¶ Формування загальної стратегії організації;
¶ Формування конкурентної стратегії;
¶ Визначення функціональних стратегій фірми.
3.2. Визначення стратегії фірми.
Після того як керівництво розгляне наявні стратегічні альтернативи, воно звертається до конкретної стратегії. Метою є вибір стратегічної альтернативи, що максимально підвищить довгострокову ефективність організації. Хоча вибір загальної стратегії являє собою як право, так і обов'язок вищого керівництва, остаточний вибір впливає на всю організацію. Щоб зробити ефективний стратегічний вибір, керівники вищої ланки повинні мати чітку, концепцію фірми і її майбутнього, що підтримується усіми.
Стратегічний вибір повинен бути визначеним і однозначним. Прихильність якому-небудь конкретному вибору найчастіше обмежує майбутню стратегію, тому рішення повинне піддатися ретельному дослідженню й оцінці.
На стратегічний вибір, здійснюваний керівниками впливають різноманітні фактори:
Ризик. Який рівень ризику керівництво вважає прийнятним? Ризик є фактом життя компанії, але високий ступінь ризику може зруйнувати компанію.
Знання минулих стратегій. Часто чи свідомо чи несвідомо під впливом керівництво знаходиться минулих стратегічних альтернатив, обраних фірмою.
Реакція на власника. Дуже часто власники акцій обмежують гнучкість керівництва при виборі конкретної стратегічної альтернативи.
Фактор часу. Фактор часу при ухваленні рішення може сприяти чи успіху невдачі організації. Реалізація навіть гарної ідеї в невдалий момент може привести до розвалу організації.
Процес впровадження, зв'язаний із застосуванням довгострокових і тактичних планів, політики, процедур і правил, є дуже складним.
Висновки
В ході дослідження діяльності та стратегічного планування фірми “Екотехнологія-Сервіс” було виявлено, що для успішної діяльності фірми в умовах ринкових відносин, постає питання у якісному та ефективному плануванні діяльності. Фірма розробляє стратегію своєї поведінки на ринку, вивчає конкурентів, виявляє свій потенціал, визначає вплив внутрішнього та зовнішнього середовища.
Стратегічне планування на ДП “Екотехнологія-Сервіс” переслідує такі цілі:
-затвердити організаційну структуру зі стратегічного розвитку де буде здійснюватися збір нових позицій, поглядів;
- визначити внутрішні і зовнішні фактори, які впливають на діяльність організації; підготовка плану для оцінки сильних і слабких сторін організацій;
- затвердити основну лінію розвитку, орієнтуючись на яку можна перевірити різні стратегії розвитку організацій; навчити людей думати більш точно;
-вивчення тенденцій які можуть бути необхідні для подальшої діяльності організацій;
-розробка у рамках створення довгострокових планів для досягнення кінцевої мети стратегічного планування.
В даний час стратегічне планування зайняло своє місце в ряді функцій менеджменту. Сьогодні, поряд з формальними, кількісними методами, стратегічне планування використовує творчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним способом досягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності фірми.
Сучасний темп зміни і збільшення знань являється настільки великим, що стратегічне планування виявляється єдиним способом формального прогнозувания майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на довший термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити найбільш придатні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик ухвалення неправильного рішення через помилкову чи недостовірну інформацію про можливості підприємства чи про зовнішню ситуацію. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної мети усередині організації.
Найбільш впливовими зовнішніми факторами для організації є конкуренти, постачальники, особливості економічних відносин, закони та провадження державного регулювання, економічна ситуація, яка склалася в Україні.
Керівнику будь-якої організації, незалежно від її розміру або ж місця на регіональному рівні, слід врахувати вплив зовнішнього середовища, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, споживачів, конкурентів. Оскільки від керівника залежить виживання організації, він повинен вміти виявити значущі фактори в оточенні, що вплинуть на його організацію. Тому організації вимушені прилаштовуватись до середовища, щоб вижити і зберегти ефективність.
В процесі створення стратегічного плану проводиться оцінка внутрішніх сильних і слабких сторін.
Керівництво фірми повинно з'ясувати, чи володіє фірма внутрішніми силами, щоб скористуватися зовнішніми можливостями, та і чи існують у неї слабкі сторони, що можуть ускладнити проблеми, пов'язані з зовнішніми факторами.
Витоки більшості проблем у організації приховані у людських ресурсах. Тут необхідно враховувати: тип співробітників, компетентність та підготовку керівництва, систему винагород, спадкоємність керівних посад, підготовку та підвищення кваліфікації співробітників, втрата провідних фахівців та причини цього, якість виробів. Імідж корпорації створюється за допомогою співробітників, клієнтів та суспільної думки. Культура та імідж фірми закріплюються чи послабляються репутацією компанії. Призвівши внутрішні сильні і слабі сторони у відповідність з зовнішніми загрозами та можливостями, керівництво готово до вибору відповідної стратегічної альтернативи.
Так як одним з основних завдань фірми є здійснення комерційно-посередницької діяльності то діяльність організації безпосередньо пов'язана з одержанням прибутку і забезпеченням рентабельності. Вирішення проблем пов'язаних з цим завданням потребують персоналізації рішень.
Використана література
1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту».- Львів: «Світ», 1995
2. Алексеева М. “Планирование деятельности фирмы”.—Экономика.1997
3. Бавыкин В. «Новый менеджмент».-М.: Экономика, 1997
4. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 1997
5. Вейлл Питер. Искусство менеджмента. -М Новости, 1993
6. Вачугов Д.Д, Веснин В.Р. “Стратегия планирования.” -М. «Дело»», 1991
7. Герасименко В. Ценовая политика фирмы. - 1995
8. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 1995
9. Гравин В. Дятлов В. Основы кадрового менеджмента - М 1996
10. Дмитренко Г. “Планування в ринкових умовах ”//Освіта. 1995
11. Каганец И. Психоинформационные технологии в менеджменте. //Бизнес, 1996, №29
12. Идрисов А.Б. “Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций”. -М.: Экономика,1990
Завантажити реферат