Формування та зміцнення доходної бази державного бюджету

Висновок:

Однією з головних причин, яка пояснює низький рівень податкових надходжень, є нестабільність податкового законодавства. Під тягарем бюджетного дефіциту податкове законодавство втрачає стабільністьі ввступає у суперечливість із продекларованими принципами. Зокрема, зміни та поправки до окремих законів протягом року приймались так часто, що зорінтуватися в них було важко.

Податкова система нині набула відвертого фіскального характеру і перетворилася на гальмо у процесі виходу України з кризового стану.

Цей висновок підтвержується хоча б тим,що фактичні податкові ставки в Україні є вищими, ніж ставки у країнах Західної Європи, США та Японії. Високий рівень оподаткування є причиною багатьох проблем: брак ліквідності, податкова заборгованість, бартер, перехід у тіньову економіку та невихід з неї, низький рівень інвестицій, повільна реструктуризація економіки, значне субсідування народного господарства.

За оцінками експертів Гарвардського інституту, оптимальний рівень середньої ставки оподаткування в Україні має становити близько 10 – 14 відсотків ВВП, включаючи Пенсійний фонд. У першому ж півріччі ц.р. ставка оподаткування становила 39,1 відсотка. Поділяючи думку експертів Гарвардського інституту, потрібно додати, що таке навантаження на вітчизняного виробника створило умови, за яких податкові надходження не задовольняють потреби бюджету на фінансування його витрат.

Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами. Одночасно вони вистурпють метедом централізації ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби. Виконуючи таким чином фіскальну функцію.

Фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, - надійних.Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових пдатежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чіткр встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Рівномірність розподілу податків у теріторіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всії ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності бюджету, степінь регіонального самоврядування і самофінансування.

2.2.Аналіз неподаткових надходжень до Державного бюджету України.

У доходах бюджету виділяється група так званих неподаткових платежів.

Неподаткові доходи визначаються законами України про державний бюджет України і постановами Кабінету Міністрів України, включаються до Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів і справляється на підставі відповідних подожень.

Відмінність між ними і податками, а також податковимим платежами дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки й податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування бюджету. Неподаткові платежі такого значення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не пов’язана з бюджетом. Спрямування таких неподаткових надходжень до бюджету визначається одним фпактором – бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення .

Неподаткові платежі, як це розуміло із їхньої суті, посідають практично невідчутне місце в доходах бюджету, іх можна тільки прогнозувати, але ніяк не планувати.

Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податкової системи, досить широкий. Сюди включають:

Неподаткові надходження