Державний апарат (середина 1960-х — середина 1980-х pp.)

Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад були виконкоми, які обиралися ними. Виконкоми виконували деякі внутрішньоорганізаційні функції: скликали сесії Рад, організовува­ли підготовку і проведення виборів до Рад, здійснювали іншу організаторську діяльність. Виконкоми мали право вирішувати усі питання, віднесені до відання Рад, за винятком питань, які вирішу­валися тільки сесією Ради. Вони координували діяльність постійних комісій, сприяли депутатам у виконанні їх повноважень. Докладно компетенція виконкомів визначалась законами про місцеві Ради народних депутатів УРСР.

Досить розгалуженою ланкою в апараті управління місцевих Рад були відділи та управління виконкомів, створення яких відно­силося до компетенції самих Рад. Відділи та управління створюва­лися усіма місцевими Радами, за винятком сільських, селищних і районних в містах. У своїй діяльності вони підпорядковувались Раді, її виконкому та вищому органу державного управління. Перелік відділів та управлінь виконкомів місцевих Рад і порядок їх утворення встановлювались законодавством СРСР і УРСР.

У зв'язку з прийняттям Конституції СРСР і конституцій сою­зних республік в 1977—1984 pp. було прийнято ряд нормативних актів про внесення змін та доповнень в основні права і обов'язки Рад народних депутатів. На підставі загальносоюзних нормативних актів вносилися відповідні зміни та доповнення в акти УРСР, які регулювали організацію і діяльність місцевих Рад. Наприклад, у 1978 p. були розширені та конкретизовані права і обов'язки сільсь­ких і селищних Рад. У 1979 р. в УРСР було прийнято в новій редакції закони: про порядок відкликання депутата обласної, ра­йонної, міської, районної в місті, селищної і сільської Ради народ­них депутатів, про районну Раду народних, депутатів УРСР, про міську, районну в місті Раду народних депутатів УРСР, про селищ­ну Раду народних депутатів УРСР, про сільську Раду народних депутатів УРСР. У 1980 p. прийнято закони про обласну Раду народних депутатів УРСР. Покращити діяльність місцевих Рад по обліку, розгляду і виконанню наказів виборців було покликано Положення про організацію роботи з наказами виборців в Україн­ській РСР, затверджене указом Президії Верховної Ради УРСР від ЗО вересня 1981 p.

Правоохоронні органи. У період, що розглядається, було прийня­то немало нормативних актів, спрямованих на удосконалення органі­зації органів правосуддя, прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, що були покликані своєю діяльністю забезпечити охорону прав і свобод громадян, інтересів держави і суспільства, боротись за всебічне зміц­нення правопорядку, суворе дотримання законності. Усю систему правоохоронних органів пронизували нейтралістські начала.

Судова система УРСР на початку даного періоду функціонува­ла на підставі Закону про судоустрій УРСР, прийнятого ЗО червня 1960 p., з внесеними до нього в наступні роки змінами. Заходи щодо подальшого поліпшення роботи судів були намічені в постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від ЗО липня 1970 р. "Про заходи щодо поліпшення роботи судових і прокурорських органів". Вия­вивши суттєві недоліки в діяльності судів, постанова визначила шляхи їх подолання і найважливіші завдання судових органів. У ній підкреслювалось, що діяльність судів має грунтуватися на дотри­манні соціалістичної законності і здійснюватися в обстановці висо­кої відповідальності за доручену справу, бездоганного виконання службового обов'язку. Були також накреслені заходи щодо поліп­шення роботи з кадрами, перед якими стояли відповідальні завдання по відправленню правосуддя. Отже, і судова система була об'є­ктом пильної уваги партійних органів.

Основоположні начала судової системи республіки визначила Конституція УРСР 1978 р., в ст. 149 якої зазначалось, що "право­суддя в Українській РСР здійснюється тільки судом". Судами ж в УРСР визнавалися Верховний Суд УРСР, обласні суди. Київський міський суд, районні (міські) народні суди. В Конституції зазнача­лось, що всі суди УРСР утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів. Народні судді районних (міських) народних судів обиралися відповідно обласними, Київською міською Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду УРСР, а також обласних судів, Київського міського суду обиралися Верховною Радою УРСР. Народні засідателі районних (міських) народних судів обиралися на зборах громадян за місцем їх проживання або роботи відкритим голосуванням, а народні засідателі вищих судів — відповідними Радами народних депутатів.

Згідно з Конституцією Верховний Суд УРСР був найвищим судовим органом УРСР і здійснював нагляд за судовою діяльністю судів республіки. Він складався з голови Верховного Суду УРСР, його заступників, членів і народних засідателів (ст. 151). Демократичний характер мала ст. 152 Конституції, в якій зазначалося, що розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах здійснюється колегіаль­не; в суді першої інстанції — з участю народних засідателів. Народні засідателі при здійсненні правосуддя користувалися всіма правами суддів. Зміцненню законності покликана була служити ст. 153 Конс­титуції, де зазначалося, що "судді і народні засідателі є незалежними і підкоряються тільки законові. Суддям і народним засідателям забе­зпечуються умови для безперешкодного і ефективного здійснення їх прав та обов'язків. Будь-яке втручання в діяльність судів і народних засідателів по здійсненню правосуддя є неприпустимим і тягне за собою відповідальність за законом". Конституція зазначала, що ор­ганізація і порядок діяльності судів Української РСР визначаються законами Союзу РСР і Української РСР. І такі акти були прийняті. Так, ЗО листопада 1979 p. прийняли Закон СРСР'"Про Верховний Суд РСР". Законом СРСР від 25 червня 1980 p. затверджувалася нова редакція Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій в СРСР. На їх основі в УРСР у 1981 p. були прийняті закони про судоустрій УРСР, про вибори районних (міських) народ­них суддів УРСР, а також про порядок відкликання народних суддів і народних засідателів районних (міських) народних судів УРСР.

Вирішення господарських спорів між підприємствами, устано­вами, організаціями здійснювалось органами державного арбітра­жу. У січні 1974 p. з метою підвищення ролі органів держарбітражу в забезпеченні правильного і однакового застосування законодавс­тва при вирішенні господарських спорів, посилення впливу цих органів на підприємства, установи, організації у справі дотримання державної дисципліни, виконання планових завдань і договірних зобов'язань, а також підвищення рівня керівництва органами держ­арбітражу Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР було пере­творено в союзно-республіканський орган. Рада Міністрів СРСР затвердила нове Положення про державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР. Було також затверджено Положення про держав­ний арбітраж при Раді Міністрів УРСР. ЗО листопада 1979 p. прийнято Закон СРСР "Про державний арбітраж СРСР", де визна­чались завдання органів держарбітражу, наводилась їх система, зазначалось те, що регулювало організацію, порядок діяльності та компетенцію органів держарбітражу.