Приватизація підприємств харчової промисловості
В Україні харчова промисловість представлена 25 галузями, серед яких найбільш розвитими є цукрова, м'ясна, молочна, маслоробна, консервна, хлібопекарська, пивоварна, спиртова, виноробна і лікеро-горілчана. Загальна кількість підприємств харчової промисловості, що перебувають на самостійному балансі, складає приблизно 2.7 тис., а вартість їхніх промислово-виробничих фондів (на 1 січня 1993р.) – 174.7 млрд. крб. За даними Укрхарчопрому, під приватизацію підпадає майно загальною вартістю більш 2 трлн. крб.
У процесі реформування харчової промисловості України було створено 300 асоціацій, 75 концернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонерних товариств, у тому числі – концерн "Укрцукор", "Укрм’ясо", "Укрмолпром", "Укрпродсоюз", добровільне об'єднання "Укрмасложирпром". З ініціативи колишніх міністерських структур 114 підприємств галузі передано в оренду їхній трудових колективам. Крім того, у республіці зареєстроване близько 30 тис. малих підприємств і 27.4 тис. кооперативів цього профілю (із загальною чисельністю працюючих – 670 тис. чіл.). Однак значних якісних змін функціонування підприємств не відбулося, оскільки в галузі практично не було досягнуто змін у формі власності.
До сьогоднішнього часу державний сектор у харчопромі України залишається монополістом. Тому в процесі подальшого розвитку і реформування галузі необхідно удосконалити її виробничу структуру, для чого, поряд з великими і середніми підприємствами необхідно створювати і невеликі, які б забезпечили своєчасну і якісну переробку с/г сировини безпосередньо в районах його виробництва. Прискоренню цього процесу деякою мірою будуть сприяти роздержавлення і приватизація.
Для подолання протиріч, що стримують розвиток ринкового механізму, найбільш ефективною формою організації виробництва на перших етапах приватизації є створення акціонерних товариств, до складу яких би ввійшли постачальники сировини, що переробляють підприємства і підприємства інфраструктури.
У таких підгалузях, як м'ясна, молочна, цукрова, спиртова, маслоробна, консервна, виноробна, перспективною формою організації виробництва може стати добровільне об'єднання сільськогосподарських, заготівельних, переробних, транспортних, торгових і ін. підприємств в асоціації. При цьому всі їхні члени можуть зберігати господарську самостійність.
Однак, незважаючи на те, що в ряді підгалузей уже функціонують виробничі асоціації, все-таки в них ще не відпрацьований господарський механізм. Аналіз звітних даних концерну "Укрм’ясо" показує, що в 1993 р. у роздрібній ціні на м'ясо вартість сировини склала приблизно 53%, витрати на її заготівлю і транспортування, а також на переробку і збут продукції – 11%, торгова надбавка до оптової ціни – 20%, відрахування в держбюджет і ПДВ – 16%. Тобто, м'ясна промисловість одержала тільки 11% від засобів, що надходили від реалізації продукції.
У пивоварної промисловість серед приватизованих підприємств Києва одним з великих є пивоварний завод "Оболонь", що робить 10 млн. декалітрів пива в рік. У 1992 р. обсяг його товарної продукції (у діючих цінах) склав 14 млрд. крб. Початок процесу приватизації заводу приходиться на 1991 р. Після реорганізації Укрхарчопрому було створено орендне підприємство в складі трьох заводів ("Оболонь", №1 і №2). Передбачалося, що ці підприємства будуть викуплені трудовими колективами протягом 10 років. Фактично – за рахунок тієї частини фонду розвитку виробництва, що відчислялася від прибутку, із власних заощаджень членів трудових колективів – вони були викуплені вже в березні 1992 р. На базі заводу "Оболонь" було створене закрите АТ, до складу якого ввійшли члени його трудового колективу, дві французькі фірми "Pepsi Cola International", а також підприємець із Франції, що вклав у нього 100 тис. діл. США. Згідно з затвердженим положенням, вищим органом управління таким суспільством є збори акціонерів, а в період між зборами – правління, главою якого є директор.
АТ здійснює виробничий процес на основі матеріального самозабезпечення, установлює ціни і тарифи на продукцію, реалізує її і використовує отримані доходи для розвитку виробництва. З доходів, отриманих АТ, покриваються матеріальні витрати і прирівняні до них витрати праці, відсотки за кредит, страхові внески, орендна плата, податки та інше. При цьому праця оплачується у відповідності його кількістю і якістю, з урахуванням внеску кожного працівника в кінцевий результат діяльності суспільства. Інша частина прибули використовується для створення фондів і нарахування дивідендів. Однак відрахування з прибутку в резервний фонд виробляються тільки тоді, коли його обсяг не перевищує 25% Статутного фонду.
Порівняльний аналіз господарської діяльності АТ "Оболонь" і об'єднання Укрпивпром свідчить про успіхи першого з них і нарощуванні виробництва продукції. Так, за 1992 р. товарна продукція по АТ "Оболонь" виросла (порівняно з 1991р.) на 5%, тоді як по Укрпивпрому вона зменшилася на 16.6%. При цьому АТ "Оболонь" значно знизила собівартість продукції, а питома вага заробітної плати не перевищив 5%.
Однак, поряд з позитивними сторонами, у роботі АТ є ряд негативних. У зв'язку з виходом зі складу Укрпивпрома матеріальне забезпечення виробництва здійснюється тут самостійно, без допомоги вищих інстанцій. Це значно ускладнює виробничий процес. Зокрема, протягом чотирьох місяців 1992 р. об'єднання не забезпечувало АТ сировиною, і посібник змушений було самостійно організовувати його закупівлі безпосередньо в господарствах – колгоспах і радгоспах, що принесло йому 510 млн. крб. збитків. Наприклад, для реалізації продукції безпосередньо підприємством було встановлено націнку 15%, а в системі держторгівлі – 50%, що істотно підвищило роздрібну ціну, гальмуючи своєчасну реалізацію продукцію, що привело до затоварення складів навіть у літній період.