Розгляниті переваги і труднощі сучасного законодавства в Україні та заходи державної влади що до урегулювання орендних відносин. Розглянуті проблеми та запропоновані шляхи до їх реалізації.
Мета даної дипломної роботи – проведення теоритичного дослідження правового регулювання орендних відносин в Україні.
Об`єкт даної дипломної роботи – детальний розгляд правового регулювання орендних відносин в Україні.
Предметом досліджень дипломної роботі є особливості правовідносин в сфері правового регулювання орендних відносин в Україні.
Задачи даної дипломної роботи: дати загальний огляд розвитку актуальних проблем, регулювання орендних відносин;
· розкрити поняття структури та динаміки ринка об`єктів оренди;
· проаналізувати поняття договору оренди;
· розкрити поняття приватизації об`єкта оренди;
· дати загальний огляд порядку та способу приватизації;
· проаналізувати поняття лізингу, як різновида оренди.
Диплом має визначену логіку побудови та зміст. Логічна структура роботи охоплює широке коло питань пов`язаних з процесом регулювання орендних відносин в Україні.
Розділ І даного диплому “Розвиток і актуальні проблеми регулювання орендних відносин” знайомить з проблемами регулювання орендних відносин.
Розділ 2 даного диплому “Структура і динаміка ринка об`єктів оренди” знайомить з класифікацією об`єктів оренди по видам майна, розглядає розподіл об`єктів оренди по формам власності, знайомить з ринками цілісних майнових комплексів, будинків, споруджень та нежитлових приміщень, окремого індивідуально визначеного майна, державного майна, що знаходиться на балансах господарчих товариств, військового майна, об`єктів незавершеного будівництва, оренди житла, а також дає аналіз регіонального розрізу ринку об`єктів оренди.
Розділ 3 даного диплому “Поняття договору оренди” охоплює та аналізує сторони, порядок укладення, умови договору оренди.
Розділ 4 даного диплому “Приватизація об`єктів оренди” знайомить з правовідносинами у сфері приватизації, розкриває поняття об`єкта та суб`єкта правовідносин у сфері приватизації державного майна, розглядає регламент приватизації майна.
Розділ 5 даного диплому “Лізинг, як різновид оренди” в якій лізинг розглядається, як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва.
Набуття та оновлення знань з проблематики сучасного бізнесу неперервний процес. У необхідність цих знань посилюється під впливом реформування
економіки, роздержавлення суб'єктів підприємницької діяльності – корпоративних і приватизованих підприємств, нових форм господарювання, що виникли останнім часом. Реформування відокремлення первинних ланок економіки від держави, формування стратегії на максимілізацію прибутку в умовах жорстоких бюджетних обмежень, підвищення особистої та майнової відповідальності, тільки за цих умов стають можливими створення дієздатного господарського сектора, розвиток ринку капіталів та інвестицій, зростання ефективності функціонування підприємств.
РОЗДІЛ 1.
РОЗВИТОК І АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
РЕГУЛЮВАННЯ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН
Розвиток орендних відносин в Україні вступило в друге десятиліття. За цей час регулювання оренди державного і комунального майна пройшло кілька етапів.
В перші роки сучасного розвитку оренди (1989 — 1991 р.) її регулювання здійснювалося згідно «Основам законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду», що були прийняті Верховною Радою СРСР 23.11.89. У них були визначені суть оренди, її об'єкти, орендодавці, орендарі, зміст договорів оренди, можливості суборенди майна, принципи розрахунку орендної плати, можливості повного чи часткового викупу орендованого майна, майнові відносини при оренді, питання створення і функціонування орендних підприємств (об'єднань) чи їхніх структурних одиниць. Значна кількість українських підприємств перейшло тоді на роботу на умовах оренди.
З початком будівництва незалежної української держави виникла потреба в створенні національного законодавства з питань оренди. Воно повинно було не тільки зафіксувати зміну власника державного майна, але і відобразити якісно новий етап у розвитку оренди, зв'язаний з початком приватизації державного майна, у тому числі зданого в оренду.
У Законі України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.92 був передбачений викуп орендованих цілісних майнових комплексів (статті 15 і 17).
Основним законодавчим актом, на три роки призначив умови правового регулювання орендних відносин, у тому числі і приватизації об'єктів оренди, став Закон України «Про оренду майна державних підприємств і організацій» від 10.04.92.
Оренда дозволяла орендарям (переважно трудовим колективам) нагромадити гроші для викупу державної частки майна в орендному чи підприємстві збільшити частку орендарів при приватизації шляхом створення акціонерного товариства. При цьому продаж державного майна проходив на неконкурентних початках, тобто по мінімальній стартовій ціні (експертна оцінка вартості орендованого майна, що викуповується, тоді ще не передбачалася). І до того ж при розрахунку орендної плати не враховувався фактор інфляції. Тому більшість підприємств віддало перевагу оренді з викупом безпосередньої приватизації, що привело до значного звуження «полючи» приватизації.
Передбачаючи подальший розвиток подій і прагнучи забезпечити виконання програми приватизації. Кабінет Міністрів України здійснив ряд заходів щодо правового регулювання орендних відносин. Він видав декрети «Про додаткове регулювання орендних відносин» від 15.12.92 № 9-92 і «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів основного виробництва, чи приватизація передача в оренду яких не допускається» від 31.12.92 № 26-92, якими був затверджений перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається.
Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.92, відповідно до якого розмір орендної плати ставився в залежність від вартості орендованого майна і вводилася вимога одержання згоди органа, уповноваженого керувати відповідним державним майном, на оренду цілісних майнових комплексів і нежилих приміщень, а приватизація орендованого державного майна повинна була здійснюватися на загальних підставах, передбачених законодавством про приватизацію, докорінно змінив умови оренди і поклав початок багаторічній політичній боротьбі навколо питань оренди.
Як визначений компроміс можна розглядати прийнятий 20.05.93 Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств і їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду». З од-
ного боку, було встановлено, що всі орендні підприємства, крім малих, повинні приватизуватися шляхом продажу приналежних державі акцій відкритих акціонерних товариств, створених державними органами приватизації й орендарями. Орендар вносить у статутний фонд акціонерного товариства (АТ) майно, що є його власністю, і одержує відповідна кількість акцій АТ. За членами трудового колективу й організації орендарів залишалося право на пільгове придбання акцій, що належать державі, у відповідності зі статтею 25 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Були передбачені і додаткові пільги з метою забезпечення орендарям до 25 відсотків статутного фонду АТ.
Завантажити реферат