членам трудових колективів. Інакше такі підприємства за рахунок державних засобів скуплять значну частину акцій, що може привести до появи нових монополій. На другому етапі акції можна буде, за рішенням уряду, продавати підприємствам, кооперативам, своїм і іноземним громадянам, а також приватним фірмам.
Отже, в умовах України застосування методів "народної приватизації" довільно перспективно, оскільки в ряді підгалузей харчопрому є безліч підприємств, що уже чи збанкрутували знаходяться на грані банкрутства. Для практичного здійснення приватизації цих підприємств і їх виживання на першому етапі необхідної є продумана державна підтримка і прийняття відповідних законів.
Вісім способів приватизації
Центральне місце в державній приватизаційній програмі приділяється способам приватизації.
Програма передбачає 8 способів приватизації державного майна:
1. Викуп об'єктів малої приватизації – спосіб приватизації, при якому власником об'єкта стає товариство покупців, утворене його працівниками. Цей спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців.
2. Викуп державного майна підприємства з альтернативним планом приватизації, по якому власником об'єкта і його частини стає товариство покупців, утворене його працівниками відповідно до розробленого покупцями планом, що є альтернативним до плану, запропонованому комісією з приватизації.
3. Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом, – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає орендар, відповідно до договору оренди.
4. Продаж на аукціоні – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що запропонував у ході аукціону максимальну ціну.
5. Продаж за комерційним курсом – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта, чи при рівних умовах найбільшу суму.
6. Продаж за комерційним курсом – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що запропонував при фіксованих початкових цінах найвищу ціну.
7. Продаж по конкурсі з відстрочкою платежу – спосіб приватизації, по якому власником об'єкта стає покупець, що на конкурсній основі домігся права сплатити за придбання об'єкта з відстрочкою платежу на три роки, на умовах передоплати 30% його вартості.
8. Продаж акцій відкритих акціонерних товариств – спосіб приватизації, по якому власниками акцій, перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств, на конкурсній основі стають покупці, що запропонували найбільшу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.
Не теоретизуй, а приватизуй!
ü Приватизацію необхідно починати з маленьких підприємств.
ü Потрібно улаштувати життєвий порядок так, щоб у суспільстві було якнайбільше власників, але стежити, щоб акціонерів, що володіють одним підприємством, було не дуже багато. Інакше річні збори акціонерів перетворяться в базар і стануть некерованими.
ü Сама серйозна група інтересів ( працівники підприємства, що приватизується. Вони стривожені своїм майбутнім. Їм необхідно дати можливість стати співвласниками фірми.